Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №524/10055/15-а
адміністративне провадження №К/9901/19934/18, К/9901/19937/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді - Тацій Л.В., Григоров А.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді - Тацій Л.В., Григоров А.М.) у справі №524/10055/15-а
за позовом ОСОБА_3
до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2012 року по 09.12.2015 року в сумі 102308,96 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
2.1. Стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_3, номер облікової картки НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2012 року по 09.12.2015 року у сумі 97154,97 грн.
2.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи частково позов, суд зазначив, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Суд вирішив, що оскільки вина відповідача у невиплаті у встановлені законом строки ОСОБА_3 належних сум була доведена судовим рішенням, тому є підстави для застосування положень ст.ст. 116 та 117 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
5. 06.06.2016 року Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області в особі ліквідатора з припинення діяльності районних у місті Кременчуці рад та їх виконавчих комітетів на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відкликання апеляційної скарги.
6. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року задоволено клопотання виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про відкликання апеляційної скарги та апеляційну скаргу виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 березня 2016 року у справі №524/10055/15-а за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повернуто заявнику на підставі статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року касаційну скаргу ліквідатора з припинення діяльності районних у м. Кременчуці рад та їх виконавчих комітетів ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року - без змін.
8. 09 серпня 2017 року виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області подав до Харківського апеляційного адміністративного суду заяву про перегляд судового рішення (ухвали) за нововиявленими обставинами в порядку ст.ст. 245-253 КАС України.
9. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року заяву Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р. по справі № 524/10055/15-а задоволено.
9.1. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року по справі №524/10055/15-а скасовано.
9.2. Адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 березня 2016 року по справі №524/10055/15-а за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області призначено до апеляційного розгляду.
10. Задовольняючи заяву відповідача про перегляд судового рішення (ухвали) за нововиявленими обставинами колегією суддів апеляційного суду встановлено, що згідно висновку експертизи підпис у заяві від 03.06.2016 року №20-А про відкликання апеляційної скарги виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 березня 2016 року у справі №524/10055/15-а від імені ОСОБА_4, розташований праворуч напису «Ліквідатор з припинення діяльності районних у місті Кременчуці рад та їх виконавчих комітетів», виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_4. Суд врахував, що вказана заява стала підставою для прийняття апеляційним судом ухвали від 07 червня 2016 року, якою апеляційна скарга повернута заявнику на підставі статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини є нововиявленими в розумінні вимог ст. 245 КАС України.
11. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області задоволено частково.
11.1. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 березня 2016 року по справі № 524/10055/15-а скасовано.
11.2. Прийнято нову постанову, якою в частині позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2012р. по 20.08.2014р. провадження у справі закрито.
11.3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
12. Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що порушені в зазначеному адміністративному позові питання про стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27.09.2012р. по 20.08.2014р. вже були предметом розгляду в судах, за результатами розгляду прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили. Так, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.04.2014 року по справі №524/561/14-а зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2013 року по 26.02.2014 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Крім того, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.08.2014р. у справі №524/2340/14, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука про зобов'язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 27.09.2012 року (день звільнення) по 20.08.2014 року (день винесення судового рішення). З огляду на це, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27.09.2012р. по 20.08.2014р. провадження у справі слід закрити. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача за період з 21.08.2014р. до 09.12.2015р. (день проведення остаточного розрахунку), оскільки на виконання постанови суду Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області перерахував ОСОБА_3 недоплачені кошти, які останній отримав саме 26.02.2014 року, що підтверджено копіями платіжного доручення №299 від 19.02.2014 року та виписки по рахунку виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 26.02.2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
13. 25 жовтня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене судове рішення та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року.
14. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що для перегляду судового рішення в даному випадку необхідно посилатись на рішення (вирок) суду, а не на проведену експертизу. Також скаржник вказує на те, що апеляційним судом в порушення приписів КАС України не здійснено направлення на його адресу самої заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
15. 30 листопада 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 березня 2016 року.
16. В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана постанова ухвалена внаслідок постановлення незаконної ухвали за результатами розгляду заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тобто є похідною. Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови невірно застосовано норми матеріального права. Так, позивач зазначає, що сума грошових коштів у розмірі 1061,29грн. на виконання постанови суду у справі №524/7042/13-а виплачена відповідачем лише 09.12.2015 року. Крім того, скаржник вказує на нездійснення відповідачем своєчасного розрахунку з ним на виконання судових рішень у справах №524/2915/16-а, №524/7487/14-а (розрахунок проведений у 2017 році). Посилання суду апеляційної інстанції на постанову суду у справі №524/561/14-а позивач вважає безпідставним, оскільки судом не враховано, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем два рази: з 06.12.2010 року по 27.09.2012 року, з 02.01.2013 року по 31.07.2013 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.02.2014 року у справі №524/7042/13-а було визнано незаконними дії виконавчого комітету Автозаводської районної ради Кременчука та зобов'язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_3 на підставі раніше поданої ним заяви від 20.06.2012 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати. Вказана постанова набрала законної сили.
19. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.04.2014 року по справі №524/561/14-а зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2013 року по 26.02.2014 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області подати до суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
20. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.08.2014р. у справі №524/2340/14, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014р. , відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука про зобов'язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 27.09.2012 року (день звільнення) по 20.08.2014 року (день винесення судового рішення); зобов'язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука надати до суду звіт про виконання судового рішення в частині нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на протязі двох місяців від дати набрання судовим рішенням законної сили; стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на його користь 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015р. касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року залишено без змін.
22. Вищенаведеними судовими рішеннями встановлено, що 31.07.2013 року ОСОБА_3 був звільнений з посади начальника юридичної служби виконкому Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області за власним бажанням, у зв'язку з переїздом на інше місце проживання на підставі ст.38 КЗпП України. Вказане підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 на підставі раніше поданої заяви від 10.07.2013 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням виплаченої в 2013 році суми матеріальної допомоги. На виконання вказаної постанови суду Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області перерахував ОСОБА_3 недоплачені кошти, які останній отримав 26.02.2014 року. Вказане підтверджується копіями платіжного доручення №299 від 19.02.2014 року та виписки по рахунку виконавчого комітету Автозаводської районної ради Полтавської області від 26.02.2014 року.
23. Колегією суддів апеляційного суду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що порушені в зазначеному адміністративному позові питання про стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27.09.2012р. по 20.08.2014р. вже були предметом розгляду в судах, за результатами розгляду прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
24. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Стаття 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
26. Пункт 4 частини 1 статті 157 КАС України: суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
27. Стаття 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій частині відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
31. Суд зазначає, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення по справі.
32. Істотні для справи обставини - це ті, які становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, які існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
33. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що критерієм допустимості доказів для суду є, зокрема, законність їх отримання. Скаржником в касаційній скарзі не наведено обґрунтованих причин, за якими висновки експертизи, отримані під час кримінального провадження №12016170090002785, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, не можуть вважатись нововиявленими обставинами, не зазначено, в чому полягає невідповідність цих доказів вимогам закону.
34. Посилання скаржника на необхідність підтвердження наведених відповідачем у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доводів безпосередньо вироком суду, що набрав законної сили, є необґрунтованим, оскільки стаття 245 КАС України визначає перелік альтернативних підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що включає, зокрема, таку підставу для перегляду судового рішення, як наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
35. Крім того, Суд враховує, що наслідком прийняття судом апеляційної інстанції ухвали від 26 вересня 2017 року стали обставини апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатом розгляду даної справи. Тобто вказана ухвала апеляційного суду прийнята з урахуванням положень статті 129 Конституції України, яка визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення як основну засаду судочинства.
36. Твердження скаржника про ненаправлення судом апеляційної інстанції на його адресу копії заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як на підставу для скасування даної ухвали Суд оцінює критично, оскільки це порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення. Водночас, Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення останній 14.09.2017 року отримав повістку про виклик до суду в судове засідання, призначене на 12:15 год. на 26.09.2017 року, для участі у розгляді вищезазначеної заяви відповідача, проте своїм правом прийняти участь у судовому засіданні та висловити заперечення проти задоволення вказаної заяви не скористався.
37. Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції, наведені в оскаржуваній ухвалі суду від 26 вересня 2017 року, а вказану ухвалу - такою, що прийнята у відповідності до вимог закону.
38. Щодо висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухваленій постанові від 07.11.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
39. Суд апеляційної інстанції в своєму рішенні зазначив, що порушені в зазначеному адміністративному позові питання про стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 27.09.2012р. по 20.08.2014р. саме з підстав невиплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань згідно поданої ним 20.06.2012 року на ім'я голови Автозаводської районної у місті Кременчуці ради заяви вже були предметом розгляду в судах, за результатами розгляду адміністративних справ прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили (справи №524/561/14-а, №524/2340/14).
40. Посилання скаржника на неврахування судом тих обставин, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем два рази, а саме: з 06.12.2010 року по 27.09.2012 року та з 02.01.2013 року по 31.07.2013 року, є необґрунтованим, адже з мотивувальної частини рішення у справі №524/2340/14 вбачається, що вказані факти судом враховані, їм надано належну правову оцінку. З урахуванням цих обставин суд в зазначеній справі дійшов висновку про те, що стаття 117 КЗпП України не передбачає виплати робітнику середньої заробітної плати по кожній окремій невиплаченій роботодавцем сумі, тобто санкція, передбачена статтею 117 КЗпП України, виплачується одноразово роботодавцем, незалежно від того, скільки (одну чи декілька) різних сум не отримав працівник при звільненні.
41. Також Суд критично оцінює посилання скаржника на те, що сума грошових коштів у розмірі 1061,29грн. на виконання постанови суду у справі №524/7042/13-а виплачена відповідачем лише 09.12.2015 року, оскільки на підтвердження цих обставин останнім протягом судового розгляду даної справи не надано жодного належного доказу.
42. Крім того, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача на проведення з ним фактичного розрахунку відповідачем за всіма виплатами лише у 2017 році, оскільки ці обставини не стосуються спірних правовідносин та не є предметом спору в даній адміністративній справі, адже підставою для відповідальності відповідача, передбаченої ст. 117 КЗпП України, ОСОБА_3 визначено несвоєчасну, на його думку, виплату відповідачем суми матеріальної допомоги за 2012 рік.
43. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України (у відповідній редакції) та відмови у задоволенні решти позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
44. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в касаційній скарзі не зазначено.
45. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
46. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційні скарги ОСОБА_3 без задоволення, а судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
47. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
48. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
49. Касаційні скарги ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
50. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - залишити без змін.
51. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа