Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №820/1318/17
провадження №К/9901/23678/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О. В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №820/1318/17
за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду, прийняту 28 вересня 2017 року у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Сіренко О.І., суддів: Любчич Л.В., Спаскіна О.А.,
1. У березні 2017 року ОСОБА_4 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі також - ГУ ДМС України в Харківській області) в якому просив:
1.1. скасувати рішення ГУ ДМС України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняте за результатами розгляду його заяви від 16 березня 2017 року;
1.2. зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 16 березня 2017 року;
1.3. стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 640,00 гривень здійснених ним судових витрат.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 16 березня 2017 року він звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої, в порядку встановленої для її обміну.
2.1. 24 березня 2017 року останнім було повідомлено позивача, що керівництвом ГУ ДМС України у Харківській області прийнято рішення про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні.
2.2. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що ГУ ДМС України у Харківській області 10 лютого 2016 рок прийнято рішення щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну. Оскільки дане рішення є чинним та не втратило юридичної дії внаслідок судового оскарження, тому ГУ ДМС України прийняло рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні позивача. За таких обставин просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
5. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що оскільки, рішення, що надавало право позивачу на імміграцію в Україну скасовано, і законність цього рішення підтверджено судом, то у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення обміну втраченої посвідки.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник позивача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
7. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі представник позивача наполягає на тому, що при прийнятті рішень суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, а саме те, що Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в своєму рішенні про відмову у здійсненні обміну посвідки на постійне проживання пославшись на пп.6 п.17 Порядку № 251 (інші випадки, передбачені законами), не зазначив норму іншого закону, яка передбачає інші підстави для відмови у здійсненні обміну посвідки на постійне проживання у разі втрати, крім тих, що наведені п. 17 Порядку № 251.
8. У скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та постановити нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.
9. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 12 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.
10. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який ухвалою від 23 лютого 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження.
11. Представник відповідача у відзиві на касаційну скаргу посилається на необґрунтованість та безпідставність останньої, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області на підставі Закону України «Про імміграцію» позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 12 березня 2009 року.
13. 29 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 12 березня 2009 року.
14. 09 грудня 2016 року висновком про наслідки розгляду матеріалу за заявою позивача за фактом відсутності тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні, позивача було повідомлено, що серед знайдених та вилучених документів на ім'я гр. В'єтнаму ОСОБА_4 у Слобідському відділі поліції ГУ НП в Харківській області не значиться, перевірку по матеріалам припинено.
15. 16 березня 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій на підставі статті 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28 березня 2012 року просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 12 березня 2009 року в порядку, встановленому для її обміну.
16. 21 березня 2017 року ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне (тимчасове) проживання на підставі п.п.6 п.17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251.
17. Листом від 27 березня 2017 року № 04/1-6496 позивача було повідомлено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться гр. СРВ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому рішенням ГУ ДМС України в Харківській області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.
18. Отже, судами встановлено, що юридичною підставою для прийняття спірного рішення ГУ ДМС України у Харківській області від 21 березня 2017 року відповідачем визначено положення пп.6 п.17 Порядку №251, а фактичною підставою - відсутність у позивача дозволу на імміграцію в Україну.
18.1. Так, ГУ ДМС у Харківській області була проведена перевірка матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина СРВ ОСОБА_4, за результатами якої головним спеціалістом ГУ ДМС України Харківської області складено висновок від 10 лютого 2016 року, погоджений начальником відділу імміграційної роботи ГУ ДМС України в Харківській області, яким запропоновано, зокрема, скасувати рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області 12 березня 2009 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати неправомірно виданою та вилучити посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1, видану на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
18.2. 10 лютого 2016 року ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №04/1-360449.
19.1. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року позов гр.СРВ ОСОБА_4 задоволено та скасовано рішення про скасування дозволу на імміграцію ГУ ДМС України в Харківській області.
19.2. Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Харківській області задоволено та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Дане рішення набрало законної сили і є чинним на сьогоднішній день.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
22. Згідно із частиною першою статті 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
23. За змістом частини п'ятнадцятої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
24. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.
25. Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251 (далі - Порядок № 251).
26. Відповідно до п. 2 Порядку № 251 зазначено, що заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.
27. Згідно п. 9 Порядку № 251 строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується.
28. Відповідно до положень п. 22 Порядку№ 251 у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.
29. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
29.1. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню.
29.2. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.
30. Пунктом 15 вказаного Порядку № 251, визначено, що для обміну посвідки подаються:
заява, зразок якої встановлюється МВС;
паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;
посвідка, що підлягає обміну;
квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);
дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).
31. У відповідності до п.11 Порядку № 251, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.
32. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.
33. На підставі п. 17 Порядку № 251, рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:
1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;
2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;
4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);
6) інших випадках, передбачених законами.
VI. Позиція Верховного Суду
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
35. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, юридичною підставою для прийняття спірного рішення ГУ ДМС України у Харківській області від 21 березня 2017 року відповідачем визначено положення пп.6 п.17 Порядку №251, а фактичною підставою - відсутність у позивача дозволу на імміграцію в Україну.
36. Водночас судами встановлено, що ГУ ДМС у Харківській області була проведена перевірка матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина СРВ ОСОБА_4, за результатами якої головним спеціалістом ГУ ДМС України Харківської області складено висновок від 10 лютого 2016 року, погоджений начальником відділу імміграційної роботи ГУ ДМС України в Харківській області, яким запропоновано, зокрема, скасувати рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області 12 березня 2009 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати неправомірно виданою та вилучити посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1, видану на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
36.1. 10 лютого 2016 року ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №04/1-360449.
37. Слід зазначити, що дане рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.
37.1. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року позов гр.СРВ ОСОБА_4 задоволено та скасовано рішення про скасування дозволу на імміграцію ГУ ДМС України в Харківській області.
37.2. Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Харківській області задоволено та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
38. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, яка повність узгоджується з0 частиною четвертою статті 78 КАС України в чинній редакції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
39. Отже, з наведеного вбачається, що рішення ГУ ДМС України про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 10.02.2016 року №04/1-360449 як на час звернення позивача до ГУ ДМС України із заявою про обмін посвідки, так і на час розгляду справи в судах є чинним і ніким не скасовано.
40. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій що оскільки, дозвіл на імміграцію в Україну позивача скасовано, і законність цього рішення підтверджено судом, то відповідачем правомірно відмовлено в обміні втраченої посвідки, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
41. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
42. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
43. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
О. В. Білоус