26 квітня 2019 року справа № 320/1202/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник позивача, адвокат Ковальов Віктор Михайлович до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Ковальов Віктор Михайлович, який дії в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25 січня 2019 року за №816-49-VII;
- зобов'язати Гостомельську селищну раду Київської області розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 28 вересня 2018 року звернулась до Гостомельської селищної ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1.
За результатами розгляду зазначеної вище заяви, Гостомельською селищною радою Київської області 25 січня 2019 року, на 49 сесії 7 скликання, було прийнято рішення №816-49-VII про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га. Мотивами відмови у вказаному рішенні зазначено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 16 вересня 2016 року №238-12-VII, вже було надано дозволи іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_1.
З посиланням на вимоги статей 19, 144 Конституції України та статті 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України вважає, що наявність рішень (розпоряджень) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності іншім особам не є підставою для відмови позивачу у наданні такого ж дозволу на розроблення документації із землеустрою органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву проти позову, в якому заперечив проти позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідач діяв у межах і у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Покликається на те, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в України" вирішення питання про надання земельної ділянки є виключним правом ради, яке приймається на її пленарному засіданні. Вважає законною відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га з мотивів попереднього надання дозволу іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_1. Зазначає, що вказане попереднє рішення є підставою виникнення конкретних прав та обов'язків у фізичної особи, якій було надано цей дозвіл. Тому, з метою не порушення прав та законних інтересів даної фізичної особи було прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу.
Розглянувши подані учасниками справи документи та інші докази, які долучено до матеріалів справи, оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, безпосередньо оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Гостомельської селищної ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1.
За результатами розгляду зазначеної вище заяви, Гостомельською селищною радою Київської області 25 січня 2019 року, на 49 сесії 7 скликання, було прийнято рішення №816-49-VII про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1. Мотивами відмови у вказаному рішенні зазначено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 16 вересня 2016 року №238-12-VII, вже було надано дозволи іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_1.
Обираючи норми права, які підлягають застосування до вказаних правовідносин та мотивів їх застосування, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається, зокрема, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Нормами статті 121 Земельного кодексу України передбачено право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах, що встановлені Земельним кодексом України, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Стосовно доводів відповідача про законність відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з мотивів попереднього надання такого дозволу іншим громадянам, з метою не порушення прав та законних інтересів фізичної особи, якій було надано цей дозвіл, суд зазначає наступне.
Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 Земельного кодексу України).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
При цьому частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.
Виходячи з приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Таким чином, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16), а також колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа №463/3375/15-а, адміністративне провадження №К/9901/15205/18) та постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (справа №509/4156/15-а, адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Тобто, наявність рішень (розпоряджень) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності іншім особам не є підставою для відмови позивачу у наданні такого ж дозволу на розроблення документації із землеустрою органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
В даному випадку, як фізична особа, якій раніше вже було надано дозвіл, так і ОСОБА_1 мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.
Отже, у Гостомельської селищної ради Київської області не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З'ясовуючи питання, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, суд доходить до висновку, що рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25 січня 2019 року за №816-49-VII про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1, грубо порушує вимоги Конституції України та Земельного кодексу України, що призводить до порушення суб'єктивного права позивача на безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва.
Враховуючи вказане вище, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25 січня 2019 року за №816-49-VII підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача розглянути питання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також стосовно доводів відповідача в частині того, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в України" вирішення питання про надання земельної ділянки є виключним правом ради, яке приймається на її пленарному засіданні, суд зазначає наступне.
Пунктом «а» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно із статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Як вбачається із матеріалів справи, заява ОСОБА_1 від
28 вересня 2018 року відповідачем в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом №280/97-ВР розглянута, однак прийнято протиправне рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку із чим, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25 січня 2019 року за №816-49-VII.
Крім того, оскільки судом встановлено порушення в діях відповідача суб'єктивного права позивача на безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути питання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення за рахунок відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн 00 коп., суд враховує наступне.
Як вбачається з частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із вимогами частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із вимогами частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновки щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі №815/4300/17.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатським об'єднанням "Агенція правового захисту", в особі Старшого партнера Ковальова Віктора Михайловича (Виконавець) та громадянкою ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір про надання правової допомоги від 10 лютого 2019 року, за яким Замовник в порядку і на умовах, визначених цим договором, надає завдання, а Виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до завдання Замовника надати йому правову допомогу (адвокатські послуги). Метою укладання договору зазначено надання правової допомоги (адвокатських послуг) щодо оскарження в суді Рішення 49 сесії 7 скликання Гостомельської селищної ради Київської області від 25 січня 2019 року за №816-49-VII про відмову громадянці ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в селищі Гостомель.
Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 договору за надання правової допомоги Замовник сплачує Виконавцю грошові кошти у наступному розмірі, зокрема, складання проекту позовної заяви - 1500 грн. Оплата здійснюється шляхом видачі Виконавцю готівкових грошових коштів або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.
Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн додано копію договору про надання правової допомоги від 10 лютого 2019 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 29 вересня 2007 року, видане на ім'я Ковальова Віктора Михайловича та оригінал чеку-квитанції від 03 березня 2019 року про оплату витрат на правову допомогу.
Як вбачається з вказаного чеку-квитанції наявної в матеріалах справи позивач здійснив сплату 1500,00 грн. за отриману правову допомогу.
Таким чином, враховуючи докази, надані представником позивача на підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн 00 коп.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На підтвердження свого статусу, яке надає позивачу право на звільнення від сплати судового збору на підставі вказаної вище норми відповідного Закону, позивачем додано докази, а саме копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серія НОМЕР_2 виданого 23 травня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 та копію вкладки до цього посвідчення на ім'я позивача.
Таким чином, враховуючи дослідженні судом докази, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження статусу, яке надає позивачу право на звільнення від сплати судового збору.
Ураховуючи викладене вище, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 132, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25 січня 2019 року за №816-49-VII.
3. Зобов'язати Гостомельську селищну раду Київської області розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території АДРЕСА_1.
4. Стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Гостомельської селищної ради Київської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.