Справа № 420/1450/19
02 травня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Ренійського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області (вул..28 Червня,125, м.Рені, Одеська область, 68803), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання дій Ренійського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області протиправними, скасувати постанову Ренійського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ВП №57889939 від 27.12.2018 року про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.,-
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Ренійського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області (вул..28 Червня,125, м.Рені, Одеська область, 68803), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання дій Ренійського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області щодо накладення штрафу на ОСОБА_1 на підставі постанови від 27.12.2018 року у виконавчому провадженні №57889939 протиправними, скасувати постанову Ренійського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ВП №57889939 від 27.12.2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн.
В судовому засіданні 22.04.2019 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також підтримав доводи позовної заяви пославшись на відсутність підстав у державного виконавця для притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу, оскільки боржнику було не зрозуміло яким саме чином повинно було виконуватись рішення суду, в зв'язку із чим, він у визначений процесуальним законом порядку звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, але державний виконавець проігнорував вказану обставину. Представник відповідача подав відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за його відсутності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача також подала заяву про розгляд справи за її відсутності, а тому суд, на підставі положень ч.9 ст.205 КАС України ухвалив рішення про розгляд справи в письмовому провадженні 02.05.2019 року з урахуванням наявних в справі відзиву на позов та письмових доказів.
Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановлює наступні обставини та факти:
Відповідач - Ренійський районний відділ ДВС ГТУ юстиції в Одеській області, на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом, а тому на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19, ст.287 КАС України позивач може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства відповідне рішення (постанову) органу Державної виконавчої служби.
В провадженні Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження №57889939, відкритого на підставі виконавчого листу №1523/1964/2012, виданого Ренійським районним судом Одеської області 06.12.2018 р.
Згідно зазначеного виконавчого листу ОСОБА_1 зобов'язано знести гараж літ. «Є», розташованого на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, а також знести (демонтувати) цегляний паркан, розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_3 встановивши на його місці огорожу з іншого матеріалу, який би забезпечував природну інсоляцію.
13.12.2018 року ОСОБА_1 отримано постанову державного виконавця Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження, згідно якої ОСОБА_1 необхідно знести гараж літ. «Є», розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, а також знести (демонтувати) цегляний паркан, розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, встановивши на його місці огорожу з іншого матеріалу, який би забезпечував природну інсоляцію.
Під час виконання зазначеного судового рішення, а саме: знесення гаражу літ. «О», розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, а також знести (демонтувати) цегляний паркан, розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, встановивши на його місці огорожу з іншого матеріалу, який би забезпечував природну інсоляцію, виникли питання щодо виконання зазначеного судового рішення.
Так, судовим рішенням зобов'язано ОСОБА_1 знести (демонтувати) цегляний паркан, розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, встановивши на його місці огорожу з іншого матеріалу, який би забезпечував природну інсоляцію.
Позивачу було незрозуміло, яку саме огорожу необхідно встановити, з якого саме матеріалу, який би забезпечував природну інсоляцію: тобто незрозуміло з якого саме матеріалу повинна бути огорожа, тому до Ренійського районного суду Одеської області подано заяву про роз'яснення судового рішення, про що свідчить інформація на офіційному сайті «Судова влада України».
26.12.2018 року до Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було подано заяву з повідомленням державного виконавця про подання до Ренійського районного суду Одеської області заяви про роз'яснення судового рішення, яке підлягає виконанню, відкритого на підставі виконавчого листу №1523/1964/2012, виданого Ренійським районним судом Одеської області 06.12.2018 року.
Однак, державний виконавець Ренійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 ухвалила постанову про накладення штрафу від 27.12.2018 року, яку отримано 29.12.2018 року, про що свідчить поштовий конверт.
У вказаній постанові зазначено, що державним виконавцем встановлено « 26.12,2018 р. виїздом за адресою: АДРЕСА_4, було встановлено, що боржником ОСОБА_1 рішення Ренійського районного суду Одеської області не виконано, а саме: не знесено гараж літ. «Є», розташованого на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, а також знести (демонтувати) цегляний паркан, розташований на межі земельних ділянок АДРЕСА_3, встановивши на його місці огорожу з іншого матеріалу, який би забезпечував природну інсоляцію».
Суд оцінюючи оскаржене рішення суб'єкту владних повноважень, виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, вважає, що воно не відповідає закону з наступних підстав:
Згідно положень ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст.129і Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Статтею 19 Конституції України також встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти у межах повноважень, у спосіб та порядок встановлений законом.
Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 №10 передбачено, шо судам необхідно враховувати, шо постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 254 КАС України передбачено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Частиною 6 статті 26 Закону України від 02.06.2016 №1404-УІІ "Про виконавче провадження" визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частинами 1, 2 статті 63 Закону України від 02.06.2016 №1404-УІІІ "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Таким чином, правовими підставами для накладення штрафу є невиконання судового рішення боржником самостійно та за відсутності поважних причин.
Необхідною умовою для накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення є перевірка державним виконавцем виконання рішення боржником наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону України від 02.06.2016 № 1404-УІІІ "Про виконавче провадження" (протягом 10 робочих днів).
Таким чином, під час прийняття оскаржуваної постанови від 27.12.2018 про накладення штрафу, державний виконавець не врахував того, що 26.12.2018 року боржник подала до Ренійського районного суду Одеської області заяву про роз'яснення рішення його рішення по справі №1523/1964/2012 (вихідний номер Ренійського районного суду Одеської області від 26.12.2018 року), а частиною 4 статті 254 КАС України передбачено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
У той саме день 26.12.2018 року боржник повідомив орган ДВС про подання такої заяви до суду, що підтверджується відповідною заявою (вхідний органу ДВС від 26.12.2018 року).
Відповідно до частини 2 статті 63, частини 1 статті 75 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" необхідною умовою винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення судового рішення.
Однак, державний виконавець Ренійського районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не здійснив перевірку виконання рішення боржником у строки, встановлені частиною шостою статті 26 Закону України від 02.06.2016 року №1404-УІІІ "Про виконавче провадження" (протягом 10 робочих днів) під час якої не врахував того, що у боржника були наявні поважні причин невиконання рішення Ренійського районного суду у справі №1523/1964/2012.
Поважність невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду є доведеною, що унеможливлювало притягнення державним виконавцем боржника до штрафу за невиконання рішення Ренійського районного суду у справі №1523/1964/2012.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України оскаржений акт суб'єкту владних повноважень, який прийнятий не в межах наданих йому повноважень, порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, суд повинен визнавати протиправним та скасувати його, а тому, позовні вимоги щодо визнання такого акту протиправним та скасуванню підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.
Разом з тим, суд вважає, що відсутні підстави для визнання окремо дій органу ДВС протиправними щодо притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, оскільки, як зазначав вище суд, при наданні оцінці законності оскаржуваного акту суб'єкта владних повноважень, суд надає оцінку законності дій посадових осіб щодо його винесення, як складової частини визнання законності чи незаконності акту (ч.2 ст.2 КАС України), а тому окремо дії органу ДВС визнанню протиправними з цього саме приводу не підлягають та в цій частині суд повинен відмовити у задоволенні позову згідно положень ч.1 ст.245 КАС України.
Суд також вважає, що не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі, що міститься в його відзиві на позов від 08.04.2019 року №41-2894, оскільки вказаний спір стосується рішення державного виконавця щодо притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу та не є пов'язаним з діями по виконанню рішення цивільного суду, що згідно положень ч.1 ст.287 КАС України, відносить даний спір до компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139,242-246,287 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Ренійського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ВП №57889939 від 27.12.2018 року про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Єфіменко К.С.
.