25 квітня 2019 року
Київ
справа №360/3399/18
адміністративне провадження №К/9901/10604/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Білокуракинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/3399/18 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Білокуракинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,
15 квітня 2019 року заявник звернувся до суду касаційної інстанції з даною скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/3399/18 (надіслано засобами поштового зв'язку 12.04.2019 року).
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно ч.1 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Приписами пункту 8 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що справами незначної складності є типові справи.
Типові справи, в розумінні пункту 21 частини 1 статті 4 КАС України, є справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Так, предметом розгляду в цій справі є визнання протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_3, у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ; зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII.
Суд зазначає, що в аналогічних правовідносинах сформований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року по адміністративній справі № 806/3265/17, що дозволяє віднести справу № 360/3399/18 до типових справ.
Разом з тим, скаржником в касаційній скарзі не вказані доводи, що свідчать про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено імперативну норму, яка визначає, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Білокуракинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/3399/18 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Білокуракинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа