24 квітня 2019 року Справа № 280/716/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 69096, Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 187, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 159, 66)
до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорізького козацтва, 25-а, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943)
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1В.) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1, пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016-2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, починаючи з 02 січня 2019 року.
Ухвалою судді від 25 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб та призначено судове засідання на 20 березня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 до 2019 року перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки пенсію позивачу було призначено у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Після призначення пенсії за вислугою років позивач продовжував працювати. Вказує, що з 04 січня 2009 року позивач набув право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і 02 січня 2019 року звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою встановленого зразка про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Проте відповідачем позивача було фактично переведено з пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії». Таким чином вказує, що ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а не призначено, як це передбачено частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що у випадку позивача відповідач застосовує п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тим самим застосовуючи середню заробітну плату за 2014-2016 роки, та проводячи переведення на пенсію за віком, що призводить до отримання ОСОБА_1 пенсії у зменшеному розмірі. Тобто вважає, що призначення відповідачем проведено неправомірно, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій в межах одного Закону, а вперше просив призначити ОСОБА_1 пенсію за іншим Законом, котрий передбачає інші умови та підстави призначення пенсії. На думку позивача, відповідачем ототожнені поняття: перехід та переведення, вид пенсії по закону № 1058 та різні інші пенсії за іншими законами, що підтверджується новою редакцією частини третьої статті 45 Закону № 1058, в якій мова йде про розрахунок пенсії при переведенні з одного виду пенсії на інший по матеріалах пенсійної справи. При призначенні пенсії за віком відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, а має місце призначення пенсії по іншому закону. Крім того звертає увагу, що після отримання права на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 продовжував працювати та сплачувати у встановленому Законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Позивач вважає дії відповідача щодо переведення на пенсію за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки протиправними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.
ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя у відзиві (вх.№10090 від 14 березня 2019 року) проти задоволення позовних вимог заперечило. В обґрунтування заперечень послалось на те, що Позивач з 30 грудня 2002 року перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію, яка була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно атестату про зняття з обліку № 7 від 09 січня 2019 року пенсія при Головному управлінні була виплачена по 31 січня 2019 року. Вказує, що 02 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про взяття на облік та перерахунок на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі особистої заяви та наданих документів позивача з 02 січня 2019 року переведено з пенсії, призначеної в Головному управлінні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що показник "середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, затри календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та тимчасово з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року за 2016 та 2017 роки" застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії та переведенні з виду на вид. Вважає, що звертаючись у 2002 році до Головного управління з заявою про призначення пенсії, позивач використав право первинного призначення пенсії. Тому, на підставі його особистої заяви від 02 січня 2019 року відповідачем було застосовано норму частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з зазначеної дати пенсію позивача переведено з пенсії, яка була призначена відповідно до Закону №2262-XII, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи вищезазначене, при переведенні позивача на пенсію за віком об'єднаним відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 у розмірі 3764,40 грн. На думку відповідача застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, немає підстав, оскільки відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058 даний показник, застосовується тільки для первинного призначення пенсії. Відповідач вважає, що діяв виключно у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства і жодним чином не порушував прав та законних інтересів позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Представник Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 30 грудня 2002 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
З 04 січня 2009 року позивач набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 02 січня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно з Протоколом призначення пенсії (а.с.11) Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з 02 січня 2019 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком.
Згідно атестату про зняття з обліку № 7 від 09 січня 2019 року пенсія при Головному управлінні була виплачена по 31 січня 2019 року.
Одночасно позивачу ОСОБА_2 №083950001244 (а.с.11) було проведено перерахунок пенсії з 02 січня 2019 року з урахуванням стажу, набутого після призначення попереднього виду пенсії (за вислугу років). Пенсія за віком обчислена за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 та з урахуванням додаткових документів про стаж і заробіток із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 у розмірі 3764,40 грн., відповідно до норм частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 4-3 Розділу XV Прикінцевих положень цього закону.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 22 січня 2019 року, в якій просив призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки.
Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя у листі від 06 лютого 2019 року № 23/Є-9 зазначило, що оскільки у випадку позивача проводить перерахунок на інший вид пенсії, а не первинне призначення пенсії, управління не має підстав для перерахунку пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки.
ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями відповідача звернулась із позовом до суду.
Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що він отримував раніше пенсію за вислугою років, яка не передбачена положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а при призначенні пенсії за віком отримав всі права, як і інші громадяни України, оскільки звернувся за призначенням пенсії за віком на загальних підставах вперше.
За приписами статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Тобто показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14, а саме: показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30 грудня 2002 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.
02 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач вказує, що позивача переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, при цьому, при обчисленні пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Тобто має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 позивач звернувся вперше. Законом №1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.
Із вищезазначеного слідує, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи що з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм цього Закону позивач звернувся вперше.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а також, що відповідач повинен обчислювати пенсію позивачу із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону №1058-ІV, а тому дійшов висновку щодо протиправності відмови у перерахунку пенсії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є зокрема відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 768 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 263, КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 69096, Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 187, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 159, 66) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорізького козацтва, 25-а, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорізького козацтва, 25-а, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943) щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 69096, Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 187, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 159, 66) пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорізького козацтва, 25-а, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943) призначити ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 69096, Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 187, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 159, 66), пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016-2018 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, починаючи з 02 січня 2019 року.
Присудити на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 69096, Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 187, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 159, 66) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорізького козацтва, 25-а, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 41248943) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 768 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 квітня 2019 року.
Суддя Д. В. Татаринов