Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №804/5864/17
адміністративне провадження №К/9901/58138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №804/5864/17
за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (головуючий суддя - Рябчук О.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Шлай А.В. Круговий О.О.)
Короткий зміст позовних вимог
1. 13 вересня 2017 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:
1.1. стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 8 100 (вісім тисяч сто) гривень 00 копійок;
1.2. стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку з дати звільнення по день винесення рішення у справі;
1.3. стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористану відпустку;
1.4. стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дати звільнення по день винесення рішення у справі;
1.5. стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень;
1.6. стягнути з Державного бюджету України (за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у сумі 1000,00грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що позивач проходив службу в поліції інспектором 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. 31 серпня 2017 року звільнений зі служби за власним бажанням. Проте, у день звільнення відповідач не здійснив повний розрахунок у відповідності до статей 47, 116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі склала 8100,00 грн. У зв'язку із вказаною затримкою і відповідно до статті 117 КЗпП відповідач зобов'язаний також сплатити середній заробіток за весь час затримки до моменту фактичного розрахунку. До того ж, відповідач не виплатив грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки. У зв'язку із наведеним позивач зазнав емоційних страждань, які він оцінює у 5000,00грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДПП НП України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31.08.2017 року по 14.09.2017 року в розмірі 4 044,30 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 116 КЗпП України не здійснив із позивачем повного розрахунку у день звільнення, що, у відповідності до статті 117 КЗпП України породжує обов'язок для роботодавця сплатити на користь працівника середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Решта позовних вимог не підтвердилась в ході судового розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на регулювання спірних правовідносин оскільки позивач не є найманим працівником, а проходив службу у лавах національної поліції, що регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про національну поліцію». Крім того, суди неправильно обрахували період затримки розрахунку при звільненні та не взяли до уваги, що позивач у день звільнення - 31.08.2017 року не працював, а повний розрахунок з ним був здійснений не 15.09.2017, а 13.09.2017 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018.
8. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
9. Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області №1о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_2 з 07.11.2015 року призначений поліцейським батальйону патрульної поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, з присвоєнням спеціального звання рядовий поліції як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, в порядку пп.9, 12 розділу ХІ Закону України «Національну поліцію» та починаючи з 16.01.2016 року наказом №18о/с від 19.01.2016 року направлений для подальшого проходження служби до Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську ДПП НП України (а.с.36,37).
10. В подальшому, наказом ДПП НП України №316о/с від 23.08.2017 року лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції з 31.08.2017 року (а.с.81) відповідно до п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
11. Конституція України.
11.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Кодекс адміністративного судочинства України.
12.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
14. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
15. Спірним питанням у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача про виплату йому грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні на підставі положень ст. 117, 118 Кодексу законів про працю.
16. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді виходить з наступного.
17. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
18. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
20. При цьому, необхідно враховувати, що оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Колегія суддів зазначає, що трудові відносини, які складаються під час проходження служби в поліції мають специфічну правову природу, а тому потребують детального регулювання спеціальним законодавством, яке визначатиме, зокрема, норми оплати праці, соціальні гарантії, тощо.
22. Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами, серед яких, зокрема, Закон України «Про національну поліцію», Постанова Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року, не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою.
Зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.
23. Крім того, важливо зазначити, що принцип рівності прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці закріплені у частині 1статті 21 та у статті 24 Конституції України, статті 21 та 22 Кодексі законів про працю України.
Дискримінацію можна визначити, перш за все, як порушення принципу рівності.
Статтею 23 Загальної Декларації з прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
24. Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
25. Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
26. Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
27. Наведені вище норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби в органах поліції.
28. Стосовно доводів касатора про неправильний розрахунок судами попередніх інстанцій періоду затримки розрахунку при звільненні, Суд звертає увагу на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 23.08.2017 року №316о/с відповідно до п.7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_2 інспектора роти №1 батальйону №2було звільнено зі служби в поліції з 31 серпня 2017 року (а.с.81).
Грошове забезпечення ОСОБА_2 за серпень 2017 року перераховано позивачу 15.09.2017 року, що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку позивача про безготівкове зарахування 5404,87грн. на рахунок зарплат.
Таким чином, оскільки днем звільнення позивача зі служби є 31.08.2017 року, а фактичний розрахунок з ним здійснено 15.09.2017 року, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 15 календарних днів: з 31.08.2017 року по 14.09.2017 року.
При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що доказів відсутності позивача на роботі в день його звільнення - 31.08.2017 року відповідачем не надано.
Посилання відповідача на те, що сума остаточного розрахунку позивачу була перерахована 13.09.2017 року не впливає на визначення відповідного періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки в даному випадку має значення саме дата фактичного зарахування цих коштів на рахунок позивача, а не дата їх нарахування.
29. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
31. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді О.В.Білоус
І.Л.Желтобрюх