Ухвала
26 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 755/32512/14-ц
провадження № 61-7511ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у справі за ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 липня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якій з урахування збільшення позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 21 428,25 грн та визнати укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між ОСОБА_1 та ТОВ «Новобудова».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 21 428 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Після ухвалення вищезазначеного рішення ОСОБА_1 неодноразово зверталася з заявами про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Зокрема, 15 червня 2017 року ОСОБА_1 подала в суд заяву про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 липня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року, залишеною безе змін постановоюКиївського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 від 15 червня 2017 року про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 липня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Відмовляючи у відкритті провадження, суди виходили з того, що заявник звернулася до суду із заявою, яка містить вимоги та підстави їх розгляду аналогічні тим, що є розглянутими з постановленням ухвали суду за наслідками розгляду по суті вимог заявника, та вказана ухвала набрала законної сили. А також з наявності в матеріалах справи ухвали, що набрала законної сили, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду та яка має ідентичний зміст поданій відповідачем заяві.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року, ОСОБА_1 проситьскасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року й направити справу до Дніпровського районного суду м. Києва для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову в даній справі є вимога про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, сума яких складає 21 428,25 грн, що є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Таким чином ця справа є малозначною в силу своїх властивостей.
Обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.
Керуючись статтею 136, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у справі за ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 липня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Сімоненко