проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" квітня 2019 р. Справа № 917/1899/17
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді суддів: При секретврі: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 (адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №265 від 29.10.1996 р., договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 29.09.2017 р. та додаткова угода до договору №1 від 28.12.2018 р., ордер на надання правлової допомоги ПТ №052794 від 28.01.2019 р. ОСОБА_6 (адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1945 видане №1945 від 09.01.2018 р., довіреність №10-75/7474 від 10.05.2019 р.
розглянувши апеляційну скаргу (вх.№486П/3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Кременчук, Полтавська область
на рішення Господарського суду Полтавської області
від27.12.2018 року (повне рішення складено 08.01.2019 року)
у справі за позовом до про№ 917/1899/17 (суддя - О. В. Солодюк) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Кременчук, Полтавська область Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м. Полтава визнання недійсним договору
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 подала до господарського суду Полтавської області позов до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним укладеного між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 договору щодо реструктуризації заборгованості від 29.09.2017 р. № 1644/1.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. у справі №917/1899/17 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Кременчук, Полтавська область до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава про визнання недійсним договору щодо реструктуризації заборгованості від 29.09.2017 р. №1644/1 відмовлено.
Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивачка не довела, що при укладенні договору щодо реструктуризації заборгованості від 29.09.2017 р. №1644/1 її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі,зокрема що договір укладено під впливом тяжких для неї обставин та на вкрай невигідних умовах.
При цьому зазначив, що не є тяжкими обставини, на які позивач посилається в позовній заяві, оскільки дії відповідача щодо повного припинення постачання електричної енергії (з порушенням встановленого порядку та за відсутності заборгованості позивача за спожиту електроенергію та нарахування обсягів електричної енергії, яких позивачка не споживала) неправомірними в судовому порядку не визнавались. Лист НКРЕКП за №9827/20.3/9-17 від 29.12.2017 р., на який посилається позивачка щодо безпідставності нарахування заборгованості, реструктуризація якої є предметом спірного Договору, не є рішенням (в розумінні акту).Суд зазначив, що позивачкою не надано доказів наявності у неї тяжких обставин, таких як, тяжка хвороба, її членів сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла.
Суд також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо примушування відповідачем позивачки до оплати неіснуючої заборгованості, яка є предметом спірного Договору. Крім цього, не надано доказів реальної загрози втрати доходу від підприємницької діяльності - від здачі в оренду приміщень, в тому числі, через ймовірність дострокового розірвання договорів оренди з позивачкою іншими суб'єктами господарювання (орендарями), які перебувають з нею у договірних відносинах; завдання матеріальних збитків, в тому числі, внаслідок повного припинення постачання електричної енергії - зупинення роботи усіх приладів господарчого призначення, невиконання позивачкою договірних орендних зобов'язань; існування реальної загрози її банкрутства та в матеріалах справи відсутні докази неплатоспроможності позивачки (порушені судові справи про банкрутство чи претензії кредиторів).
При цьому суд зазначив, що спірний Договір укладений на підставі заяви позивачки, в якій вона просила розстрочити оплату рахунку від 15.06.2017 р. №1644 на загальну суму 193 358,57 грн. на 24 календарні місяці, починаючи з листопада 2017 р., з метою недопущення заподіяння матеріальних збитків та упущеної вигоди від оренди приміщень, в яких відповідач припинив енергопостачання, а невигідність умов спірного Договору, не підтверджується матеріалами справи, оскільки крім пенсії позивачка отримує доходи від здійснення підприємницької діяльності та спірний Договір передбачає розстрочення платежів щомісячно з жовтня 2017 року по 30.09.2019 р.
Позивач-Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 подала на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №18305 від 28.01.2019 року (помилково зазначено 2018 рік), в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить справу №917/1899/17 переглянути в повному обсязі; апеляційну скаргу задовольнити; рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 року у справі № 917/1899/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та визнати недійним договір №1644/І від 29.09.2017 року щодо реструктиризації заборгованості, укладений між ПАТ "Полтаваобленерго" та ФОП ОСОБА_7.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на те, що висновки суду першої інстанцїї щодо того, що правомірність дій відповідача щодо припинення постачання електроенергії має доводитись виключно судовим рішенням не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи, оскільки незаконність припинення електропостачання відповідачем без попередження, всупереч п.п 3 ст. 7.5 ПКЕЕ та за відсутності доказів виникнення заборгованості є очевидним з огляду на наявні в матеріалах справи докази і не потребує доведення іншими окремими доказами.
Скаржник також зазначає, що численними доказами, що наявні в матеріалх справи та яким всупереч положень статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України не надано належної оцінки судом першої інстанції підтверджується те, що станом на дату укладення спірного Договору позивачка не мала будь-якої заборгованості перед відповідачем, а тому всупереч положенням п. 6.5 статті 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України предметом та ціною цього Договору визначено реструктуризацію неіснуючої заборгованості (нарахувань до оплати електроенергії, яка не споживалася позивачем).
При цьому, скаржник зазначає про ненадання судом першої інстанції належної оцінки підставам складання відповідачем розрахунку від 15.06.2017 р. та рахунку від 15.06.2017 р., в яких відповідач нарахував до сплати спірну суму неіснуючої заборгованості, стосовно якої укладено спірний Договір та за несплату якої відповідач 22.09.2017 р. припинив енергопостачання об'єкта позивача.
Крім цього скаржник зазначає на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки доказам щодо вчинення відповідачем дій, яким останній визнав неправомірність нарахування заборгованості, яка є предметом спірного Договору, а саме:
- направлення відповідачем акту звірки від 16.03.2018 р., в якому відображено перерахунок (скасування) заборгованості в сумі 193358,17, яка є предметом спірного Договору та зарахування відповідних сплачених позивачем сум в рахунок передплати за електроенергію за основним Договором електропостачання(том. 3 а.с. 112);
- направлення відповідачем пропозиції від 23.03.2018 р. про розірвання спірного Договору (т. 3 а.с. 113).
Скаржник зазначає, що, приймаючи до уваги відсутність доказів існування у позивача заборгованості за спожиту електроенергію та твердження позивача про відсутність такої заборгованості і подання ним заяви про реструктуризації неіснуючої заборгованості та укладення спірного Договору саме у зв'язку з повним незаконним припиненням відповідачем електропостачання об'єкту позивача, з метою запобігти негативним наслідкам такого припинення, суд першої інстанції повинен був з'ясувати обставини щодо підстав, порядку, умов та причин укладення спірного Договору.
Також скаржник зазначає про безпідставність доводів суду першої інстанції щодо укладення спірного Договору за заявою позивачки, оскільки відповідно до положень статті 233 Цивільного кодексу України ініціатива з укладення Договору не має значення для його кваліфікації як такого, що вчинений під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах і такі правочинии якраз й характеризуються тим, що вчиняються особою добровільно, з усвідомленням своїх дій, але з метою уникнення(зменшення) тяжких обставин. Зазначена заява не є пропозицією до укладення договору,оскільки не містить пропозиції укласти Договір та істотних умов Договору, а є за своєю суттю заявою про розстрочення сплати рахунку та відновлення договірного постачання, Заява не підтверджує наявність заборгованості, щодо реструктуризації якої укладено спірний Договір, оскільки не містить посилання на будь-який документ щодо споживання позивачем електроенергії. Натомість в спірному Договорі міститься посилання на акт приймання-передачі електроенергії від 15.06.2017 р. , який не підписаний позивачем, а тому не міг бути документом, який підтверджує наявність заборгованості позивача, реструктуризація якої є предметом Договору.
Крім цього, скаржник зазначає на безпідставне посилання суду першої інстанції на факт підписання акту приймання-передачі електроенергії від 29.09.2017 р., посилання на який не містить ані заява позивач про реструктуризацію заборгованості, ані спірний Договір, відсутні докази пов'язаності цього Акту зі спірним Договором та його складання до моменту укладення Договору та наявності рахунку, оформленого на підставі Акту від 29.09.2017 р. Відповідач згодом скасував зазначену в цьому акті заборгованість як безпідставно нараховану.
Також, просить суд вирішити питання про стягнення судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно заявником викладено в тексті апеляційної скарги клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. у справі № 917/1899/17.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 р. визначено колегію у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя (доповідач), судді: Пушай В. І., Стойка О. В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Кременчук, Полтавська область залишено без руху та зобов'язано заявника надати апеляційному суду примірник додаткової угоди, укладеної до Договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 29.09.2017 р., згідно з якою адвокат ОСОБА_5 має право надавати правову допомогу позивачу у даній справі у суді апеляційної інстанції, а також надати докази на підтвердження наданих адвокатом послуг позивачу, суму яких заявлено до стягнення в якості витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначеною ухвалою клопотання апелянта про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. у справі № 917/1899/17 залишено судом без розгляду.
21.02.2019 року на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що апелянтом отримано вищевказану ухвалу суду 19.02.2019 р., що свідчить про обізнаність останнього стосовно недоліків поданої ним апеляційної скарги.
З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника 25.02.2019 р.(в межах встановленого строку) на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява №18325 від 20.02.2019 р. про виправлення недоліків апеляційної скарги з доданим оригіналом додаткової угоди №1 від 28.12.2018 р. до Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 29.09.2017 року, оригіналом ордеру ПТ №052794 від 28.01.2019 р. на надання правової допомоги та оригіналом акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 28.01.2019 р. до Договору про надання правової допомоги б/н від 29.09.2017 р.
Тобто заявником усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги у визначений судом строк.
Разом з тим, 25.02.2019 р. Східний апеляційний господарський суд отримав від відповідача у справі - Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава заперечення №481 від 15.02.2019 р. проти відкриття апеляційного провадження, в обґрунтування яких зазначає, що апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду, оскільки мотивувальна частина такої скарги не стосується суті оскаржуваного рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 р. відхилено подані Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго", м. Полтава заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Кременчук, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. у справі №917/1899/17 та встановлено учасникам справи строк до 20.03.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі.
15.03.2019 р. на адресу апеляційного суду від Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава надійшов відзив №13-13-02/334 від 06.03.2019 р. на апеляційну скаргу з доказами його направлення позивачу.
19.03.2019 року Східний апеляційний господарський суд отримав від апелянта пояснення №18347 від 14.03.2019 року у справі, які останній просить долучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 р. розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. у справі №917/1899/17 призначено на 24 квітня 2019 р. о 14:00 год.
У судовому засіданні 24.04.2019 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Полтавської області від 27.12.2018 р. у справі №917/1899/17 у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.2019 р. заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. у справі №917/1899/17 законним, прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у режимі відеоконференцзв'язку у відповідності до вимог ст.222 ГПК України. Складено протокол судового засідання у відповідності до вимог ст.223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.
05.02.2009р. між ВАТ Полтаваобленерго (постачальник) (далі-відповідач) в особі Кременчуцької філії та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (споживач) (далі-позивачкою) укладено договір про постачання електричної енергії №1644 та додатки до нього, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію (як різновид товару) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 60 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (том 1, а.с.23-41, далі за текстом основний Договір).
29 січня 2016 р. представниками відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог споживачем (позивачкою) ПКЕЕ на об'єкті споживача за адресою: провулок Героїв Бреста, 86а, м. Кременчук, Полтавської області, за результатами якої складено акт про порушення від 29.01.2016 № 00002198 (том 1, а.с.63), яким констатовано порушення позивачкою п. 6.40 ПКЕЕ, а саме пошкодження пломб, встановлених у місцях, вказаних в акті про пломбування -пошкодження (спрацювання) пломби індикатора впливу магнітного поля і зазначено, що пломбою індикатором впливу магнітного поля зафіксовано що стався вплив магнітного поля на засіб обліку, пошкодження цілісності пломби-індікатора, а також зазначено про сумнів роботи приладу обліку. Зазначено про те, що порушення (спрацювання) зафіксовано номерним індикатором впливу постійного магнітного поля М-8428853 (магнітна пломба).
Прилад обліку споживача (позивача)- електролічильник споживача типу СТ-ЄА08Д зав. № 011018 цього ж дня-29.01.2016 р. було знято відповідачем, укладено в пакет, пакет опломбований пломбою та направлено на експертизу в Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго".
24.02.2016 р. відповідач за результатами зазначеної перевірки прийняв рішення, оформлене Протоколом засідання комісії від 07.04.2016 р., яким вирішив провести розрахунок і нарахування вартості необлікованої електричної енергії згідно з пунктами 6.40., 6.41. ПКЕЕ, підпункту З пункту 2.1. Методики, затвердженої постановою НКРЕ від 14.10.2010 №1338, за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року на загальну суму 264889,90 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 44 148,32 грн.
ФОП ОСОБА_7 не погодилась з рішенням відповідача та оскаржила його до господарського суду Полтавської області.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.12.2016р. у справі N917/729/16, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського сулу від 20.04.2017р. та Вищого господарського суду України від 15.08.2017р., задоволено позов до ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії про визнання неправомірним та скасування рішення, оформленого Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 07.04.2016 року щодо застосування оперативно-господарської санкції (том 1, а.с.70-99).
За змістом наведених судових рішень, підставою для скасування наведеної оперативно-господарської санкції в судовому порядку стало те, що в акті про порушення від 29.01.2016 р., складеному за результатами проведеної перевірки, зазначено про пошкодження пломб, встановлених у місцях, указаних в акті про пломбування (пункт 6.40. ПКЕЕ), натомість, з матеріалів справи вбачається, що акт про пломбування від 03.12.2014 не містить даних щодо кількості та місця встановлення пломб - індикаторів магнітного впливу, а містить лише перелік даних технічного характеру, а саме, М8428854, М8428851, М8428852, М8428853, тобто, в акті про порушення вказано на пошкодження пломб, факт встановлення яких на приладі обліку електроенергії споживача та місце розташування відповідач не визначав. Встановлені відповідачем індикатори не відповідають нормам п. 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656. Експертиза вилученого лічильника електричної енергії була проведена без участі позивача 24.02.2016, а питання щодо пошкодження (спрацювання) пломби індикатора на засобі обліку за змістом вказаного акта не вирішувалось.
Відповідно до розрахунку обсягу вартості електричної енергії по Кременчуцькій філії ПАТ «Полтаваобленерго» ( т. 1 а.с. 197) відповідач нарахував позивачеві до сплати з посиланням на рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.2016р. у справі N917/729/16 та пункт 6.39 ПКЕЕ вартість спожитої електроенергії за період з 03.12.2014 р. (дати складання акта про опломбування)по 29.01.2016 р.(дати складання Акта про заміну розрахункових засобів обліку та перевірку їх технічного стану).
Пунктом 6.39 ПКЕЕ передбачено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку), визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Тобто відповідач, вважаючи що судовим рішенням у справі №917/729/16 встановлено, що у грудні 2014 року позивачем не приймалися на відповідальне зберігання індикатори впливу електромагнітного поля за Актом про опломбування від 03.12.2014 р., той до складання наступного Акту про заміну розрахункових засобів та перевірку їх технічного стану від 29.01.2016 року неможливо отримати дані про спожиту електроенергію, у зв'язку з відсутністю у позивача переданих на зберігання засобів обліку, здійснив зазначене нарахування позивачеві саме на підставі п. 6.39 ПКЕЕ за період з 03.12.2014 р. (дати складання акта про опломбування) по 29.01.2016 р.(дати складання Акта про заміну розрахункових засобів обліку та перевірку їх технічного стану за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.
На підставі цього розрахунку відповідач виставив до сплати позивачеві рахунок 15.06.2017 р. № 1644 (т. 1 а.с. 199)
22 вересня 2017р. відповідач припинив постачання електричної енергії спортивно-розважального комплексу, розташованого в будинку N86-a по пров. Героїв Бреста у місті Кременчуці Полтавської області у зв'язку несплатою вказаних донарахувань за рахунком від 15.06.2017 р. № 1644.
Попередження від 12.07.2017 р. та від 13.09.2017 про припинення електропостачання позивач отримав 25.09.2017 р. (т. 1 а.с. 200,201) тобто через три дня від такого припинення.
Не погодилась з рішенням відповідача про застосування оперативно-господарської санкції у вигляді припинення електропостачання та звернулася 25 вересня 2017 р. до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення ПАТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії у формі Розрахунку обсягу та вартості електричної енергії по Кременчуцькій філії ПАТ «Полтаваобленерго» без дати про застосування оперативно-господарської санкції на підставі п. 6.39 ПКЕЕ за період з грудня 2014 р. по січень 2016 р. (том 2, а.с.116-122).
26.09.2017р. порушено провадження у справі N917/1585/17 та призначено до розгляду справу на 31 жовтня 2017р. (том 2, а.с. 126).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.11.2017 р. по справі №917/1585/17 за клопотанням позивача провадження у справі припинено на підставі п 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору (том 1 , а.с.138) через врегулювання сторонами спірних питань.
ФОП ОСОБА_7 зазначила, що 25 вересня 2017р. (після подання до канцелярії господарського суду позову) відповідач вручив її повноважному представнику лист від 19.06.2017р. N13-13-06-1/1762 "Про проведення нарахувань" (том 1, а.с.196), в якому він, посилаючись на рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.2016р. повідомляє про нарахування позивачці плати в порядку п. 6.39 ПКЕЕ за активну електричну енергію (тобто, за період між перевірками з 03.12.2014р. по 29.01.2016р.) на загальну суму 193 358,57 грн.
Також, звертає увагу суду на те, що із вищезазначеного листа відповідача вбачається наявність додатків на 4-х аркушах, якими виявилися наступні документи: розрахунок обсягу та вартості електричної енергії по Кременчуцькій філії ПАТ "Полтаваобленерго" від 15.06.2017р. (за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку) на суму 193 358,57 грн. (том 1, а.с.197); акт до договору від 05.02.2009р. N1644 про прийняття - передавання товарної продукції (про використану електричну енергію) від 15.06.2017р. на суму 193 358,57 грн. (том 1, а.с.198); два попередження про повне припинення постачання електричної енергії починаючи з 22.09.2017р від 12.07.2017р. N 913-13-06-2/2047 та від 13.09.2017р. N913-13-06- 2/2744 (том 1, а.с.200-201) на підставі пп3 п. 7.5 ПКЕЕ.
Крім того, відповідачем додатково, 25 вересня 2017р. (після повного припинення постачання електричної енергії) було вручено для передачі їй рахунок від 15.06.2017р. N1644 на суму 193 358,57 грн. (том 1, а.с.199).
Отже, як зазначає позивачка, посилаючись на наведені обставини, відповідач прийняв одночасно декілька рішень про застосування до неї кілької оперативно-господарських санкцій, зокрема, від 15.06.2017р. у вигляді нарахування на підстав п. 6.39. ПКЕЕ плати за фактично неспожиту електричну енергію, але яка підлягала оплаті протягом 5-ти днів з дати отримання рахунку від 15.06.2017 р. № 1644, та від 12.07.2017р. і від 13.09.2017р. - про повне припинення постачання електричної енергії з 22 вересня 2017р на підставі пп. 3 п. 7.5 ПКЕЕ-за несплату зазначеного рахунку.
Не погодившись з такими рішенням відповідача, позивач, звернувся із відповідними заявами:
- від 25 вересня 2017р. до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про притягнення ПАТ "Полтаваобленерго" до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства України щодо неправомірного відключення (том 1, а.с.202-211);
- від 26 вересня 2017р. до відповідача про перевірку рахунку від 15.06.2017р. №1644 на суму 193 358,57 грн. (том 1, а.с.199) та щодо негайного відновлення постачання електричної енергії (том 1, а.с 2-219).
З матеріалів справи вбачається, що Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом N3627 від 20.10.2017р. (том 2, а.с.186-187) повідомило позивачку, що питання, викладені у її заяві відносяться до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
29.09.2017р. позивачка звернулась до відповідача із заявою про розстрочку оплати рахунку № 1644 від 15.06.2017р. на загальну суму 193 358,57 грн. на 24 календарні місяці починаючи з листопада 2017р. та з метою недопущення заподіяння матеріальних збитків та упущеної вигоди від здачі в оренду приміщень просила відповідача негайно відновити постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 05.02.2009р. №1644 (том 2, а.с.3). Відповіді від відповідача на зазначену заяву позивача не поступало.
29.09.2017р. між Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго (кредитор) (відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (боржник) (позивачка) був укладений договір щодо реструктуризації заборгованості № 1644/1, який діє до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за цим Договором (том 2, а.с.4-5,далі спірний Договір).
Згідно п.1.1. Договору предметом цього договору є умови і порядок оплати боржником кредитору заборгованості за електричну енергію, спожиту у відповідності до Акта про прийняття-передавання товарної продукції (про використану електричну енергію) від 15.06.2017 р. на суму 193 358,57 грн. (том 1, а.с. 6).
Відповідно до п. 1.2. спірного Договору терміни та часткові суми оплати вищенаведеної заборгованості зазначаються та підтверджуються сторонами в Додатку №1 до цього Договору (Графік погашення заборгованості).
Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
02 жовтня 2017 року відповідач відновив постачання електричної енергії. Ці обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються: договором підряду №389317 від 02.10.2017р. та додатком №91 до нього "Розрахунком вартості виконання робіт (надання послуг)", повторне підключення (том 1, а.с.220); актом здачі - приймання послуг від 02.10.2017р., рахунком №90754008 від 02.10.2017р. (том 1, а.с 221); квитанцією №0.0.8617644509.1.; актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії (том 1, а.с.222-224).
Посилаючись не вищезазначені документи, позивачка зазначає, що на момент початку розгляду господарським судом Полтавської області позову по суті справи №917/1585/17 її порушене право на отримання електроенергії відповідачем було відновлено. З відзиву на позовну заяву у справі №917/1585/17 та доданих відповідачем до нього документів (том 2, а.с. 140-141) вбачається, що підставами для відновлення договірного постачання електричної енергії були виключно наявність договору N1644/1 щодо реструктуризації заборгованості від 29.09.2017р. та його часткове виконання сторонами. Крім того, відповідач стверджує, що його рішення від 15.06.2017р. про нарахування плати за активну електричну енергію у формі розрахунку не є обов'язковим для виконання нею, а тому, не може порушувати законних прав позивачки, які б підлягали судовому захисту.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 зазначає, що відповідач у вищевказаному відзиві наголошував на тому, що наявні усі підстави для припинення провадження у справі (п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), оскільки на час розгляду такої справи предмет спору відсутній.
Зважаючи на наведені обставини, позивачка просить визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго (кредитор) (відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (боржник) (позивачка) договір щодо реструктуризації заборгованості № 1644/1, посилаючись на те, що з цих обставин вбачається невідповідність змісту цього Договору ЦК України, іншим актам цивільного законодавства; волевиявлення позивачки, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі; правочин було вчинено під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах. Тяжкими обставинами скористався відповідач.
Зокрема зазначає, що всупереч ст. 275 Господарського кодексу України, статті 714 Цивільного кодексу України договором передбачено сплату (реструктуризацію) неіснуючої заборгованості за фактично неспожиту позивачем електроенергію.
При цьому позивач посилається на те, що укладення спірного Договору щодо реструктуризації неіснуючої заборгованості 29.09.2017 р. після повного незаконного (безпідставного) припинення відповідачем 25.09.2017 р. електропостачання об'єкта позивача за несплату такої заборгованості та подальше відновлення електропостачання 02.10.2017 р. -одразу ж після підписання спірного Договору, свідчить про те, що цей Договір укладено позивачкою за власним волевиявленням, яке не відповідало її справжній волі, під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, з метою усунення і зменшення більш негативних наслідків від неправомірних дій відповідача з відключення електропостачання.
Зазначає, що тяжкими для неї обставинами під впливом, яких вона вчинила спірний правочин на вкрай невигідних (протиправних) умовах були:
- явно неправомірні дії відповідача - повне припинення постачання електричної енергії за відсутності правових підстав (за несплату обсягів електричної енергії, яких вона не споживала), з порушенням встановленого порядку та за відсутності позивачки (зокрема повідомлення про припинення постачання електричної енергії від 12.07.2017 р. № 13-13-06-2/2047, від 13.09.2017 р. №13-13-06-2/2744 були вперше вручені позивачці відповідачем 25.09.2017 р., тобто через 3 дні, після повного припинення постачання електричної енергії з 22.09.2017 р., що є явними грубими порушенням пп.3 п. 7.5. ПКЕЕ, оскільки мала бути наявна, але не погашена заборгованість за спожиту електроенергію та відповідач зобов'язаний був повідомити позивачку про такі дії не пізніше ніж за три робочі дні). Рахунок від 15.06.2017 р., за нсплату якого припинення електропостачання вручено позивачеві вже після такого припинення;
- примушування відповідачки до оплати неіснуючої заборгованості;
- реальна загроза за обставин відсутності електропостачання об'єкта-спортивно-розважального комплексу по вул. Героїв Бресту ,86-А в м. Кременчуці втрати доходу від підприємницької діяльності із здачі в оренду приміщень цього об'єкту, в тому числі, через ймовірність дострокового розірвання договорів оренди з позивачкою іншими суб'єктами господарювання (орендарями), котрі перебувають з нею у договірних відносинах;
- реальна загроза завдання матеріальних збитків, в тому числі, внаслідок повного припинення постачання електричної енергії - зупинення роботи усіх приладів господарчого призначення зазначеного об'єкту , невиконання позивачкою договірних орендних зобов'язань;
- реальна загроза банкрутства, оскільки у разі втрати доходу від підприємницької діяльності - витрати по обов'язковим платежам (податки, збори, оренда землі), оплаті по іншим комунальним послугам були б значно більшими ніж пенсія та вартість ліквідного майна.
Посилається на наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язу між тяжкими обставинами та укладенням спірного правочину, який було вчинено виключно для усунення та зменшення таких обставин, оскільки лише шляхом підписання спірного Договору з явно невигідними протиправними умовами щодо сплати нею неіснуючої заборгованості, вона отримала можливість вирішити ту проблему (відновити електропостачання, зберегти договірні відносини з орендарями, уникнути ще більших проблем, ніж за час відсутності електропостачання, зокрема, банкрутства, матеріальних збитків, упущеної вигоди, тощо), яка змусила її підписати оспорюваний Договір.
При цьому зазначає, що укладення спірного Договору було єдиним способом усунути (зменшити) зазначені обставини, а оскарження неправомірних дій відповідача, враховуючи тривалий час судового розгляду з урахуванням можливого апеляційного перегляду призвів би до тривалого припинення протягом кількох місяців господарської діяльності позивача, неможливість виконання зобов'язань орендодаввця та як наслідок - розірвання договорів оренди з орендарями приміщень, реальної загрози банкрутства.
Умови спірного правочину є не просто невигідними, а вкрай невигідними (явно кабальними) для неї, оскільки протиправно передбачають сплату нею обсягів електроенергії, яких вона не споживала (відсутня будь-яка вигода для неї) за відсутності з її боку порушень як умов основного Договору електропостачання, так і приписів ПКЕЕ та вимог чинного законодавства України.
Як зазначено вище, господарський суд першої інстанції в обґрунтування свого висновку про відмову в позові послався на те, що позивачка не довела, що при укладенні договору щодо реструктуризації заборгованості від 29.09.2017 р. №1644/1 її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі,зокрема що Договір укладено під впливом тяжких для неї обставин та на вкрай невигідних умовах.
При цьому суд зазначив, що не є тяжкими обставини, на які позивач посилається в позовній заяві, оскільки дії відповідача щодо повного припинення постачання електричної енергії (з порушенням встановленого порядку та за відсутності заборгованості позивача за спожиту електроенергію та нарахування обсягів електричної енергії, яких позивачка не споживала) неправомірними в судовому порядку не визнавались.
Лист НКРЕКП за №9827/20.3/9-17 від 29.12.2017 р., на який посилається позивачка щодо безпідставності нарахування заборгованості, реструктуризація якої є предметом спірного Договору, не є рішенням (в розумінні акту), позивачкою не надано доказів наявності у неї тяжких обставин, таких як, тяжка хвороба, її членів сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо примушування відповідачем позивачки до оплати неіснуючої заборгованості, яка є предметом спірного Договору.
Позивачкою не надано доказів реальної загрози втрати доходу від підприємницької діяльності - від здачі в оренду приміщень, в тому числі, через ймовірність дострокового розірвання договорів оренди з позивачкою іншими суб'єктами господарювання (орендарями), які перебувають з нею у договірних відносинах; завдання матеріальних збитків, в тому числі, внаслідок повного припинення постачання електричної енергії - зупинення роботи усіх приладів господарчого призначення, невиконання позивачкою договірних орендних зобов'язань; існування реальної загрози її банкрутства та в матеріалах справи відсутні докази неплатоспроможності позивачки (порушені судові справи про банкрутство чи претензії кредиторів).
При цьому суд зазначив, що спірний Договір укладений на підставі заяви позивачки, в якій вона просила розстрочити оплату рахунку від 15.06.2017р. № 1644 на загальну суму 193 358,57 грн. на 24 календарні місяці, починаючи з листопада 2017р., з метою недопущення заподіяння матеріальних збитків та упущеної вигоди від оренди приміщень, в яких відповідач припинив енергопостачання, а невигідність умов спірного Договору, не підтверджується матеріалами справи, оскільки крім пенсії позивачка отримує доходи від здійснення підприємницької діяльності та спірний Договір передбачає розстрочення платежів щомісячно з жовтня 2017 року по 30.09.2019 р.
Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, зроблений внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права і неправильного застосуваннґ норм матеріального права.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є зокрема: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 233 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
За змістом цієї статті, ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах та під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самої особи.
При цьому, такі правочини характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає насильства, обману або помилки. В цьому випадку наявне волевиявлення особи на вчинення відповідного правочину, яке не відповідає її внутрішній волі, оскільки внутрішня воля спрямована виключно на усунення чи зменшення тяжких обставин за відсутності яких правочин не було б вчинено.
Виходячи з наведеного, для визнання правочину недійсним на підставі зазначеної статті необхідно встановити наявність двох обставин: наявність тяжких обставин, в яких перебувала особа для усунення або зменшення яких особа уклала правочин та наявність вкрай невигідних умов вчинення правочину для цієї особи. При цьому, не має значення наявність ініціативи особи на вчинення правочину.
Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Східний апеляційний господарський суд також зауважує, що за приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Сукупністю наявних в матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджується обставини(факти) щодо вчинення спірного Договору позивачкою під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних для неї умовах.
Як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що укладенню спірного правочину 29.09.2017 р. щодо реструктуризації заборгованості за спожиту електроенергію за період з 03.12.2014 р. по 29.01.2016 р. в сумі 193358,57 грн. відповідно до рахунку від 15.06.2017 р. № 1644 (т. 1 а.с. 199) передував факт відключення відповідачем 22.09.2017 р. електропостачання об'єкта позивача з посиланням на п. 7.5. ПКЕЕ саме з підстав неоплати зазначеного рахунку.
Тобто, відключення електропостачання об'єкту позивача здійснено відповідачем саме у зв'язку з несплатою позивачем нарахованої відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію, реструктуризація якої є предметом спірного Договору. Зазначений факт також підтверджується обома сторонами.
Відновлення електропостачання відбулось 02.10.2017 р. -на 3-й день ( включаючи вихідні дні-сб 30.10.2017 та вс 01.10.2017 р.) після укладення спірного Договору, а тому обумовлено саме реструктуризацією внаслідок його укладенням заборгованості, несплата якої позивачем була причиною припинення електропостачання.
Зазначений причинний зв'язок (обумовленість відновлення електропостачання укладенням спірного Договору), крім наведених фактів припинення електропостачання за несплату заборгованості зі споживання електроенергії з 03.12.2014 р. по 29.01.2016 р. в сумі 193358,57 грн. до укладення спірного Договору про реструктуризацію саме цієї заборгованості та його відновлення після укладення цього Договору підтверджується також змістом відзиву на позовну заяву в справі N917/1585/17 та доданих відповідачем до нього документів (том 2, а.с. 140-141).
З матеріалів справи вбачається, що зазначені дії відповідача з припинення електропостачання об'єкта позивача були неправомірними, зважаючи на наступне.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про електроенергетику» визначено право енергопостачальників обмежувати споживачів в електропостачанні лише за умови неповної сплати спожитої електроенергії.
Проте, припинення відповідачем електропостачання вищезазначеного об'акта позивача 22.09.2017 р. відбулось за відсутності правових підстав-за відсутності заборгованості позивача за спожиту електричну енергію у період з 03.12.2014 р. по 29.01.2016 р., яка не підтверджується будь-якими первинними чи зведеними документами, суперечить наявним у матеріалах справи документам (відомостям про обсяги спожитої електроенергії, на підставі яких відповідач оформляв акти приймання-передачі електроенергії в зазначений період, сплаченим позивачем рахункам відповідача за наведений період та складеним сторонами актам звірки розрахунків в цьому періоді).
Зокрема в спірному Договорі зазначено, що його предметом є умови та порядок оплати заборгованості за електричну енергію, спожиту у відповідності до акта про прийняття - передавання товарної продукції(про використану електроенергію) від 15.06.2017 р. на суму 193 358,57 грн.
З матеріалів справи вбачається, що зазначений акт не підписано позивачем, інших документів, складених зокрема за наведений в Акті період - з 03.12.2014 р. до 29.01.2016 р. щодо наявності заборгованості у цей період матеріали справи не містять, а тому наведений Акт не міг бути документом, складеним сторонами на підтвердження заборгованості.
Господарський суд першої інстанції безпідставно послався на факт підписання акту приймання-передачі електроенергії від 29.09.2017 р., в якому зазначено про прийняття позивачем протягом з 03.12.2014 р. по 29.01.2016 р. електроенергії на суму 193358,57 грн., посилання на який не містить ані заява позивача про реструктуризацію заборгованості, ані спірний Договір, й відсутні докази його складання до моменту укладення Договору та наявності рахунку, оформленого на підставі Акту від 29.09.2017 р. До того ж в подальшому відповідач скасував відповідні нарахування, в тому числі за цим Актом.
Так, відповідач в процесі розгляду цієї справи на вимогу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг державного регулятора у сферах електроенергетики та комунальних послуг , якою розглядалася відповідна скарга позивача, скасував зазначені нарахування саме у зв'язку з невідповідністю їх п. 6.39 ПКЕЕ., що стало причиною розірвання договору за взаємною згодою сторін на вимогу саме відповідача..
Крім цього, припинення електропостачання здійснено з порушенням встановленого порядку-всупереч пункту 7.5.ПКЕЕ попередження про припинення електропостачання вручено позивачеві не за три дні до його здійснення а через три дні-25.09.2017 р.
Так, з матеріалів справи також вбачається, що ФОП ОСОБА_7 - 17.11.2017 р. зверталась з заявою до ПАТ «Полтавабленерго» про повернення лічильника та усунення порушень вимог законодавства (том 2, а.с.23-28), з заявою до Голови Антимонопольного комітету України від 17.11.2017 р. про перегляд рішення про відмову в розгляді справи (том 2, а.с.29-35), а також зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг про порушення відповідачем законодавства (том 2, а.с. 142-152).
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) у відповіді N9827/20.3/9-17 від 29.12.2017 р. на звернення позивачки від 17.11.2017р. зазначила (том 2, а.с.243-245), що пунктом п. 6.39 ПКЕЕ передбачено, що "У разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.
Таким чином, пунктом 6.39 ПКЕЕ, на підставі якого відповідач нарахував заборгованість, реструктуризація якої є предметом спрного Договору, передбачено процедуру визначення розрахунковим шляхом обсягу споживання електричної енергії споживачем за поточний розрахунковий період у разі неможливості отримання енергопостачальником даних розрахункового засобу обліку (ненадання споживачем показів засобу обліку та неможливості енергопостачальником зняти ці покази).
При цьому, вимоги пункту 6.39 ПКЕЕ не передбачають здійснення перерахунку обсягу споживання електричної енергії споживачем за минулі розрахункові періоди як це безпідставно здійснив відповідач . Крім того, енергопостачальником-відповідачем в період з 03.12.2014 р. по 29.01.2016 р. здійснювались контрольні огляди засобу обліку типу СТ-ЭА08Д №011018 (при яких проводились зняття показів засобу обліку) та в енергопостачальника протягом цього періоду не було претензій до споживача щодо отримання даних засобу обліку".
Зважаючи на це, в листі зазначено, що НКРЕКП вважає, що дії ПАТ «Полтаваобленерго» щодо здійснення перерахунку обсягу та вартості електричної енергії, спожитої споживачем за період з 03.12.2014 р. по 29.01.2016 р., в результаті якого проведено донарахування споживачу на суму 193 358, 57 грн., є неправомірними.
НКРЕКП вважає, що ПАТ «Полтаваобленерго» має привести свої дії по відношенню до споживача ФОП ОСОБА_8 у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом ініціювання розірвання Договору № 1644/1 та скасування донарахувань на суму 193 358, 57 грн.
Крім того, в листі зазначено, що згідно з інформацією, наданою ПАТ «Полтаваобленерго», 22.09.2017 р. енергопостачальником було припинено електропостачання на об'єкт споживача у зв'язку з несплатою вказаних донарахувань.
В листі також зазначено, що у разі, якщо електропостачання на об'єкт споживача не було відновлено, ПАТ «Полтаваобленерго» має терміново безоплатно відновити електропостачання на об'єкт споживача. Якщо електропостачання на об'єкт споживача було відновлено за рахунок споживача, ПАТ «Полтаваобленерго» має повернути споживачу кошти, сплачені енергопостачальнику за відновлення електропостачання.
ПАТ «Полтаваобленерго» має протягом місяця повідомити НКРЕКП про приведення своїх дії по відношенню до споживача ФОП ОСОБА_8 у відповідність до вимог чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_7 12.02.2018 р. та 07.03.2018р. направляла на адресу відповідача пропозиції про укладення Додаткового договору від 12.02.2018р. (том 3, а.с.108-111), істотними умовами якого були:
- визнання спірного Договору №1644/1 розірваним з моменту його підписання (п.1);
- визнання вирішеними усіх спорів, що витікають як з основного договору №1644 так й спірного Договору №1644/1 та усіх перевірок боржника станом без будь-яких заперечень (п.4);
- проведення між сторонами детального звіряння взаємних розрахунків по усіх періодах з 05.02.2009р. (з дня укладення основного Договору № 1644) по дату Додаткового договору від 12.02.2018 р.
Відповідач на першу пропозицію від 14.02.2018р. б/н щодо укладення Додаткового договору від 12.02.2018р. своїм листом від 28.02.2018р. (том 3, а.с.109) повідомив позивачку, що сплачені за спірним Договором кошти у сумі 28358, 57 грн. та кошти за повторне підключення до електромережі у сумі 392,81 грн. будуть перераховані в рахунок попередньої оплати по договору № 1644 від 05.02.2009р.
На другу пропозицію позивача від 07.03.2018р. щодо укладення Додаткового договору від 12.02.2018р., відповідач своїм листом від 23.03.2018р. (том 3, а.с.113) повідомив, що пропонує розірвати спірний Договір №1644/1 шляхом обміну листами.
Листом від 04.04.2018 р. (том 3, а.с.30) ФОП ОСОБА_7 повідомила відповідача про прийняття пропозиції про укладення договору про розірвання спірного Договору №1644/1 від 29.09.2017 р. щодо реструктуризації заборгованості та скасування нарахувань за ним.
Листом від 16.03.2018 р. за № 13-13-06-1/789 (том 3, а.с.112) позивачці відповідачем був направлений акт звірки взаємних розрахунків за спожиту енергію станом на 16.03.2018р., який підписаний представником позивачки та відповідачем (том 3, а.с.113) і в якому відповідач підтвердив скасування здійснених ним безпідставних нарахувань на суму 193358,57 грн. за період з 03.12.2014 р. по 29.01.2016 р. та наявність переплати позивача за основним договором про постачання електричної енергії від 05.02.2009 р. №1644 на суму 46886,08 грн.
В зазначеному Акті звірки відображено перерахунок (скасування) заборгованості в сумі 193358,17, яка є предметом спірного Договору та зарахування відповідних сплачених позивачем сум в рахунок передплати за електроенергію за основним Договором електропостачання.
Також відповідно до облікової картки позивача як споживача електричної енергії відповідачем проведено коригування сум, що підтверджується витягом з облікової картки, зокрема 07.03.2018 р. -скасовано суму 193358,57 грн.(основне зобов'язання, нараховане 10.10.2017 р. ) та від 15.03.2018 р. -скасовано 35,47 грн.(пеня, нарахована на основне зобов'язання 31.01.2018 р.)
Таким чином, безпідставність нарахування відповідачем заборгованості, за несплату якої відповідач припинив електропостачання об'єкта позивача та реструктуризація (сплата) якої є предметом спірного Договору, вбачається як із вищезазначених вимог чинного законодавства, які порушені відповідачем та юридично значущими діями відповідача якими він підтвердив незаконність зазначених нарахувань, а саме: зі складання акту звірки розрахунків(зведеного бухгалтерського документа, який відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» складається на підставі первинних документів, зі скасування відповідних нарахувань, виключення з обліку як заборгованості із зарахуванням відповідних безпідставно сплачених коштів в рахунок попередньої оплати за основним договором про постачання електричної енергії та направлення пропозиції про розірвання спірного Договору.
Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи суду першої інстанції щодо відсутності судових рішень про визнання неправомірними дій відповідача щодо повного припинення постачання електричної енергії,оскільки факт відсутності зазначеної заборгованості,за несплату якої відповідачем припинено електропостачання є обставиною, на яку позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, й відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України входять до предмету доказування, й, відповідно підлягають встановленню господарським судом при ухваленні судового рішення за загальними правилами глави 5 щодо доказів та доказування.
При цьому, чинне законодавство не містить положень щодо того, що факт відсутності заборгованості за спожиту електричну енергію та неправомірності припинення постачальником електричної енергії електропостачання споживача за несплату неіснуючої заборгованості повинен підтверджуватися виключно судовим рішенням про визнання відповідних дій постачальника електричної енергії неправомірними, як і не містить презумпцій правомірності відповідного нарахування заборгованості та припинення електропостачання, які можуть спростовуватися лише відповідними судовими рішеннями.
Натомість, як зазначено вище, наведеними доказами в їх сукупності та самим відповідачем на підставі, в тому числі платіжних, первинних та зведених документів підтверджено відсутність відповідної заборгованості позивача, за несплату якої припинено електропостачання об'єкту позивача та реструктуризація якої є предметом спірного Договору.
Таким чином, обставини щодо припинення відповідачем електропостачання об'єкта позивача за відсутності правових підстав -за несплату неіснуючої(незаконно нарахованої) заборгованості за електроенергію, яку позивач не споживав, з порушенням встановленого порядку такого припинення, подальшого укладення спірного Договору про реструктуризацію зазначеної неіснуючої(незаконно нарахованої) заборгованості та відновлення електропостачання протягом 3-х днів після укладення цього Договору саме у зв'язку з укладенням цього Договору, явно свідчать про те, що спірний Договір укладено позивачем саме з метою усунення (зменшення) негативних наслідків зазначених неправомірних дій відповідача як монополіста у сфері постачання електричної енергії.
Господарський суд першої інстанції безпідставно послався на ненадання позивачкою доказів реальної загрози втрати доходу від підприємницької діяльності - від здачі в оренду приміщень, в тому числі, через ймовірність дострокового розірвання договорів оренди з позивачкою іншими суб'єктами господарювання (орендарями), які перебувають з нею у договірних відносинах; завдання матеріальних збитків, в тому числі, внаслідок повного припинення постачання електричної енергії - зупинення роботи усіх приладів господарчого призначення, невиконання позивачкою договірних орендних зобов'язань; існування реальної загрози її банкрутства та в матеріалах справи відсутні докази неплатоспроможності позивачки (порушені судові справи про банкрутство чи претензії кредиторів).
Зазначені неправомірні дії відповідача з припинення електропостачання об'єкта нерухомого майна позивача, який за своїм призначенням є будівлею з нежитловими приміщеннями й, відповідно використовується останнім саме для здійснення підприємницької діяльності (що не заперечується відповідачем), в тому числі здачі в оренду приміщень (основний Договір на електропостачання якого укладено з позивачем саме як з підприємцем), очевидно створюють реальну загрозу зупинення підприємницької діяльності та неможливість виконання позивачем належним чином (істотне порушення) умов договорів оренди, оскільки є очевидним та загальновідомим, що належне використання відповідних приміщень спортивно-розважального комплексу за цільовим призначенням за відсутності електропостачання, є неможливим.
Відповідно, сам факт безпідставного припинення відповідачем електропостачання об'єкта позивача, в якому останній здійснює підприємницьку діяльність за невиконання незаконних вимог зі сплати неіснуючої заборгованості з оплати неспожитої позивачем електроенергії вже явно свідчить про реальну загрозу тривалого зупинення підприємницької діяльності позивача в разі неусунення відповідної обставини з виконання незаконних вимог відповідача та, як наслідок, реальну загрозу значного погіршення його матеріального стану через неотримання орендної плати, втрат (збитків) від зупинення роботи обладнання та електроприборів, які забезпечують функціонування спортивно-розважального комплексу за цільовим призначенням, невиконання позивачкою договірних орендних зобов'язань; реальну загрозу банкрутства, оскільки у разі втрати доходу від підприємницької діяльності - витрати по обов'язковим платежам (податки, збори, оренда землі), оплаті по іншим комунальним послугам були б значно більшими ніж пенсія та вартість ліквідного майна.При цьому, для визнання відповідних обставин тяжкими, для усунення яких укладено спірний правочин достатньо вже наявність реальної загрози відповідних негативних наслідків, а настання наслідків, зокрема наявність неплатоспроможності позивача, як на це послався суд першої інстанції, не є обов'язковим.
Відповідно, зазначений факт безпідставного припинення відповідачем електропостачання об'єкта підприємницької діяльності позивача свідчить про тяжкі обставини, для усунення (зменшення) яких укладено спірний Договір.
При цьому, як зазначено вище, укладення спірного Договору саме у зв'язку із зазначеними тяжкими обставинами додатково підтверджується тим, що електропостачання зазначеного об'єкту було відновлено на 3-й день(з урахуванням 2-х вихідних),тобто одразу ж після укладення спірного Договору щодо реструктуризації незаконно нарахованої неіснуючої заборгованості та вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву у справі N917/1585/17 та доданих відповідачем до нього документів (том 2, а.с. 140-141).
За відсутності зазначених обставин незаконного припинення відповідачем електропостачання об'єкта позивача за несплату неіснуючої (незаконно нарахованої) заборгованості, позивачка, як особа, розумність поведінки якої відповідно до ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України презюмується як загальна засада цивільного законодавства (п. 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та цивільного зобов'язання (ч. 3 статті 509 Цивільного кодексу України), не підписала б спірний Договір, предметом якого є сплата такої заборгованості про відсутність (безпідставність) якої вона на час укладення договору була обізнана, оскільки до його укладення - 25.09.2017 року зверталась з відповідною скаргою до АМК, підписувала на підставі відповідних первинних документів акти звірки розрахунків, в яких така заборгованість не зазначена,сплачувала у спірний період всі рахунки за спожиту електроенергію.
Колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції щодо недоведеності невигідності умов спірного Договору, в обґрунтування яких суд зазначив, що крім пенсії позивачка отримує доходи від здійснення підприємницької діяльності та спірний Договір передбачає розстрочення платежів щомісячно з жовтня 2017 року по 30.09.2019 р.
Умови спірного Договору щодо оплати неіснуючої заборгованості, є в будь-якому випадку вкрай невигідними для позивачки, оскільки передбачають сплату грошових коштів за відсутності спожитої електроенергії на відповідну вартість (відсутності заборгованості), а тому за умовами Договору взагалі відсутня еквівалентність, й відповідно, будь-яка вигода для позивачки від сплати грошових коштів відповідачеві.
Тому спірним Договором передбачено обов'язок з фактичної сплати позивачем грошових коштів не за визначеним в Договорі призначенням -оплати спожитої електроенергії із розстроченням, а сплату неіснуючої заборгованості за електроенергію, яку позивачка не споживала.
Зважаючи на це, волевиявлення позивача, викладене в спірному Договорі не відповідала його внутрішній волі, яка була спрямована не на сплату безпідставно нарахованої заборгованості, а на усунення (зменшення) вищенаведених тяжких обставин.
Наслідком укладення спірного Договору, як зазначено вище, стало усунення відповідних тяжких обставин-відновлення відповідачем електропостачання.
Колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання суду першої інстанції щодо ненадання позивачкою доказів наявності у неї тяжких обставин, таких як, тяжка хвороба, її членів сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла, оскільки законодавством не передбачено переліку обставин, які можуть визнаватися тяжкими в розумінні статті 233 Цивільного кодексу України, а тому віднесення певних обставин, на які посилається позивач до тяжких, як оціночна категорія має оцінюватися судом з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності щодо значення відповідних обставин для позивача, яка змусила укласти Договір на вкрай невигідних умовах.
Також колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів щодо примушування відповідачем позивачки до оплати неіснуючої заборгованості, яка є предметом спірного Договору та що спірний Договір укладено за заявою останньою, оскільки, як зазначено вище, до кваліфікуючих ознак правочину, укладеного під впливом тяжких обставин статтею 233 Цивільного кодексу України не віднесено вчинення до потерпілої особи насильства (фізичного чи психічного), і такі правочини характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Статтею 233 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відповідний правочин може бути визнаний недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором, а тому ініціатива позивача щодо укладення спірного правочину виражена в його заяві до відповідача не має значення для підстав його недійсності відповідно до зазначеної статті.
В цьому випадку наявне волевиявлення особи на вчинення відповідного правочину, яке не відповідає її внутрішній волі, оскільки внутрішня воля спрямована виключно на усунення чи зменшення тяжких обставин за відсутності яких правочин не було б вчинено, а не на сплату неїснуючої заборгованості.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання спірного Договору недійсним як укладеного позивачем під впливом тяжких для нього обставин та на вкрай невигідних умовах.
При цьому розірвання спірного Договору сторонами в процесі розгляду справи не свідчить про відсутність предмету спору, й відповідно про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за п. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного суду від 27.11.2018 р. у справі №905/1227/17 (провадження №12-112гс18), розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, оскільки відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Позивачка зазначає, що, незважаючи на факт розірвання за погодженням сторін спірного Договору щодо реструктуризації заборгованості від 29.09.2017 р. № 1644/1, вона не може погодитись із законністю вищезазначеного Договору та існування його як юридичного факту, який породжував цивільні права та обов'язки з моменту укладення до його розірвання, оскільки його було вимушено підписано, як обов'язкова умова, висунута відповідачем, для відновлення її порушеного права на безперебійне договірне постачання електричної енергії, і просить визнати спірний Договір недійсним в судовому порядку.
Отже, в даному випадку існує предмет спору-недійсність спірного Договору з моменту його укладення, який не усувається фактом розірвання Договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених в рішенні висновків, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 22000 грн. (17600грн. витрати на професійн правничу допомогу в суді першої інстанції та 5400 грн.-відповідні витрати в суді апеляційної інстанції) відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 14 від 29.09.2017 р. , ордерами ПТ № 12/17 від 14.12.2017 р. та ПТ 01/19 від 28.01.2019 р., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №255 від 29.10.1996 р., орієнтовним розрахунком судових витрат, звітами та актами виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 29.09.2017 р. від 03.10.2017 р., 01.11.2017 р., від 29.09.2017 р., від 04.12.2017 р., від 29.12.2017 р., від 01.02.2018 р., квитанціями до прибуткового касового ордеру від 03.10.2017 р., від 01.11.2017 р., 04.12.2017 р., від 29.12.2017 р., від 01.02.2018 р., від 28.01.2019 р.
З цих доказів вбачається співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи зі складністю справи (яка є явно складною за характером спірних правовідносин і обсягом доказів і розглядається з 2017 року), часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг та обсягом цих послуг (зокрема кількістю процесуальних документів, складених адвокатом, запитів, дій з отримання доказів від підприємств, організацій, установ, кількості судових засідань за участю адвоката).
Відповідачем не доведено неспівмірності зазначених витрат та не заявлялось клопотання про їх зменшення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86,123, 126, 129, 269,270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Кременчук, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. (повне рішення складено 08.01.2019 року) у справі №917/1899/17 задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 р. (повне рішення складено 08.01.2019 року) у справі №917/1899/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 договір щодо реструктуризації заборгованості від 29.09.2017 р. №1644/1.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36002, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Марусі Чурай, 38, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) 1600 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 2400 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 22000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 24.04.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2019 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя В.І. Пушай
Суддя О.В. Стойка