25.04.2019 року м. Дніпро Справа № 904/169/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І. М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І. Л., Орєшкіної Е.В.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГНЕУПОР-ІНДУСТРІЯ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 р.
( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 11.03.2019 р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Огнеупор-Індустрія"
до Публічного акціонерного товариства
"Дніпропетровський металургійний комбінат"
про стягнення 409 387 грн. 91 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), про стягнення з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат" заборгованість в сумі 253 111 грн., 3 % річних в сумі 21 973 грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 96 519 грн. 49 коп. та судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 р. позов задоволено частково - стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" основний борг в розмірі 253 111 грн., судовий збір в сумі 3 796 грн. 66 коп. В решті суми позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 р. у справі № 904/169/19 в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 21 973,03 грн., та втрат від інфляції у розмірі 96 519,49 грн. та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що доводи Відповідача з якими погодився суд першої інстанції щодо не виникнення у Відповідача обов'язку з оплати виконаних за договором підрядних робіт, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки не направлення рахунку для оплати, ніяким чином не може впливати на обов'язок Відповідача оплатити надані послуги, а тим більше звільняти його від цього обов'язку.
Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції, безпідставно не врахував факт порушення Відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт і дійшов до хибного, неправомірного висновку щодо відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача 3% річних на суму розміром 21 973,03 грн., що є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником та втрат від інфляції на суму розміром 96 519,49 грн., що за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів за період з 18.03.2016 р. по 07.02.2019 р.
При цьому Скаржник зазначає, що обов'язок Відповідача оплатити отримані послуги виникає саме на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити надані послуги, що були прийняті Відповідачем без зауважень ( у тому числі, без зауважень щодо відсутності виставленого рахунку, у зв'язку з тим, що акт виконаних робіт та рахунок були вручені відповідачу одночасно ). Більш того, як договір послуг від 10.02.2016 р. № 16.0224-02 так і акт виконаних робіт від 02.03.2016 р. № 1 містить інформацію про платіжні реквізити Позивача. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 22.02.2017 р. по справі № 904/5288/16, Верховним Судом у постановах: від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17.
Водночас, на думку Скаржника, підрядні роботи за Договором послуг від 10.02.2016 р. № 16.0224-02 були виконанні Позивачем та прийняті Відповідачем без заперечень, відповідно до акту виконаних робіт від 02.03.2016 р. № 1 у зв'язку з чим відповідно до умов договору строк оплати послуг за вказаним актом виконаних робіт настав 17.03.2016 р.
У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат" зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Відповідача основного боргу має бути залишено в силі, виходячи з факту отримання останнім результату наданих послуг. В частині відмови Позивачеві в стягненні нарахувань, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, рішення місцевого господарського суду є законним та обгрунтованим.
Відповідач вважає, що висновок суду першої інстанції в частині, що надання Позивачем рахунку на оплату є обов'язковою умовою здійснення платежу Відповідачем у відповідності до вимог п. 2.3.1 Договору, відповідає фактичним обставинам справи.
В обґрунтування своїх заперечень Відповідач вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази вручення/надсилання Замовнику рахунку для проведення оплати, що підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на Відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних з простроченої
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.04.2019 р.
ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат" не скористалося своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечило явку представника, хоча про час та місце судового засідання було повідомлене належний чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника сторіни.
Стосовно клопотання ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат" про відкладення судового засідання, яке надійшло в електронній формі під час судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно п.п. 1.5.6, 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 р. № 28, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Клопотання, що надійшло на електронну адресу суду 25.04.2019 р., електронним цифровим підписом представника ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат" не скріплено, його оригінал в паперовій формі до суду не надійшов. Враховуючи наведене, вказане клопотання залишено без розгляду.
У судовому засіданні 25.04.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" ( далі ТОВ "Огнеупор-Індустрія", Позивач, Виконавець)та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський металургійний комбінат" ( далі ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат", Відповідач, Замовник ) укладено Договір послуг № 16.0224-028 ( далі Договір ), відповідно до розділу 1 якого предметом вказаного Договору передбачено, що Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати шеф-нагляд за футеровкою горна ДП-12 доменного цеху, згідно повному переліку робіт. Шеф-нагляд за бетонною футеровкою горна ДП-12; шеф-монтаж за закачуванням в порожнечі ДП-12 футерувальних матеріалів; Шеф-монтаж використання бетонів ДП-12; Аналіз роботи і обслуговування бетонних жолобів для зниження питомих витрат.
Відповідно до п. 2.3 Договору оплата наданих послуг здійснюється по факту їх надання.
Замовник по виставленому Виконавцем рахунку, який виставляється на підставі акту наданих послуг ( підписується на протязі 3 робочих днів від дати наданих послуг ) на протязі 10-ти банківських днів після підписання акта наданих послуг перераховує загальну вартість наданих послуг згідно п. 2.1 ( п. 2.3.1 Договору ).
Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість наданих послуг по договору є договірною і узгодженою сторонами в сумі 253 111 грн. з ПДВ ( ПДВ 20% - 42 185,17 грн.) і складається із: шеф-нагляд за бетонною футеровкою горна ДП-12 - 120 000 грн. з ПДВ; шеф-монтаж за закачуванням в порожнечі ДП-12 футерувальних матеріалів 60 000 грн. з ДПВ; Шеф-монтаж використання бетонів ДП-12, що залишилися 50 000 грн. з ПДВ; Аналіз роботи і обслуговування бетонних жолобів для зниження питомих витрат 23 111 грн. з ПДВ.
Умовами п. 2.4 Договору передбачено, що оплата по даному Договору здійснюється в національній валюті - гривні.
Згідно п. 4.3 Договору при затримці Замовником оплати наданих послуг, Виконавець вправі вимагати від Замовника виплачувати пеню в розмірі 0,5 % від вартості наданих послуг за кожен дань затримки/прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені.
Всі зміни і доповнення до даного Договору мають силу, якщо вони оформленні в вигляді додаткових угод, підписаних Сторонами і скріплених печатками. Всі додатки до даного Договору є невід'ємною частиною ( п. 5.3 Договору ).
Згідно акту виконаних робіт № 1 від 02.03.2016 р. складеного представниками Замовника та Виконавця, на підставі Договору на виконання робіт № 16-0224-02 від 10.02.2016 р. Виконавцем були виконані наступні роботи ( надані наступні послуги ): шеф-нагляд за бетонною футеровкою горна ДП-12 - 120 000 грн. з ПДВ; шеф-монтаж за закачуванням в порожнечі ДП-12 футерувальних матеріалів - 60 000 грн. з ДПВ; Шеф-монтаж використання бетонів ДП-12, що залишилися - 50 000 грн. з ПДВ; Аналіз роботи і обслуговування бетонних жолобів для зниження питомих витрат - 23 111 грн. з ПДВ. Загальна вартість робіт ( послуг ) склала без ПДВ двісті десять тисяч дев'ятсот двадцать п'ять гривень 83 копійки, ПДВ - сорок дві тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 17 копійок, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - двісті п'ятдесят три тисячі сто одинадцять гривень 00 копійок.
В рахунку № 1 від 02.03.2016 р. вказано, що шеф-нагляд за бетонною футеровкою горна ДП-12 коштує 100 000 грн. без ПДВ; шеф-монтаж за закачуванням в порожнечі ДП-12 футерувальних матеріалів коштує 50 000 грн. без ПДВ; Шеф-монтаж використання бетонів ДП-12, що залишилися коштує 41 666 грн. 67 коп. без ПДВ; Аналіз роботи і обслуговування бетонних жолобів для зниження питомих витрат коштує 19 259 грн. 16 коп. без ПДВ. Всього на суму 253 111 грн.
Судом також встановлено, що вказаний Акт виконаних робіт № 1 від 02.03.2016 р. не містить посилань на те, що Відповідачем отримано рахунок на оплату.
Також, місцевий господарський суд погодився з доводами Відповідача, що Позивач не надав доказів вручення/надсилання Відповідачеві рахунку для проведення оплати до надходження позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області.
В основу оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог в сумі основного боргу 253 111 грн., покладено висновок місцевого господарського суду про те, що момент оплати щодо суми наданих послуг настав під час розгляду справи і Відповідач мав сплатити вказану суму протягом часу розгляду справи, оскільки згідно п. 2.3.1 Договору, Відповідач зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 10 банківських днів після підписання Акту надання послуг на підставі рахунку. Надання Позивачем Відповідачу рахунок на оплату є обов'язковою умовою здійснення платежу Відповідачем у відповідності до вимог п. 2.3.1 Договору. В той же час, приймаючи до уваги періоди нарахування та дату надходження до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про зміну позовних вимог, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 21 973,03 грн., та втрат від інфляції у розмірі 96 519,49 грн., Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги: не направлення рахунку для оплати, ніяким чином не може впливати на обов'язок Відповідача оплатити надані послуги, а тим більше звільняти його від цього обов'язку; суд першої інстанції, дійшов хибного висновку щодо відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача 3% річних на суму розміром 21 973,03 грн., що є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником та втрат від інфляції на суму розміром 96 519,49 грн., що за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів; обов'язок Відповідача оплатити отримані послуги виникає саме на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто, носить інформаційний характер; роботи за Договором були виконанні Позивачем та прийняті Відповідачем без заперечень, відповідно до акту виконаних робіт у зв'язку з чим відповідно до умов договору строк оплати послуг за вказаним актом виконаних робіт настав 17.03.2016 р.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, та прийняття в цій частині нового рішення, з огляду на таке.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є змішаним договором про надання послуг та підряду.
Ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (ст. 846, 853, 854 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Договір про надання послуг, як і договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України), і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Судом при розгляді справи в межах повноважень наданих йому процесуальним законодавством, встановлено, що роботи за спірним договором були виконані Позивачем та прийняті Замовником без заперечень.
Ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалося раніше, Замовник відповідно до п. 2.3.1 Договору на протязі 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт № 1 від 02.03.2016 р. на суму 253 111 грн., зазначені кошти Позивачеві не перерахував.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст.612 ЦК України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за виконані роботи у розмірі 253 111 грн.
Крім того, відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За наведених обставин апеляційна інстанція погоджується з доводами Скаржника, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи, що були прийняті без зауважень (у тому числі, без зауважень щодо відсутності виставленого рахунку, у зв'язку з тим, що акт виконаних робіт та рахунок, за умовами Договору, виставляються разом).
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15 та від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17.
Оскільки Відповідачем обов'язок з оплати виконаних робіт не здійснено, висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з Відповідача 3 % річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму боргу на підставі ст. 625 ЦК України, є таким, що прийнятий з порушенням наведених законодавчих положень та встановлених у справі обставин.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За розрахунком Позивача, виконаного відповідно до приписів ч. ч. 530, 625 ЦК України сума втрат від інфляції, за період з 18.03.2016 року по 07.02.2019 року склала 96 519,49 грн., відповідно сума 3% річних складає 21 973,03 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України за подачу позовної заяви та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 р. у справі № 904/169/18 в частині відмови у стягнені з ПАТ «Дніпропетровського металургійного комбінату» 3% річних на суму розміром 21 973,03 грн., та втрат від інфляції на суму розміром 96 519,49 грн., за період з 18.03.2016 року по 07.02.2019 року - скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« Позов задовольнити повністю.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" основний борг в розмірі 253 111 грн., 3% річних у розмірі 21 973,03 грн., втрат від інфляції у розмірі 96 519,49 грн., за період з 18.03.2016 року по 07.02.2019 року, судовий збір в сумі 6 140 грн. 82 коп., про що видати наказ».
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у розмірі 2 666,08 грн., про що видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26.04.2019 р.
Головуючий суддя І.М.Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В. Орєшкіна