24 квітня 2019 року
Київ
справа №826/25204/15
провадження №К/9901/27098/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,
розглядаючи в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: Міщука М. С. (головуючий), Бєлової Л. В., Гром Л. М., установив:
І. Обставини справи
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 В.) звернувся до суду з позовом до Національного банку України (надалі також відповідач, НБУ), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Голови НБУ від 22 жовтня 2014 року № 1827-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови НБУ з 22 жовтня 2014 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пунктом 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України;
1.2. зобов'язати НБУ поінформувати Міністерство юстиції України (надалі також Мін'юст) про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28 грудня 2015 року позов задовольнив повністю.
3. НБУ та Мін'юст оскаржили вказану постанову в апеляційному порядку.
4. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 березня 2016 року задовольнив клопотання представників позивача та зупинив апеляційне провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційними поданнями Пленуму Верховного Суду України та сорока семи народних депутатів України від 20 січня 2015 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3 і 6 статті 1; частин 1, 2, 3, 4, і 8 статті 3, пункту 2 частини 5 статті 5; пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».
5. Так, ухвалами колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційні провадження у справах за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» та за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади». Ухвалами колегії суддів Конституційного Суду України зазначені подання об'єднано в одне конституційне провадження; справа розглядається з 16 квітня 2015 року.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Мін'юст, уважаючи вказану ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
7. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ІІІ. Джерела права й акти їх застосування
8. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
9. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
10. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
11. За правилом пункту 3 частини першої статті 236 КАС України в чинній редакції суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
ІV. Позиція колегії суддів Касаційного адміністративного суду
12. Колегія суддів констатує наявність неоднакового тлумачення та застосування колегіями суддів різних палат Касаційного адміністративного суду вищезгаданих правових норм під час розгляду касаційних скарг на ухвали судів апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
13. Так, у низці рішень суд касаційної інстанції, піддаючи оцінці мотивування апеляційного суду, покладене в основу ухвали про зупинення провадження, скасував відповідні ухвали з підстав відсутності обґрунтування: а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та обставинами конкретної адміністративної справи, та можливого застосування у відповідній справі норм закону, щодо якого поставлено питання про неконституційність.
14. Такий підхід застосовано у постановах колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2018 року у справі № 804/704/16 (прийнята в порядку підпункту 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України), від 25 квітня 2018 року у справі № 489/6160/16, від 4 квітня 2019 року у справі № 826/6352/16 та інших.
15. Тобто, в основу вказаного підходу до оцінки підстав для зупинення провадження в адміністративній справі покладено визначення взаємозв'язку (імовірного застосування) між обставинами справи та законодавчою нормою, щодо якої вирішується питання про її конституційність, а також належного обґрунтування судом такого взаємозв'язку. При цьому цей підхід не виключає власне можливість зупинення судом провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, за наявності відповідних підстав.
16. Колегія суддів уважає зазначений підхід правильним.
17. Однак в інших випадках суд касаційної інстанції, переглядаючи ухвали судів про зупинення провадження, виходить із відсутності підстав для зупинення провадження в адміністративній справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства, та, посилаючись на норми статті 58, частини другої статті 152 Конституції України, зазначає, що прийняття рішення Конституційним Судом України на відповідні спірні правовідносини не вплине.
18. Цей підхід відображено у постановах колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/7385/16, від 26 червня 2018 року у справі № 826/20780/15, від 10 липня 2018 року у справі № 815/7152/16, від 10 липня 2018 року у справі № 820/712/16, від 17 квітня 2018 року у справі №521/17547/16-а, від 3 жовтня 2018 року у справі № 820/12127/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 808/8482/15, від 22 січня 2019 року у справі № 826/562/16, від 22 лютого 2019 року у справі № 826/3862/16 та численних інших.
19. На думку колегії суддів, указаний підхід ставить під сумнів можливість застосування судами передбаченого процесуальним законом інституту зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
ІV. Висновок
20. Зважаючи на викладене, існує неоднаковий підхід до застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України (пункту 3 частини першої статті 156 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року).
21. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
22. За правилом частини другої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
23. Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
24. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1-4 статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частині 5 або 6 статті 346 цього Кодексу.
25. Колегія суддів, ставлячи на меті формування єдиної правозастосовчої практики, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України (пункту 3 частини першої статті 156 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року), викладеного в судових рішеннях, раніше ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, перелік яких наведено у пункті 18 цієї постанови.
26. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України,
Справу № 826/25204/15 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Н. А. Данилевич