Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №819/796/16
провадження №№ К/9901/23397/18, К/9901/23399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України капітана І рангу ОСОБА_2 про припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України та ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Білоуса І. О., суддів: Подлісної І. М., Мартиць О. І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Старунського Д. М., суддів: Багрія В. М., Рибачука А. І.
І. Суть спору
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України капітана І рангу ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
1.1. визнати дії відповідачів щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби позивачем, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_3 , а саме належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, виплати в повному обсязі та вчасно підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у антитерористичній операції та щомісячного грошового забезпечення, яке включає посадовий оклад, оклад за військове звання, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) одноразові додаткові види грошового забезпечення;
1.2. визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у розірванні даного контракту;
1.3. зобов'язати Міністерство оборони України припинити вказаний контракт шляхом його розірвання та звільнення позивача з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту “з” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
2. В мотивування позову зазначає, що 05 січня 2016 року між ним та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_3 укладено зазначений контракт, згідно з пунктом 2 якої Міністерство оборони України зобов'язувалося, відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином ОСОБА_1 .
2.1. Вказує, що умови контракту щодо належного матеріального забезпечення позивача не були виконані, у зв'язку з чим 24 травня 2016 року позивачем подано рапорт про розірвання контракту.
2.2. Однак листом від 02 червня 2016 року № 1346/1 позивача повідомлено про відмову у розірванні зазначеного контракту.
2.3. Вважаючи наведені дії відповідачів протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 05 січня 2016 року між Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира Військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, який набрав чинності з 05 січня 2016 року.
4. Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 січня 2016 солдата вс/к ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом до Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 05 січня 2016 року та призначено на посаду стрільця - регулювальника комендантського взводу комендантської роти.
5. Пунктами 1, 3, 4 наведеного контракту передбачено, що ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад встановлений строк контракту, відповідно до вимог обумовлених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та цим контрактом. Цей контракт є строковим та укладався відповідно до вимог діючого законодавства на термін дії, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Сторони зобов'язалися, не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, визначених нормативно-правовими актами.
6. 24 травня 2016 року позивач надав командиру Військової частини-польова пошта В 2492 рапорт про розірвання даного контракту через невиконання умов контракту, передбачених пунктом 2, а саме належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, виплати підйомної допомоги, виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплати грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення, а також виплат, пов'язаних з виконанням бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.
7. 02 червня 2016 року Військовою частиною-польова пошта НОМЕР_2 повідомлено позивача про відмову у розірванні контракту від 05 січня 2016 року, з огляду на відсутність правових підстав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Визнано дії військової частини-польова пошта НОМЕР_1 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 , які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_3 протиправними.
8.2. В решті позову - відмовлено.
9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення з боку Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 щодо неналежного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, несвоєчасної виплати винагороди військовослужбовцю Збройних Сил України за безпосередню участь у антитерористичній операції є доведеними та підтвердженими належними та допустимими доказами. Натомість, судом не здобуто будь-яких належних та допустимих доказів наявності вказаних позивачем порушень з боку Міністерства оборони України. Окрім цього, суд дійшов висновку, що закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду, а тому у відповідача були відсутні підстави для розірвання контракту з позивачем на підставі його рапорту від 24 травня 2016 за нормами статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
10. Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі представник Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
12. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, далі - КАС України). Вказує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки він дізнався про порушення своїх прав, ще 02 червня 2016 року. Додатково скаржником зазначено, що судом першої інстанції не розглянуто, подане відповідачем клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду та не постановлено з цього приводу відповідну ухвалу, чим порушено вимоги статті 155 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду). Оцінка підставам пропуску позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом не надана в оскаржуваних постановах судів попередніх інстанцій також. Окрім того, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України порушень умов контракту, оскільки в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження таких обставин.
13. Крім цього, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подана касаційна скарга, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
14. В обґрунтування скарги зазначив, що відмова у розірванні контракту на проходження військової служби з посиланням на дію особливого періоду в Україні є протиправною. На думку позивача, дія особливого періоду починається з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення стану війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Таким чином, на думку позивача, особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 02 травня 2014 року; з 07 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 07 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року. У цьому випадку, відмова у розірванні контракту та припиненні проходження військової служби в умовах відсутності мобілізації чи воєнного стану, а відтак, і особливого періоду, враховуючи порушення відповідачами умов контракту, є безпідставною.
15. Водночас, у запереченні на касаційну скаргу позивача командир Військової частини НОМЕР_3 вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
22. Частина шостою статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
23. Пунктом “з” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” обумовлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).
24. Пунктом “б” частини другої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” встановлено, що звільнення зі служби проводиться військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
25. Статтею 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” передбачений перелік підстав для звільнення військовослужбовців з військової служби. Так, згідно з частиною восьмою вказаної статті, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: 1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону; з) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами “в”, “г”, “е”, “є”, “и” частини шостої та пунктами “в”, “г”, “е”, “є” частини сьомої цієї статті/
Також, з військової служби звільняються військовослужбовці, які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання.
2) під час воєнного стану: а) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; б) визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі; г) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;
3) після прийняття рішення про демобілізацію: а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України; б) у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом.
26. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
27. Згідно з частинами четвертої - шостої статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
28. Відповідно до пункту 228-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, систематичним невиконанням умов контракту командуванням є невиконання одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця. Невиконання зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, не враховуються для встановлення систематичного невиконання умов контракту командуванням, якщо їх виконання стало неможливим у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, а також залучення до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.
VI. Позиція Верховного Суду
29. За змістом частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Види військової служби визначені частиною шостою цієї ж статті, серед яких військова служба за контрактом осіб рядового складу. Саме такого виду військову службу, починаючи з 05 січня 2016 року, проходив позивач.
30. Так, Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 оголошено проведення часткової мобілізації. Саме з цим моментом відповідно до норм Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” законодавець пов'язує настання особливого періоду.
31. Виходячи з приписів частини четвертої четвертою статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
32. Отже, сама по собі мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення ж періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що наразі в Україні діє особливий період. В даному випадку однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.
33. При цьому, в умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обмеження щодо звільнення військовослужбовців, які проходять службу за контрактом. Зокрема, таким обмеженням є вичерпний перелік підстав для припинення (розірвання) контракту на період до оголошення демобілізації.
34. Як вбачається з матеріалів справи, контракт ОСОБА_1 укладений 05 січня 2016 року, тобто під час дії особливого періоду, у зв'язку з чим припинення контракту до завершення особливого періоду можливе лише з підстав, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
35. Станом на день подання позивачем рапорту від 24 травня 2016 року про звільнення у зв'язку із систематичним порушенням умов контракту командуванням, а також під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, рішення про оголошення демобілізації військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, Президентом України не приймалось.
36. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності відмови відповідача у припиненні контракту та звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту “з” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
37. При цьому, згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами справи, позивач не належить до жодної із категорій осіб, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, які мають право на звільнення з військової служби під час дії особливого періоду.
38. Водночас, що стосується висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправними дій відповідачів щодо порушень умов контракту, слід звернути увагу на таке.
39. Судами встановлено, що згідно з пунктом 2 контракту, укладеного 05 січня 2016 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , Міністерство оборони України зобов'язувалося відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1 , включаючи, належне матеріальне та грошове забезпечення.
40. Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2016 року у відповідь на звернення позивача щодо грошового забезпечення Військовою частиною - польова пошта НОМЕР_1 повідомлено, що таке виплачувалося у встановленому порядку, відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 27 січня 2016 року № 44 “Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році”, в порядку черговості написання рапортів (звернень), надходження коштів на рахунки військової частини, за наявності відповідних підстав для видання наказів на виплату.
41. Згідно з листом Військової прокуратури Південного регіону України від 21 червня 2016 року № 05/1-2644, за наслідками перевірки обставин, наведених у колективному зверненні щодо неналежного матеріального та інших видів забезпечення військовослужбовців комендантської роти Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , встановлено факти проживання військовослужбовців упродовж тривалого часу у непристосованих приміщеннях Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в м. Очакові, незабезпечення в них відповідного санітарно-епідеміологічного стану, а також неналежного речового забезпечення військовослужбовців комендантського взводу вказаної частини.
42. Крім того, постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2016 року у справі № 483/1238/16-п, командира комендантської роти ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, що передбачене статтею 172-15 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
43. Постановами Апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2016 року та 11 жовтня 2016 року скасовано постанови Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в справах № 483/930/16-п, № 483/929/16-п відповідно, якими визнано винними заступника командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 з матеріального забезпечення ОСОБА_5 і начальника медичної служби ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
44. Порушення зафіксовані також в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта міста Очаків, Миколаївська область від 26 травня 2016 року та в акті проведення перевірки військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (місто Очаків) від 27 травня 2016 року № 2190.
45. З матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною - польова пошта НОМЕР_1 на підставі роздавальної відомості від 23 травня 2016 року № 86 видано позивачеві костюм камуфльований у кількості 1 комплект, тільник 1 шт. носки х/б 3 пари, черевики з високим берцем 1 пара.
46. Крім того, у довідці від 25 листопада 2016 року зазначено непідтверджену інформацію щодо забезпечення позивача кашкетом камуфльованим - 1 шт., з огляду на те, що у роздавальної відомості відсутня позначка про видачу позивачу цієї одиниці обмундирування.
47. Також, протягом проходження служби позивач не був забезпечений Військовою частиною-польова пошта НОМЕР_1 особистою зброєю протягом усього проходження служби, що підтверджується військовим квитком позивача, у якому відсутня відмітка про видачу зброї.
48. Верховний Суд зауважує, що обставини справи свідчать про порушення виконання не лише Військовою частиною-польова пошта НОМЕР_1 , а й також Міністерством оборони України умов контракту, зокрема, в частині неналежного матеріального та грошового забезпечення позивача, на що суд, як першої, так і апеляційної інстанцій, не звернув увагу.
49. При цьому, слід зазначити, що дії Міністерства оборони України, які полягають у порушенні умов контракту є протиправними, оскільки цей контракт укладений між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України від імені якого діяв т.в.о. командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_3 .
50. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, на які звертає увагу представник Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України у своїй касаційній скарзі не призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконних судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що необхідності скасування рішень судів попередніх інстанцій з цих підстав немає.
51. Інші доводи касаційної скарги Міністерства оборони України зводяться до переоцінки доказів та встановлених у справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
52. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
53. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним змінити постанову Тернопільського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог, залишивши судові рішення попередніх інстанцій в іншій частині - без змін.
Керуючись статтями 3, 260, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційні скарги Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України та ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року таким чином:
“Визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 стосовно неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_3 ”.
3. В іншій частині Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
В. М. Шарапа