Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа №709/1448/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17185/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 709/1448/16-а
за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Літвіної Н.М., Коротких А.Ю., -
23 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо проведення у лютому 2013 року перевірки правильності надання довідок про заробітну плату, наданих для обчислення пенсії, результатом яких стало зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії за рахунок неврахування заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року;
- зобов'язати відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2013 року, з врахуванням його заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, зазначеної у довідці від 17 листопада 2011 року №7, виданої приватним підприємством (далі - ПП) «Полікс».
Позов ОСОБА_2 обґрунтував тим, що пенсію йому призначено з 16 вересня 2011 року відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) в розмірі 1658 грн 33 коп. 13 квітня 2016 року він звернувся до наявного управління ПФУ з проханням роз'яснити причину зменшення розміру пенсійних виплат на, що 22 квітня 2016 року отримав письмову відповідь, в якій зазначено, що управлінням було перевірено правильність надання довідок про заробітну плату на підставі яких йому нараховано пенсію внаслідок чого виявлено ,що звіти по заробітній платі за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року до управління ПФУ ПП «Полікс», яке він на час призначення пенсії очолював ,не подавались, страхові внески не сплачувались, а тому йому з 2013 року було перераховано розмір пенсії без врахування даних періодів та яка з часу перерахування стала складати -1127 грн 97 коп.
Позивач вважає дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки всі оригінали документів на підставі яких в 2011 році відповідач призначив пенсію, були досліджені працівниками пенсійного фонду, ніяких порушень виявлено не було про,що свідчить і сам факт призначення пенсії в той час. На час розгляду справи в суді позивач не може знову надати наявні документи для дослідження так ,як останні зберігались на підприємстві яке в 2012 році було ліквідовано і яка доля цих документів ні позивачу ні його представнику не відома.
Чорнобаївського районного суду Черкаської області постановою від 15 грудня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги:
- визнав неправомірними дії управління ПФУ в частині відмови у нарахуванні та виплати пенсії з врахуванням його заробітної плати, зазначеній в довідці 17 листопада 2011 року №7, виданої ПП «Полікс»;
- зобов'язав відновити позивачу з 01 березня 2013 року нарахування та виплату пенсії з врахуванням його заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, згідно довідки від 17 листопада 2011 року №7, виданої ПП «Полікс».
В решті позовних вимог - відмовив.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що представниками відповідача не надано належних доказів які б свідчили про недостовірність даних заробітної плати позивача у довідці від 17 листопада 2011 року № 7. А відсутність в архіві документів також не може бути підставою для відмови позивачу у задоволенні позову так,як надана ним довідка про заробітну плату видавалась на той час діючим підприємством, а її зміст підтверджено первинними документами, що стверджується відповідним Актом перевірки достовірності видачі довідок про заробітну плату від 20 листопада 2011 року (ас.8) який суд визнав належним та допустимим доказом по справі.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 березня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи доводять факт того, що ПП «Полікс», керівником якого є позивач, в зазначені періоди господарської діяльності не вело, а заробітна плата не нараховувалась.
03 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, а постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 грудня 2016 року - залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що відповідач, одноособово та безпідставно ініціювавши та самостійно провівши перевірку правильності надання довідок, ігнорував свої ж попередні позитивні висновки, викладені в акту перевірки у 2011 році, та незаконно перебрав на себе функції контролю.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
04 травня 2017 року від відповідача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких пенсійний орган просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване позивачем судове рішення - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 після досягнення пенсійного віку, з 16 вересня 2011 року, на підставі статті 26 Закону № 1058-IV та поданих документів, було призначено пенсію за віком в розмірі 1658 грн 33 коп., яка обчислена при страховому стажі роботи 40 років 1 місяць 2 дні та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, та з 01 липня 2000 року по 31 жовтня 2011 року в розмірі 1658 грн 33 коп.
У зв'язку з неодноразовим зверненням до управління ПФУ щодо законності оформлення документів для призначення пенсії, була проведена перевірка правильності надання довідок про заробітну плату.
Перевіркою виявлено, що за матеріалами особової справи ПП «Полікс», та відповідно до поданої звітності за 1994-1998 роки, фонд оплати праці нарахований лише за лютий, червень 1994 року та квітень, травень і червень 1998 року, що суперечить даним, які подані у звітах підприємства до пенсійного органу.
Згідно довідки від 28 січня 2013 року № 03, виданої Трудовим архівом Чорнобаївського району, відомості про заробітну плату за роботу в ПП «Полікс» за 1994-1998р.р. на ОСОБА_2 відсутні.
З 01 січня 2013 року позивачу проведено перерахунок пенсії без врахування заробітної плати за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, після чого сума пенсії склала 949 грн., про що позивач був повідомлений письмово 04 лютого 2013 року.
15 квітня 2016 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з запитом на отримання інформації, під час опрацювання якого проведено перевірку обчислення розміру пенсії, якою встановлено, що за даними трудової книжки позивач працював директором ПП «Полікс» з 18 червня 1993 року. За даними індивідуальних відомостей, заробітна плата за роботу в ПП «Полікс» нарахована з квітня по червень 1998 року, з квітня по грудень 2000 року. Отже, до загального трудового стажу зараховано ті періоди, за які є інформація щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України.
22 квітня 2016 року управління ПФУ надало відповідь на звернення позивача щодо зменшення пенсійних виплат та повідомило, що раніше призначена пенсія з 16 вересня 2011 року була обчислена при страховому стажі роботи 40 років 1 місяць 2 дні та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, та з 01 липня 2000 року по 31 жовтня 2011 року.
Звіти по заробітній платі за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року фонду не подавались, і відповідно на суми заробітку не нараховувались і не сплачувались страхові внески.
Таким чином, дані розрахункових відомостей на заробітну плату за 1994-1998 років не відповідають даним у звітах підприємства, які подавались до управління.
Внаслідок вказаного, ОСОБА_2 перераховано пенсію з 01 березня 2013 року з урахуванням страхового стажу 33 роки 6 місяців 18 днів, та встановлено розмір пенсії 1127 грн 97 коп.
Також суд апеляційної інстанції встановив, що в Акті перевірки правильності нарахування збору до Пенсійного фонду та витрачання коштів фонду від 01 квітня 1998 року (т.1 а.с.31) за підписом самого позивача (колишнього керівника) ПП «Полікс», гол. бухгалтера та спеціаліста пенсійного орану, вказано, що підприємство з 01 січня 1997 по 01 квітня 1998 року не вело господарської діяльності, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась.
Також матеріали справи містять довідку ПП «Полікс» (т.1 а.с.30), за підписом позивача та головного бухгалтера про те, що в 1996 році зарплата по підприємству не нараховувалась та не виплачувалась.
Відсутність сплати страхових внесків підприємства підтверджується, в тому числі: звітами про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду, за період 1994, 1995, 1998 роки (т.1 а.с.27-29, 107-109).
Крім того, згідно довідки Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 01 січня 2016 року №1690/10/23-26, відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, інформації про доходи ф/о по ОСОБА_2 (рнокпп - НОМЕР_1) за період з 01 січня 1998 по 31 грудня 1998 року в ЦБД ДРФО немає (т.1 а.с.200).
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію частина третя статті 44 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
При цьому відповідно до пункту 2 стаття 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Порядом подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1. За змістом підпункту «в» пункту 7 вказаного Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У справі яка розглядається суд апеляційної інстанції встановив, що ПП «Полікс», керівником якого є позивач, у періоди щодо яких виник спір, господарської діяльності не вело, а заробітна плата не нараховувалась. А відсутність сплати страхових внесків підприємства підтверджується, в тому числі: звітами про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду, за період 1994, 1995, 1998 роки. (т.1 а.с.27-29, 107-109).
Отже, пенсійний орган, не врахувавши заробітну плату за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року для обчислення розміру пенсії діяв правомірно.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що внаслідок перерахунку позивачу пенсії з 01 березня 2013 року без врахування вказаної заробітної плати, було зменшено також і страховий стаж позивача з 40 років 1 місяць 2 дні на 33 роки 6 місяців та 18 днів, не надав вказаній обставині правового обґрунтування та не перевірив чи діяв пенсійний орган в цій частині на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.
Водночас кількість страхового стажу впливає, зокрема, на мінімальний розмір пенсії за віком в розумінні статті 28 Закон № 1058-IV.
До того ж, апеляційний суд не дав оцінки висновками суду першої інстанції щодо строку звернення позивача до суду та не навів доводів щодо цього у рішенні.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -.
Касаційні скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасувати. Справу № 709/1448/16-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду