04 квітня 2019 року м.Київ справа № 320/464/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами cпрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №1288 від 18.12.2018 Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10 жовтня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.12.1983 по 30.11.1987 він працював у Білоцерківському об'єднанні "Райсільгоспхімія" трактористом 3 класу Озерянського механізованого загону. 03 квітня 1987 року Київським обласним об'єднанням "Райсільгоспхімія" було видано наказ №58 "Про проведення дезактивації населених пунктів, сільгоспугідь у господарствах Поліського району в зв'язку із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС", яким зобов'язано структурні районні об'єднання провести роботи по дезактивації забруднених радіонуклідами ґрунтів населених пунктів Поліського району Київської області.
На виконання вказаного наказу позивача було відряджено в Поліський район для внесення вапна на 16 днів у період з 17.08.1987 по 01.09.1987, що підтверджується посвідченням про відрядження від 17.08.1987 №295. Зокрема, у вказаний період він проводив дезактивацію полів в с. Володимирівка Поліського району, що підтверджується довідкою елітно-насіннєвого радгоспу ім. 9 Січня від 16.10.1992 №151, маршрутним листом ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" та довідкою ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" за формою №122.
Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення (Додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. №106) с.Володимирівка Поліського району Київської області віднесено до зони відчуження.
29 березня 1991 року Держагропром УРСР видав позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р., серії НОМЕР_1 .
В подальшому, 27.04.2004 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р. (3 категорії), серії НОМЕР_2 .
Досягнувши пенсійного віку, на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 10 жовтня 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років.
Проте, рішенням Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.12.2018 №1288 в оформленні пенсії за віком на пільгових умовах йому було відмовлено у зв'язку з тим, що наявні документи не підтверджують період роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження.
Позивач з відмовою Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області не погоджується. Вважає, що подані ним документи підтверджують його участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку на 5 років призначаються пенсії учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році від 10 до 14 календарних днів.
ОСОБА_1 працював у період з 01.12.1983 по 30.11.1987 в Білоцерківському об'єднанні "Райсільгоспхімія", звідки звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства. Для призначення пенсії він надав довідку за формою №122, видану ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" без номера і дати видачі, в якій зазначено період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 17.08.1987 по 28.08.1987 в с. Володимирівка Поліського району. Оскільки зазначені документи видані не тією організацією, в складі якої заявник виконував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, період роботи в зоні відчуження має бути підтверджений іншими (первинними) документами.
В матеріалах пенсійної справи містяться копія відрядного посвідчення №295 від 17.08.1987, виданого Білоцерківським районним виробничим об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Райсільгоспхімія" про відрядження ОСОБА_1 в Поліський район на термін з 17.08.1987 по 01.09.1987, з відмітками про прибуття в Поліське 17.08.1987 та вибуття з Поліського 28.08.1987, засвідченими печаткою "Хмелерадгоспу Володимирівський" Поліського району. Населений пункт Поліське не належить до зони відчуження, визначеної Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також має місце копія відомості по нарахуванню заробітної плати за серпень 1987 року, в якій в графі "доплата за радіацію ЧАЕС" зазначено нарахування ОСОБА_1 в сумі 13,32, при цьому, відсутня інформація про кількість відпрацьованих днів в зоні відчуження.
Відповідач наголошує, що наявні документи не підтверджують період роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження, що не дає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Інших документів, що підтверджують період роботи в зоні відчуження, заявником не надано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, викликано свідків та призначено судове засідання на 12.03.2019.
У судовому засіданні 12.03.2019 позивач та його представник підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 12.03.2019 представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Окрім того, 12.03.2019 представниками позивача та відповідача подані письмові клопотання про продовження розгляду справи №320/464/19 у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи клопотання представників позивача та відповідача протокольною ухвалою суду від 12.03.2019 було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що позивач звернувся із даним позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в той час як правильним найменуванням відповідача є Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, тому з урахуванням необхідності усунення вказаної помилки при визначенні найменування відповідача, суд вважає за належне змінити найменування відповідача з Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області на Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, що не потребує заміни відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 21 березня 1997 року (а.с. 15-16).
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 у період з 01.12.1983 по 30.11.1987 працював трактористом 3 класу Озерянського механізованого загону в Білоцерківському об'єднанні "Райсільгоспхімія" (а.с. 18-19).
Відповідно до наказу Київського обласного об'єднання "Райсільгоспхімія" від 03.04.1987 №58 "Про проведення дезактивації населених пунктів, сільгоспугідь у господарствах Поліського району у зв'язку із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС" зобов'язано структурні районні об'єднання провести роботи по дезактивації забруднених радіонуклідами ґрунтів населених пунктів Поліського району Київської області (а.с. 22-23).
На виконання вказаного наказу, тракторист ОСОБА_1 був відряджений в Поліський район на 16 днів з 17.08.1987 по 01.09.1987 для внесення вапна, що підтверджується випискою із наказу від 17.08.1987 №99 та посвідченням про відрядження від 17.08.1987 №295 (а.с. 24).
Так, відповідно до довідки елітно-насіннєвого радгоспу ім. 9 Січня від 16.10.1992 №151 та маршрутного листа учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, виданого ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр", ОСОБА_1 у період з 17.08.1987 по 28.08.1987 проводив дезактивацію полів в с. Володимирівка Поліського району (а.с. 25, 27).
Згідно із довідкою ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, з 17.08.1987 по 28.08.1987. Періоди зазначеної роботи до 01.01.1988 зараховуються до стажу при призначенні пенсії у трьохкратному розмірі, а за період з 01.01.1988 по 01.01.2006 в полуторному розмірі (а.с. 26).
29 березня 1991 року Держагропром УРСР видав позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р., серії НОМЕР_1 (а.с. 21).
В подальшому, 27.04.2004 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р. (Категорія 3), серії НОМЕР_2 (а.с. 20), а тому позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що 10 жовтня 2018 року позивач звернувся до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС 3 категорії (а.с. 50-51).
За результатами розгляду заяви, Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області рішенням від 18.12.2018 №1288 відмовило позивачу у призначенні такої пенсії з тих підстав, що наявні документи не підтверджують період роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження, що не дає право на призначення такої пенсії. Інших документів, що підтверджують період роботи в зоні відчуження, заявником не надано.
Рішення вмотивоване тим, що відповідно до пп. 5 п. 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846, зі змінами, до заяви про призначення (перерахунок пенсії) додається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вказано в рішенні, ОСОБА_1 працював з 01.12.1983 по 30.11.1987 в Білоцерківському об'єднанні "Райсільгоспхімія", звідки звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства. Для призначення пенсії він надав довідку за формою №122, видану ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" без номера і дати видачі, в якій зазначено період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 17.08.1987 по 28.08.1987 в с. Володимирівка Поліського району. Оскільки зазначені документи видані не тією організацією, в складі якої заявник виконував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, період роботи в зоні відчуження має бути підтверджений іншими (первинними) документами.
В матеріалах пенсійної справи містяться копія відрядного посвідчення №295 від 17.08.1987, виданого Білоцерківським районним виробничим об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Райсільгоспхімія" про відрядження ОСОБА_1 в Поліський район на термін з 17.08.1987 по 01.09.1987, з відмітками про прибуття в Поліське 17.08.1987 та вибуття з Поліського 28.08.1987, засвідченими печаткою "Хмелерадгоспу Володимирівський" Поліського району. Населений пункт Поліське не належить до зони відчуження, визначеної Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також має місце копія відомості по нарахуванню заробітної плати за серпень 1987 року, в якій в графі "доплата за радіацію ЧАЕС" зазначено нарахування ОСОБА_1 в сумі 13,32, при цьому, відсутня інформація про кількість відпрацьованих днів в зоні відчуження.
За результатами звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами, проведеної в комунальній установі "Білоцерківський районний трудовий архів", де знаходяться на зберіганні документи ліквідованого підприємства Білоцерківське районне виробниче об'єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Райсільгоспхімія", відповідачем не підтверджено кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 в зоні відчуження (а.с. 11-13).
Не погоджуючись з відмовою відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із абзацом 22 статті першої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.03.2017) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Абзацом 1 частини першої 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.03.2017) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 15.03.2017).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема особам, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році надаються із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Згідно зі статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Згідно з приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51, який був чинним під час видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів видаються відповідні посвідчення.
В пункті 10 Порядку №51 уточнюється, на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до абзацу 7 підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2006 року у справі №21-1048во06 міститься правовий висновок про те, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Також, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №599/564/17 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №344/9789/17.
Судом встановлено, що 27.04.2004 Київська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 безстрокове посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р. (Категорія 3), серії НОМЕР_2 (а.с. 20).
Суд наголошує, що Закон №796-ХІІ надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 5 років за умови роботи в зоні відчуження у 1987 році від 10 до 14 календарних днів.
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 у період з 01.12.1983 по 30.11.1987 працював трактористом 3 класу Озерянського механізованого загону в Білоцерківському об'єднанні "Райсільгоспхімія" (а.с. 18-19).
Відповідно до виписки із наказу від 17.08.1987 №99 та посвідчення про відрядження від 17.08.1987 №295, виданих Білоцерківським районним виробничим об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Райсільгоспхімія", ОСОБА_1 був відряджений в Поліський район на 16 днів у період з 17.08.1987 по 01.09.1987 для внесення вапна (а.с. 24).
Згідно довідки Київської обласної виробничої асоціації по підвищенню родючості ґрунтів "Родючість" від 03.12.1992 №15/285 Білоцерківське об'єднання "Райсільгоспхімія" в 1987 році проводило дезактивацію в радгоспі Володимирівський, в тому числі с.Володимирівка (а.с. 28).
Згідно маршрутного листа учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданого ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр", учасник ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 у період з 17.08.1987 по 28.08.1987 виконував роботи з дезактивації полів в забрудненій зоні в с. Володимирівка Поліського району (а.с. 27).
Відповідно до довідки Елітно-насіннєвого радгоспу ім. 9 Січня від 16.10.1992 №151 ОСОБА_1 у період з 17.08.1987 по 28.08.1987 проводив дезактивацію полів в с.Володимирівка Поліського району (а.с. 25, 27).
Відповідно до довідки ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, з 17.08.1987 по 28.08.1987. Періоди зазначеної роботи до 01.01.1988 зараховуються до стажу при призначенні пенсії у трьохкратному розмірі, а за період з 01.01.1988 по 01.01.2006 в полуторному розмірі (а.с. 26).
Згідно книги нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у серпні 1987 року нарахована доплата за радіацію ЧАЕС - 13,32 руб. (а.с. 66).
Після досягнення 55 років (09.10.2018) позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.10.2018 про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (а.с.50).
Проте, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні вказаної пенсії, посилаючись на те, що для призначення пенсії ОСОБА_1 надав довідку за формою №122, видану ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" без номера і дати видачі, в якій зазначено період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 17.08.1987 по 28.08.1987 в с. Володимирівка Поліського району. Оскільки зазначені документи видані не тією організацією, в складі якої заявник виконував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, період роботи в зоні відчуження має бути підтверджений іншими (первинними) документами.
Як зазначено у рішенні відповідача про відмову у призначенні пенсії №1288 від 18.12.2018, в матеріалах пенсійної справи містяться копія відрядного посвідчення №295 від 17.08.1987, виданого Білоцерківським районним виробничим об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Райсільгоспхімія" про відрядження ОСОБА_1 в Поліський район на термін з 17.08.1987 по 01.09.1987, з відмітками про прибуття в Поліське 17.08.1987 та вибуття з Поліського 28.08.1987, засвідченими печаткою "Хмелерадгоспу Володимирівський" Поліського району. Населений пункт Поліське не належить до зони відчуження, визначеної Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також має місце копія відомості по нарахуванню заробітної плати за серпень 1987 року, в якій в графі" доплата за радіацію ЧАЕС" зазначено нарахування ОСОБА_1 в сумі 13,32, при цьому, відсутня інформація про кількість відпрацьованих днів в зоні відчуження.
За результатами звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами, проведеної відповідачем в комунальній установі "Білоцерківський районний трудовий архів", де знаходяться на зберіганні документи ліквідованого підприємства Білоцерківське районне виробниче об'єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Райсільгоспхімія", не підтверджено кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 в зоні відчуження.
У той же час, судом встановлено, що ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" є правоноступником Білоцерківського об'єднання "Райсільгоспхімія".
Так, відповідно до архівної довідки комунальної установи "Білоцерківський районний трудовий архів" від 16.10.2018 №569, 11 листопада 1987 року згідно наказу №3 "Білоцерківське виробниче об'єднання "Райсільгоспхімія" було перейменоване в "Виробниче об'єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агропромисловий комбінат "Рось". На підставі наказу №58 від 11.06.1997 "Виробниче об'єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агропромисловий комбінат "Рось" перейменоване у Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Білоцерківський Агрохімцентр". Згідно наказу №13 від 13.06.2009 ВАТ "Білоцерківський Агрохімцентр" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Білоцерківський агрохімцентр" (а.с. 30).
Крім цього, судом встановлено, що відповідно до відомостей з маршрутного листа ПАТ "Білоцерківський агрохімцентр" та довідки Елітно-насіннєвого радгоспу ім. 9 Січня від 16.10.1992 №151, позивач у період з 17.08.1987 по 28.08.1987 виконував роботи з дезактивації полів в с.Володимирівка Поліського району (а.с. 25, 27).
Відповідно до відміток у посвідченні про відрядження від 17.08.1987 №295, виданого Білоцерківським районним виробничим об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Райсільгоспхімія", позивач вибув із с. Біла Церква - 17.08.1987, прибув в с. Поліське - 17.08.1987, вибув з с. Поліського - 24.08.1987, прибув в с. Озерне - 28.08.1987, вибув з с. Поліського - 28.08.1987 (а.с. 24).
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, у судовому засіданні по справі 12.03.2019 було допитано в якості свідка позивача по справі за його згодою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України (а.с. 84).
Свідок ОСОБА_1 пояснив, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС він працював трактористом в Білоцерківському об'єднанні "Райсільгоспхімія".
Свідок ОСОБА_1 зазначив, що він був відряджений в Чорнобиль, їхав автобусом разом з працівниками інших підприємств, всього їх було близько 10 осіб, за кермом автобусу був ОСОБА_2 . Автобус за свідченнями свідка привіз їх в село Поліське Поліського району, що розташоване недалеко від м.Чорнобиля, там їх і розмістили. Жили вони в будинку, де ніхто не жив. Харчувались також в селі Поліському, готували самі.
Свідок зазначив, що вони проводили дезактивацію - розкидували вапно на полях, оскільки вапно вбиває радіацію. Вони працювали в селах Володимирівка, Вільче та Грезля.
Вказав, що він керував трактором. Всього в їхній бригаді було 3 тракториста та 1 навантажувач. Працювали вони з 8 години ранку і до темна та розкидали усього близько 8 тисяч тонн вапна.
Також, у судовому засіданні по справі 12.03.2019 було допитано в якості свідка за його згодою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України (а.с. 85).
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_2 , останній у період з 18.02.1987 по 01.12.1987 працював трактористом-машиністом 2 класу Озерянського механізованого загону в Білоцерківському об'єднанні "Райсільгоспхімія" (а.с. 90-93). Тобто, свідок ОСОБА_2 у спірний період з 17.08.1987 по 28.08.1987 працював разом з позивачем.
Свідок ОСОБА_2 повідомив, що він був призначений Білоцерківським об'єднанням "Райсільгоспхімія" трактористом. Був в зоні відчуження 2 рази по 12 днів. Так, влітку 1987 року його разом з позивачем було відряджено в Поліський район.
Свідок вказав, що роботи вони виконували в селі Володимирівка.
Таким чином, показаннями свідків підтверджено факт роботи позивача у період з 17.08.1987 по 28.08.1987 саме в селі Володимирівка Поліського району, що відповідає наявним у матеріалах справи документальним доказам.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991 с. Володимирівка Поліського району Київської області віднесено до зони відчуження.
Вказані покази свідків та вищезазначені документи в поєднанні з наявністю у позивача статусу "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (відповідно до зазначеного вище посвідчення) дають змогу стверджувати, що у період з 17.08.1987 по 28.08.1987 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в зоні відчуження.
Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу четвертого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, щодо наявного у позивача страхового стажу для призначення пенсії, суд зазначає наступне.
В розумінні частини 1 статті 55 Закону №796-XII відповідним страховим стажем є стаж, визначений статті 26 Закону №1058-ІV, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років.
Таким чином, обов'язковою умовою призначення пенсії позивачу на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років є наявність страхового стажу у розмірі не менше 20 років.
Відповідно до протоколу пенсії страховий стаж позивача становить 30 років 5 місяців та 29 днів (а.с. 45).
Таким чином, у позивача наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу четвертого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем вказаний факт не заперечується.
Щодо дати призначення, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подав 10.10.2018, звернувшись до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, за місцем проживання (а.с. 50-51).
Отже, днем звернення позивача за пенсією вважається 10.10.2018, і ця дата є датою досягнення пенсійного віку з його зменшенням на 5 років.
Позивач досяг пенсійного віку згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 09.10.2018.
Отже, суд дійшов висновку про те, що днем звернення позивача за пенсією є день подання заяви (10.10.2018) до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що відповідає положенням п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, відповідно днем призначення позивачу пенсії є день, наступний за днем досягнення пенсійного віку, тобто 10.10.2018.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
В свою чергу відмова у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка викладена в рішенні Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 18.12.2018 №1288, є протиправною.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
За приписами пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, починаючи з 10 жовтня 2018 року.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 25.01.2019 №25431480-1, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с. 3).
Верховний Суд України в постанові від 14.03.2017 (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Отже, суд зазначає, що в даному випадку вимога про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язання призначити та виплачувати таку пенсію, є однією позовною вимогою, за звернення до суду із якою підлягало сплаті 768,40 грн.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.
Відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий з Державного бюджету за клопотанням особи. Враховуючи відсутність такого клопотання на день ухвалення судом рішення по справі, суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 768,40 грн., проте питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішено за заявою позивача у порядку письмового провадження за окремо поданою заявою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 18.12.2018 №1288 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, з 10 жовтня 2018 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41249051, місцезнаходження: 00117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 04.04.2019.
Суддя Кушнова А.О.