вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" квітня 2019 р. Справа№ 911/2134/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2
на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2019
у справі № 911/2134/18 (суддя Бацуца В. М.)
за позовом ОСОБА_3
до: 1) ОСОБА_4;
2) ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних рідин»;
2) Відділ з питань державної реєстрації Фастівської районної державної реєстрації;
3) ОСОБА_5;
4) ОСОБА_6;
5) ОСОБА_7;
6) ОСОБА_8;
7) ОСОБА_9;
8) ОСОБА_10
про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства, витребування з незаконного володіння частки у статутному капіталі товариства, повернення частки у статутному капіталі товариства з незаконного володіння
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач-2) про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 11.06.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4; витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» у розмірі 20%, що складає 240 000,00 грн, на користь ОСОБА_3; повернення у власність ОСОБА_3 частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» у розмірі 20%, що складає 240 000,00 грн з незаконного володіння ОСОБА_4
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2018 відкрито провадження у справі № 911/2134/18, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», Відділ з питань державної реєстрації Фастівської районної державної реєстрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
01.02.2019 перед підготовчим засіданням до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2019 задоволено клопотанням позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, призначено у справі № 911/2134/18 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставлено наступні питання:
- Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на зворотній стороні третьої (останньої) сторінки, під текстом (словом) «отримала» ОСОБА_3 чи іншою особою?
- Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в тексті договору (у розділі «Підписи сторін») в рядку (після слова) «Продавець» ОСОБА_3 чи іншою особою?
- Чи виконаний рукописний текст на звороті останньої сторінки договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, наступного змісту: «Кошти в сумі 240 000 грн в екв. «передала» «отримала» - ОСОБА_3 чи іншою особою?
Даною ухвалою місцевим господарським судом зупинено провадження у справі № 911/2134/18 до завершення судової почеркознавчої експертизи та отримання Господарським судом Київської області відповідного експертного висновку та матеріалів справи.
Задовольняючи клопотання позивача та призначаючи у справі судову почеркознавчу експертизу, суд першої інстанції керувався тим, що для вирішення даного спору і для встановлення фактів виконання рукописного тексту розписки ОСОБА_3 та належності їй підпису на зворотній частині останньої сторінки договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є необхідною ідентифікація виконавця рукописного тексту розписки та підпису під розпискою на зворотній частині останньої сторінки вказаного договору та у самому договорі, та за відсутності у суду спеціальних знань в даній сфері, є необхідним призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
При цьому, суд виходив з того, що експертне почеркознавче дослідження, здійснене на замовлення відповідача-2, за наслідками якого складено та підписано висновок експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019 Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, є неточним і неповним, а тому не може братись судом до уваги.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилався на те, що оскаржувана ухвала є такою, що прийнята судом за відсутності підстав для призначення експертизи і зупинення провадження у справі, з грубим порушенням норм процесуального права та п. 1.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень; в матеріалах справи наявний складений на замовлення відповідача-2 висновок експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019 Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, який відповідає вимогам ст.ст. 99, 101 ГПК України; експертиза призначена судом без зазначення її виду (додаткова чи повторна), що виключило можливість для відповідача належним чином реалізувати своє право на ініціювання дослідження інших документів, як порівняльних зразків або поставлення інших питань на вирішення експерту.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2019 у справі №911/2134/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.04.2019, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на обґрунтованість висновку суду про те, що для вирішення даного спору, встановлення фактів виконання рукописного тексту розписки ОСОБА_3 та належності їй підпису на зворотній частині останньої сторінки договору необхідні спеціальні знання у даній сфері; надавши оцінку наявному в матеріалах справи висновку експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дане експертне дослідження не відповідає положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки його проведено без відібрання експериментальних зразків підпису, за відсутності вільних зразків та без достатньої кількості умовно-вільних зразків підпису позивача, а також експертом зазначено лише про ймовірність виконання вказаного підпису однією особою, що свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності такого висновку; пункт 1.9 вказаної Інструкції, на який посилається апелянт, застосовується у випадку, коли є необхідність встановити обставину, чи виконано підпис від імені певної особи іншою конкретно визначеною особою; апелянт безпідставно стверджує про необхідність призначення експертизи виключно у порядку ст. 107 ГПК України, оскільки об'єкти, які були надані на дослідження відповідно до висновку експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019 та об'єкти, які мають бути надані експерту для проведення призначеної оскаржуваною ухвалою експертизи є різними, а відтак, остання є первинною судовою почеркознавчою експертизою; обставина складання розписки на звороті примірника договору відповідача-2 саме ОСОБА_3 підлягає встановленню у даній справі, входить до предмету доказування та не може бути підтверджена/спростована показаннями свідків, у зв'язку з чим судом правомірно поставлене відповідне питання на вирішення призначеної експертизи; зупинення судом розгляду справи у зв'язку з призначенням у справі судової експертизи є правом суду, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 228 ГПК України, яке ним належним чином використане з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду спору.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/864/19 від 08.04.2019, у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2134/18.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2019 у справі № 911/2134/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2019 у справі № 911/2134/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2019.
У судове засідання треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представники позивача та відповідачів у судовому засіданні вважали за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників третіх осіб, зважаючи на те, що останні належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, вислухавши думку представників сторін, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб.
У судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-2 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2019 у справі №911/2134/18 залишити без змін.
25.04.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Як зазначив господарський суд в оскаржуваній ухвалі, предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідачів про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015; визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 11.06.2018; витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» у розмірі 20 %, що складає 240 000,00 грн, на користь ОСОБА_3; повернення у власність ОСОБА_3 частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» у розмірі 20 %, що складає 240 000,00 грн з незаконного володіння ОСОБА_4
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-2 свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі вартості частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» згідно з договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, внаслідок чого до відповідача-2 не перейшло право власності на відповідну частину частки у статутному капіталі товариства за відповідним договором, а тому остання не мала правомочностей щодо відчуження частини частки у статутному капіталі товариства відповідачеві-1 згідно з договором дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 11.06.2018, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Відповідачем-2 під час розгляду справи суду першої інстанції було надано оригінал спірного договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зворотна частина останньої сторінки якого містить розписку про передачу ОСОБА_2 і про отримання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 240 000,00 грн у якості повного розрахунку за договором.
Позивач заперечила належність їй рукописного тексту розписки та підпису під розпискою на зворотній частині останньої сторінки вказаного договору, у зв'язку з чим звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просила доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення клопотання позивача, призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
За приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
З аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до п. 1.2.1. Наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» до основних видів експертиз відноситься, зокрема, почеркознавча.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, для вирішення даного спору і для встановлення фактів виконання рукописного тексту розписки ОСОБА_3 та належності їй підпису на зворотній частині останньої сторінки договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06.01.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є необхідною ідентифікація виконавця рукописного тексту розписки та підпису під розпискою на зворотній частині останньої сторінки вказаного договору та у самому договорі.
За таких обставин, враховуючи відсутність у суду спеціальних знань у даній сфері, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
При цьому, врахувавши наявність заперечень відповідачів щодо проведення вказаної експертизи у Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України та для зняття у учасників справи будь-яких сумнівів щодо об'єктивності експертів зазначеної установи при її проведенні, місцевий господарський суд правомірно доручив проведення такої експертизи саме Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, вул. Смоленська, 6, м. Київ).
Разом з цим, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції правомірно відхилені заперечення відповідачів щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з посиланням на те, що необхідні для вирішення даного спору і для встановлення фактів виконання рукописного тексту розписки ОСОБА_3 та належності їй підпису на зворотній частині останньої сторінки договору обставини були вирішені та встановлені висновком експерта №10/24СЕ-19 від 24.01.2019 Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
Так, з вказаного висновку експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019 (а.с. 108-117, т. 3) вбачається, що дане експертне дослідження було проведене за замовленням відповідача-2 в межах даної справи судовим експертом сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів дослідження Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, який попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Вимоги до висновку експерта встановлені статтею 98 ГПК України, відповідно до якої висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 вказаної норми порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
? Так, відповідно до п. 1.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (далі - Науково-методичні рекомендації), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Пунктом 1.3 розділу І Науково-методичних рекомендацій встановлено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи.
Проте, як вбачається з висновку експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019 та встановлено судом першої інстанції, дане експертне дослідження було проведене взагалі без відібрання експериментальних зразків підпису позивача - ОСОБА_3, без вільних зразків її підпису та без достатньої кількості умовно-вільних зразків її підпису, що не відповідає вищевказаним положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
Крім того, безпосередньо у висновках вказаного висновку експерта останнім зазначено, що підпис від імені ОСОБА_3 на зворотній стороні третьої сторінки під текстом «отримала» в Договорі купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06 січня 2015 року та підписи від імені ОСОБА_3 в рядку «Продавець» в Договорі купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 06 січня 2015 року, в рядках: «ОСОБА_3, ОСОБА_3» в Протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 14 січня 2015 року - ймовірно виконані однією особою.
Таким чином, експертом зазначено лише про ймовірність виконання вказаного підпису однією особою.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає, що експертне почеркознавче дослідження, за наслідками якого складено та підписано висновок експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019 Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, є неточним і неповним, а тому не може братись судом до уваги.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що наданий відповідачем-2 висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності, а для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність сукупності необхідних для призначення судової експертизи умов, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України.
Доводи апелянта про те, що в порушення п. 1.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, судом першої інстанції не було відібрано експериментальних зразків почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10 - 15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного,
Відповідно до п. 1.9 Науково-методичних рекомендацій, а не Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, як про це помилково вказує апелянт, передбачено, що якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10 - 15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.
Разом з тим, предметом дослідження у справі є встановлення факту виконання рукописного тексту розписки саме ОСОБА_3 та належності саме їй підпису на зворотній частині останньої сторінки оспорюваного договору, а не виконання підпису від імені ОСОБА_3 певною іншою особою, що свідчить про відсутність підстав для відібрання судом експериментальних зразків почерку передбачуваного виконавця.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що в порушення вимог ст. 107 ГПК України судом першої інстанції призначено експертизу без зазначення її виду (додаткова чи повторна).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
За приписами ст. 107 ГПК України, якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Відповідно до п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше.
Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Колегія суддів зазначає, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.
Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.
Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.
Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.
Повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
Тобто, як додаткова експертиза, так і повторна експертиза не здійснюється щодо дослідження нових об'єктів.
Відповідно до п.п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, призначаючи судову почеркознавчу експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що наданий відповідачем-2 висновок експерта не відповідає вимогам законодавства, оскільки експертне дослідження проведене без відібрання експериментальних зразків підпису, без вільних зразків підпису позивача та без достатньої кількості умовно-вільних зразків підпису позивача. Крім того, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити як факт належності позивачеві підпису, так і факт виконання рукописного тексту розписки на зворотній частині останньої сторінки договору.
При цьому, з метою дотримання вимог законодавства, що регулює порядок проведення судових експертиз судом вжито заходів для забезпечення експерта кількістю належних об'єктів почеркознавчої експертизи в обсязі, необхідному для вирішення поставлених експертові питань, зокрема, здійснено запит та отримано від Відділу з питань державної реєстрації Фастівської районної державної адміністрації Київської області частину копій матеріалів реєстраційної справи щодо третьої особи-1 - ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», що містять підписи ОСОБА_3; залучено надані позивачем оригінали документів, що містять вільні та умовно-вільні зразки рукописного тексту і підписів фізичної особи ОСОБА_3; відібрано від фізичної особи ОСОБА_3 експериментальні зразки рукописного тексту та підписів загалом на 15 (п?ятнадцяти) аркушах.
Враховуючи, що вказані об'єкти не досліджувались при проведенні експертизи, за результатами якої складено висновок експерта № 10/24СЕ-19 від 24.01.2019, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що за наявності в матеріалах справи зазначеного висновку експерта, який викликає обґрунтовані сумніви у його правильності, суд повинен був призначити виключно додаткову чи повторну експертизу в порядку ст. 107 ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження апелянта про те, що призначення судом експертизи без зазначення її виду (додаткова чи повторна) виключило можливість для відповідача належним чином реалізувати своє право на ініціювання дослідження інших документів, як порівняльних зразків або поставлення інших питань на вирішення експерту.
Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи надійшло до Господарського суду Київської області перед підготовчим засіданням 01.02.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2019 було відкладено підготовче засідання у справі №911/2134/18 на 13.02.2019.
13.02.2019 перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи.
Тобто, відповідач-2 мав достатньо часу для підготовки інших питань на вирішення експерту, аніж ті, що були запропоновані позивачем, а також не був позбавлений можливості ініціювати дослідження інших документів.
При цьому, як вбачається з поданих заперечень відповідача-1 , останній скористався своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 99 ГПК України, запропонувавши на вирішення експертизи відповідне питання.
Разом з цим, відповідач-2 скористався лише правом подання заперечень щодо призначення судової експертизи, які були враховані при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом.
Отже, суд першої інстанції, призначаючи у справі №911/2134/18 судову почеркознавчу експертизу, жодним чином не допустив порушення прав відповідача-2, в тому числі, права на ініціювання дослідження інших документів, як порівняльних зразків або поставлення інших питань на вирішення експерту.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
З огляду на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів поділяє та вважає правильною позицію суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи та необхідність зупинення провадження у даній справі до завершення її проведення та отримання відповідного висновку експерта.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Київської області від 13.02.2019 у справі №911/2134/18 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - без задоволення.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2019 у справі №911/2134/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2019 у справі №911/2134/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2134/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 26.04.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
М.А. Дідиченко