Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 752/17647/16-ц
провадження № 61-23240св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором кредиту.
Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Електорн Банк» (далі - ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № КF50923, на виконання якого останній наданий кредит у розмірі 50 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше
17 липня 2023 року під 13,5 % річних, який ОСОБА_4 зобов'язалася повертати частинами, визначеними згідно із кредитним договором. Факт видачі кредиту підтверджується заявою на видачу готівки від 18 липня 2008 року № 1753-7.
Із моменту отримання кредиту відповідач здійснювала часткове погашення, проте допускала систематичне порушення встановленого графіком порядку та строків погашення.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 18 липня 2008 року № КF50923, між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_5 18 липня 2008 року укладений договір поруки № РО 94877. Умовами цього договору визначено, що ОСОБА_5 зобов'язався відповідати перед
ВАТ «Електрон Банк» за виконання позичальником зобов'язань, що виникли із кредитного договору у повному обсязі, у тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором солідарно з ОСОБА_4
Станом на 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 має заборгованість у розмірі
35 506,65 доларів США, яка складається із: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 835,03 доларів США, що у еквіваленті становить 357 497,17 грн; несплачених процентів за користування кредитними коштами у розмірі
5 368,30 доларів США, що у еквіваленті становить 138 716,87 грн; пені у розмірі
16 303,32 доларів США нарахованої за період із 09 жовтня 2015 року по 10 жовтня 2016 року включно, що у еквіваленті складає 421 277,78 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «ВіЕс Банк» просило стягнути у солідарному порядку із відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором
від 18 липня 2008 року № КF50923 у розмірі 35 506,65 доларів США.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року позов
ПАТ «ВіЕс Банк» залишено без задоволення.
Рішення мотивоване тим, що у ОСОБА_4 відсутні невиконані зобов'язання за кредитним договором від 18 липня 2008 року № КF50923, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк».
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ПАТ «ВіЕс Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що позичальник у добровільному порядку виконала рішення суду, яке підтверджується квитанцією
від 16 березня 2015 року № 577032 та повністю погасила заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом за період із червня по серпень
2014 року є помилковим, оскільки судом не повно та всебічно з'ясовано обставини справи, а саме не враховано, що на цей час кредитний договір не припинений та є чинним, а отже, за ним нараховуються відсотки та пеня.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк».
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 18 липня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» та
ОСОБА_4 укладений кредитний договір № КF50923, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 50 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язалася повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містяться у додатку № 1 до кредитного договору і є його невід'ємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 17 липня 2023 року, процент за користування кредитом встановлено у розмірі 13,5 % річних.
У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється у розмірі 23,5 %. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5 % річних. Позичальнику надається кредит для споживчих потреб.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 18 липня 2008 року № КF50923 між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_5 18 липня 2008 року укладений договір поруки № РО 94877.
Відповідно до умов зазначеного договору поруки, поручитель ОСОБА_5 зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником
ОСОБА_4 зобов'язань, що виникли із кредитного договору у повному обсязі, у тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором солідарно з ОСОБА_4
Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 03 квітня
2008 року Відкрите акціонерне товариство «Фольксбанк» (далі - ВАТ «Фольксбанк»), є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Електрон Банк».
Згідно із статутом ПАТ «ВіЕс Банк» є правонаступником ПАТ «Фольксбанк», відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 11 жовтня
2013 року.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва суду від 21 січня
2015 року позов ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року № КF50923 у розмірі 429 281,24 грн.
Заочне рішення суду набрало законної сили 07 лютого 2015 року.
Зазначеним вище рішенням встановлено, що у зв'язку із невиконанням
ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 26 березня 2014 року на адресу останньої, а також на адресу поручителя ОСОБА_5, банком направлено вимогу про погашення заборгованості. Вказану вимогу позичальником ОСОБА_4 отримано 15 квітня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду набрало законної сили 06 жовтня 2015 року.
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 16 березня 2015 року у добровільному порядку виконала заочне рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 21 січня 2015 року та сплатила ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № КF50923 у розмірі 429 281,24 грн, що підтверджується квитанцією від 16 березня 2015 року № 577032.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що звернувшись у серпні 2014 року із вимогою до боржника та поручителя про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором ПАТ «ВіЕс Банк» змінив на власний розсуд умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, а тому банк вже не може вимагати сплати відсотків та пені на підставі умов договору, оскільки його строк змінився достроковим стягненням.
Доводи касаційної скарги про те, що висновок суду про те, що позичальник у добровільному порядку виконала рішення суду, яке підтверджується квитанцією
від 16 березня 2015 року № 577032 та повністю погасила заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом за період із червня по серпень
2014 року є помилковим, оскільки судом не повно та всебічно з'ясовано обставини справи, а саме не враховано, що на цей час кредитний договір не припинений та є чинним, а отже, за ним нараховуються відсотки та пеня, суперечать висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
С.О. Погрібний
Г.І. Усик