Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 426/3668/12-ц
провадження № 61-38079св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року у складі судді
Тихомирова І. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490050149, відповідно до якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 11 019,80 доларів США зі сплатою 12 процентів річних за користування кредитом, на строк до 22 жовтня 2013 року.
31 липня 2009 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору №490050149 від
22 жовтня 2007 року, яким внесено зміни до пункту 2.3 спірного кредитного договору в частині дати остаточного повернення кредиту, якою визначено
22 жовтня 2017 року.
22 жовтня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 490050149-П, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 490050149 від 22 жовтня 2007 року.
Посилаючись на порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, внаслідок чого станом на 19 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 662 229,57 грн, з яких заборгованість за кредитом - 142 414,96 грн, пеня - 519 814,61 грн, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.
Рух справи та короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2012 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 170 214,22 грн, судовий збір у розмірі 1 072,14 грн, а всього - 171 286,36 грн.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року скасовано заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2012 року та призначено справу до нового розгляду.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада
2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада
2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490050149 від 22 жовтня
2007 року у сумі 292 414,96 грн, з яких заборгованість за кредитом -
142 414,96 грн, пеня - 150 000,00 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» щодо солідарного стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 у розмірі 292 414,96 грн.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року скасовано в частині розподілу судових витрат та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто у рівних частинах з
ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та пені, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог банку в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 292 414,96 грн.
Суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо застосування позовної давності, з огляду на те, що 23 лютого 2012 року позивач звернувся до відповідачів з вимогою про досудове врегулювання спору, а з позовом до суду звернувся у березні 2012 року, тобто в межах строку дії поруки.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом порядку заочного розгляду справи, не заслуговують на увагу, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якій заявник просила скасувати заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від
11 травня 2018 року, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які встановлюють самостійну відповідальність за їх невиконання, а відтак право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, у зв'язку з чим початок позовної давності щодо кожного чергового щомісячного платежу починається з моменту порушення строку його виконання.
Апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідач належної участі у справі в суді першої інстанції не приймав, а тому був позбавлений права подати заяву про застосування як загальної, так і спеціальної позовної давності.
Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про зупинення виконання заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
22 жовтня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490050149, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 11 019,80 доларів США зі сплатою 12,00 процентів річних за користування кредитом, на строк до
22 жовтня 2013 року.
31 липня 2009 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору №490050149 від
22 жовтня 2007 року, яким внесено зміни до пункту 2.3 спірного кредитного договору, яким визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 22 жовтня 2017 року.
22 жовтня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 4900050149-П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №490050149 від 22 жовтня 2007 року.
Станом на 19 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 662 229,57 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 142 414,96 грн та пені - 519 814,61 грн.
Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК Українизобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.
Відповідно до частини першої статті 553, частини першої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору неналежно виконує зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплату відсотків з користування ним та, що відповідачі не спростували правильність наданого ПАТ «Альфа-Банк» розрахунку заборгованості. З урахуванням того, що нарахований банком розмір пені значно перевищує розмір збитків, суд відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України зменшив розмір нарахованої пені з 519 814,61 грн до 150 000,00 грн.
Апеляційний суд обгрунтовано відхилив твердження заявника про порушення судом першої інстанції порядку заочного розгляду справи, оскільки відповідачі були належно повідомлені про розгляд справи, однак у судове засідання не з'явилися, що за наявності згоди позивача надавало суду право на розгляд справи у заочному порядку.
Щодо доводів касаційної скарги про застосування позовної давності
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами установлено, що сторони встановили як строк дії договору - до
22 жовтня 2017 року, так і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів).
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частини третьої статті 254 ЦК Україниспливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
Апеляційний суд обгрунтовано не прийняв до уваги подане представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 клопотання про застосування позовної давності з огляду на те, що відповідачі, будучи належно повідомленими про розгляд справи, не подавали такого клопотання до суду першої інстанції.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що ПАТ «Альфа-Банк» не пропустило строк звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки черговий платіж боржник здійснив 27 липня 2009 року, досудову вимогу по врегулюванню спору банк направив відповідачам 23 лютого 2012 року, а з позовом до суду звернувся 15 березня 2012 року, тобто в межах позовної давності.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року, в незмінній після апеляційного перегляду частині, та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
С.О. Погрібний
Г. І. Усик