Ухвала
26 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 751/3197/18
провадження № 61-8152ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», подану представником Чернінською Людмилою Миколаївною, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (далі - ПАТ «Чернігівгаз»), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ПАТ «Чернігівгаз» щодо постановки ОСОБА_2 в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу, передбачене нормами Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16 червня 2011 року № 3533-VІ. Зобов'язано ПАТ «Чернігівгаз» поставити ОСОБА_2 в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1, з 20 січня 2018 року та встановити його у терміни, передбачені законодавством.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, а тому ПАТ «Чернігівгаз» зобов'язане надавати послуги, які оплачені споживачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року. Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку, а тому відмова відповідача встановити позивачеві індивідуальний лічильник газу суперечить вимогам законодавства та порушує його права.
У квітні 2019 року ПАТ «Чернігівгаз» через свого представника Чернінську Л. М. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Предметом позову у даній справі євизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії щодо постановки в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу.
Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню,однак такі є безпідставними й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки зазначена касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», поданою представником ЧернінськоюЛюдмилою Миколаївною, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Додані до скарги матеріали повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов