22 квітня 2019 року Справа № 280/377/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (70417, Запорізька область, селище Сонячне, вул.Олександрівська, буд. 11, ІПН НОМЕР_1)
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39488184)
про визнання незаконною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу від 08.01.2019 року №Ф-148.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що отримала вимогу про сплату боргу від 08.01.2019 №Ф-148 на суму 18369,95 грн., якою фіскальна служба вимагає сплатити борг з яким позивач не згодна з наступних підстав: по перше - фіскальною службою порушена ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо акту документальної перевірки, на підставі якого формується вимога про сплату боргу, по друге - фіскальною службою порушено ст. 102 Податкового кодексу України так як на момент нарахування суми грошових зобов'язань у оскаржувані вимозі спливло більше ніж 1095 днів, тобто відповідачем пропущений строк нарахування суми грошових зобов'язань згідно Податкового кодексу України, а платник податків вважається звільненим від такого грошового зобов'язання, по третє - позивачу вже направлялась вимоги про сплату боргу на суму 13807,25 грн., виконавча служба вже утримує вказану суму з її пенсії. Таким чином, зазначає позивача, відповідач повторно вирішив утримати з позивача вказану суму, направивши вимогу про сплату боргу №Ф-148 від 08.01.2019. Позивач вважає, що вимога №Ф-148 від 08.01.2019 є протиправною, незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 19.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/377/19. Призначено судове засідання на 20.03.2019 року з викликом сторін.
19.03.2019 від позивача до суду надійшли доповнення до позовної заяви (вх.№10901).
20.03.2019 у судовому засідання було оголошено перерву до 22.04.2019.
26.03.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11769), в якому заперечує проти задоволення позову, виходячи з того, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Представник відповідача вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки0 від 08.01.2019 року №Ф-148 на суму 18369,95 грн. Станом на 19.03.2019 у ФОП ОСОБА_1 борг по єдиному внеску становить 18161,40 грн. Зазначає, що з початку 2019 року на погашення боргу єдиного внеску надійшло 208,55 грн., в результаті примусового стягнення кошів з боржника за відкритим виконавчим провадженням Заводським ВДВС по вимогам про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2018 та 03.08.2019 №Ф-148. Вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Представник відповідача зазначає, що вимога №Ф-148 від 08.01.2019 на загальну суму боргу платника єдиного внеску 18369,95 грн. є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає сплаті.
12.04.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№14629).
22.04.2019 представником позивача подано клопотання (вх.№16169) про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
В силу положень ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Приписами ст. 258 КАС України, визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - пять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.03.2009 року, що підтверджується свідоцтвом Серії В03 №118721, позивачем було обрано спрощену систему оподаткування другої групи.
Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» складено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 08.02.2018 №Ф-148 у сумі 13807,25 грн.
ФОП ОСОБА_1 вважаючи вимогу незаконною оскільки, у відповідності до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпадає під категорію осіб, звільнених від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування оскаржила зазначену вимогу у судовому порядку до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 по справі №808/1768/18 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 залишені без задоволення, відповідно вимога від 08.02.2018 №Ф-148 у сумі 13807,25 грн. чинна.
Із відзиву відповідача також встановлено, що 03.08.2018 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 4914,36 грн. (різниця суми між вимогою від 08.02.2018 та 03.08.2018).
Вимоги від 08.02.2018 та 03.08.2018 №Ф-148 ГУ ДФС у Запорізькій області пред'явило до примусового виконання.
17.05.2018 Заводським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження ВП №56423318 за вимогою від 08.02.2018 №Ф-148 на суму 13807,25 грн.
08.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено вимогу №Ф-148 про сплату боргу (недоїмки) на суму 18369,95 грн.
Вважаючи вимогу про сплату про сплату боргу (недоїмки) незаконною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (пункт 3-1);
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Статтею 25 Закону № 2464-VI визначено заходи впливу та стягнення:
- рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (частина перша);
- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя);
- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта);
- на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята);
- орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої).
Вказаний розмір штрафних санкцій діє з 01.01.2015, до 01.01.2015 штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовувався у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
- нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина тринадцята);
- про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина чотирнадцята);
- рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки (абзаци 1 та 4 частини 15).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності за платником боргу по сплаті єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу, яка повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів і пені.
З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що за позивачем на час формування вимоги про сплату боргу від 08.02.2018 №Ф-148 існував борг по сплаті недоїмки. Зазначена вимога передана на примусове виконання у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження.
Як вже вище вказано, відповідно до частини третьої статті 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
Натомість, всупереч вищевикладених вимог чинного законодавства, суми заборгованості по сплаті штрафів та пені включені відповідачем до вимоги про сплату боргу від 08.01.2019 №Ф-148 як недоїмка, що є неприпустимим.
Таким чином погашення позивачем заборгованості, яка відображена у вимозі про сплату боргу від 08.02.2018 №Ф-148 та вимозі про сплату боргу від 08.01.2019 №Ф-148 як недоїмка, призведе до повторного застосування заходів впливу до платника. Разом з тим, Законом № 2464-VI така можливість не передбачена.
Відповідно, судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 08.01.2019 №Ф-148 не відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (70417, Запорізька область, селище Сонячне, вул. Олександрівська, буд. 11, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39488184) про визнання незаконною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 №Ф-148 на суму 18369,95 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 (70417, Запорізька область, селище Сонячне, вул. Олександрівська, буд. 11, ІПН НОМЕР_1).
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019.
Суддя А.В. Сіпака