справа№1.380.2019.001112
02 травня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради Львівської області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради Львівської області щодо скасування ОСОБА_1, та членам його сім'ї довічного права на 50-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з 07.11.2015 року;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради, Львівської області поновити ОСОБА_1, та членам його сім'ї довічного права на 50-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмежень норм споживання, та без урахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї, виконавши для цього всі необхідні дії в межах його повноважень та здійснивши відшкодування витрат, з дати призупинення 07.11.2015 року і довічно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є колишнім працівником міліції, а відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, передбачено, що за працівниками міліції звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим законом. Вказує, що згідно довідки від 01 липня 2010 року № 91/01352 виданої ГУМВС України в Львівській області, управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, позивач та члени його сім'ї мають право з 01.07.2010 року і довічно відповідно до Закону України «Про міліцію» на забезпечення пільг на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 50% за встановленими нормами. Зазначає, що відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Пенсійним фондом України 03.08.2010 року, позивач має довічно пенсію за вислугу років. Даними пільгами позивач користувався до 07.11.2015 року. Проте із 07.11.2015 року, надання пільг, як міліціонеру, що перебуває на пенсії позивачу було припинено, у зв'язку із змінами у законодавстві, про що позивача не було повідомлено. У січні 2019 року позивач звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Трускавецької міської ради, щоб йому повернули пільги як працівнику міліції, що перебуває на пенсії, однак відповідно до відповіді Управління соціального захисту населення Трускавецької міської ради від 01.02.2019 року № 100, позивачу повідомили, що не можуть повернути пільги працівника міліції, що перебуває на пенсії, так як працівники міліції втратили право на пільги з 07.11.2015 року, оскільки відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію». Позбавлення пільг позивач вважає протиправним, відтак звернувся до суду.
Ухвалою від 29.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі згідно ст. 263 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 19.03.2019 р. направив до суду відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ ( в редакції, яка була чинна станом на 21.08.2013) працівникам міліції та членам їх сімей надавалась 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством. При цьому частина сьома статті 22 Закону № 565 встановлювала, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що пунктом 12 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 01.04.2014, у статті 22 Закону України "Про міліцію" частину четверту викладено у такій редакції: "Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством". Також частини шосту та сьому Закону №565 викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України". Пунктом 1 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2015, у Законі України "Про міліцію" частину сьому статті 22 викладено у наступній редакції: "Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України". Відповідач зазначає, що 04.06.2015р Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, яка набрала чинності з 01.07.2015 р. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім"ї від 27.01.2016 № 36, яка набрала чинності з 02.02.2016, до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та виключено слова "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні)» виключено. Вказує, що з 02.07.2015p Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015р., з прийняттям якого втратив чинність Закон України "Про міліцію". Згідно з абзацом 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 №900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Відповідач зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» не містить норм, які б передбачали цю пільгу не тільки для колишніх працівників міліції, але й для тих осіб, які виходять на пенсію на підставі нового закону, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки такі чинним законодавством не передбачені. Пунктом 4 Постанови №117 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 56 від 08.02.2017 року (чинна з 10.02.2017 року), визначено, що установи Міністерства внутрішніх справ зобов'язані передати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, перебувають або перебували на обліку у зазначених органах, закладах і установах. Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (уповноважені органи) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; та вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги. Відтак, на переконання відповідача, з 7 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" втратив чинність Закон України "Про міліцію", внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом України "Про міліцію", з 7 листопада 2015 року втратили право на пільги, зокрема, на 50-процентну знижку по оплаті жилої площі та комунальних послуг. Відповідач визнає, що ОСОБА_1 звертався до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради із заявою від 30.01.2019 p., у якій просив отримати від управління відповідь про те, чому йому були скасовані пільги з листопада 2015 р. та на підставі яких нормативно правових актів України та вказує, що Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради листом від 01.02.2019 № 100 повідомило позивачу про те, що у період з 07.07.2010 р. по 07.11.2015 р. він, як міліціонер на пенсії, перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та користувались 50-процентною знижкою по оплаті жилої площі, комунальних послуг в межах норм, встановлених законодавством, на дві особи разом з дружиною ОСОБА_2 відповідно до статті 22 Закону "Про міліцію". Відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» Закон України "Про міліцію" втратив чинність та пільги на житло та комунальні послуги не надаються ОСОБА_1 з 07.11.2015 р. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач 22.04.2019 року надіслав до суду відповідь на відзив у якому не погоджується з доводами відповідача про правомірність позбавлення пільг та вважає протиправним позбавлення його пільг.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, та поданих сторонами доказів
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, згідно з пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (а.с.13) є колишнім працівником міліції, пенсія призначена за вислугу років.
Згідно довідки від 01 липня 2010 року № 91/01352 виданої ГУМВС України в Львівській області, управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (а.с.12), позивач та члени його сім'ї мають право довічно відповідно до Закону України «Про міліцію» на 50% знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.
На своє звернення №56 від 01.02.2019р. позивач отримав відповідь Управління соціального захисту населення Трускавецької міської ради від 01.02.2019 року № 100 (а.с.11), у якому позивачу повідомлено, що оскільки відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», пільги позивачеві не надаються з 07.11.2015 року.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (далі-Закон №565, в редакції, яка була чинна станом на 21.08.2013) працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.
При цьому частина сьома статті 22 Закону №565 встановлювала, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 01.04.2014, у статті 22 Закону України «Про міліцію» частину четверту викладено у такій редакції: «Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.
Також частини шосту та сьому Закону №565 викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 1 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2015, у Законі України «Про міліцію» частину сьому статті 22 викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
04.06.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, яка набрала чинності з 01.07.2015.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію» (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» від 27.01.2016 №36, яка набрала чинності з 02.02.2016, до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та виключено слова «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні)» виключено.
02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015.
З прийняттям Закону №580-VIII втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Згідно з абзацом 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29.01.2003 № 117 (далі-Постанова №117) Міністерство соціальної політики України зобов'язано забезпечити включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, у тому числі й відповідно до Закону України «Про міліцію».
З 30.12.2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 986 від 21.12.2016 року в зазначений пункт внесені зміни, відповідно до яких Закон України «Про міліцію» виключений з переліку законів, відповідно до яких визначаються особи, які мають право на пільги за соціальною ознакою.
Пунктом 4 Постанови №117 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 56 від 08.02.2017 року (чинна з 10.02.2017 року), визначено, що установи Міністерства внутрішніх справ зобов'язані передати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, перебувають або перебували на обліку у зазначених органах, закладах і установах.
Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (уповноважені органи) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; та вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.
Таким чином, з 7 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію», внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом України «Про міліцію», з 7 листопада 2015 року втратили право на пільги, зокрема, на 50-процентну знижку по оплаті жилої площі та комунальних послуг.
Оскільки саме пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в Законі України «Про Національну поліцію» не передбачені, відсутні встановлені Законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію».
Крім того, Закон України «Про Національну поліцію» не містить норми, яка передбачає надання колишнім працівників органів внутрішніх справ, членам їхніх сімей пільги на оплату житлово-комунальних послуг, які позивач мав відповідно до Закону України «Про міліцію», а тому відсутні законні підстави для їх поновлення, що в свою чергу свідчить про правомірність дій відповідача в частині припинення виплати вищезазначених пільг з 07 листопада 2015 року.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 (справа №243/4524/16-а), від 20.02.2018 (справа №484/655/16-а), від 27.09.2018р (справа № 638/6025/16-а).
В силу вимог ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо тверджень позивача стосовно довічно наданих пільг, зокрема 50-ти відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальні послуги слід вказати наступне.
Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З цього приводу, судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Одночасно суд зауважує, що передбачені законами соціально-економічні права, зокрема пільги на сплату комунальних послуг із 50% знижкою не є абсолютними та механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема із прийняттям та набранням чинності нормативно-правових актів.
При прийнятті Закону України «Про Національну поліцію», на підставі якого втратив чинність Закон України «Про міліцію», встановлено нові соціальні гарантії для поліцейських, які поширюють свою дію і на колишніх працівників міліції, які мають право на пільги та соціальний захист, передбачений Законом України «Про Національну поліцію». Закон України «Про Національну поліцію» в частині втрати чинності Закону «Про міліцію» не скасовувався та не змінювався, є діючим, Конституційним судом України не визнаний неконституційним, а зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України «Про Національну поліцію», то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права (а не законності) закріплена також в статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Кожна сторона відповідно до положень ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю і Суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для надання позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, зокрема Законом «Про національну поліцію», а тому із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачеві не відшкодовуються.
Керуючись ст.. 1, 2, 5,19, 20, 72, 77, 241-246, 263, суд, -
ухвалив:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 02.05.2019р.
Суддя Коморний О.І.