25.04.19
22-ц/812/741/19
Провадження № 22-ц/812/741/19 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
25 квітня 2019 року м. Миколаїв
справа № 484/5506/18-ц
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,
із секретарем Горенко Ю.В.
переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до
товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»
про розірвання договору оренди земельних ділянок
за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 20 лютого 2019 року суддею Маржиної Т.В. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 21 лютого 2019 року),
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельних ділянок.
Позивачка зазначала, що її батько ОСОБА_2 був власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, а саме ділянки площею 1,42 га, ділянки площею 0,25 га, ділянки площею 0,02 га та ділянки площею 3,08 га. 1 січня 2006 року батько уклав з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди цих земельних ділянок строком на 50 років, про що 15 квітня 2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040802200039. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року за нею в порядку спадкування за законом визнано право власності на ці земельні ділянки.
Посилаючись на те, що після набуття права власності на землю вона повідомила орендаря про те, що орендну плату він має сплачувати їй, однак в порушення пункту 9 договору оренди відповідач ТОВ «Агрофірма Корнацький» не виплачує з 2007 року.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність з боку позивачки будь-яких вимог щодо сплати орендної плати за вказаний період. Подано заяву про застосування позовної давності.
У відповіді на відзив представник позивача виклав власну оцінку заперечень відповідача, підкреслюючи беззаперечність невиконання орендарем обов'язків за договором та безпідставність посилань на пропуск позовної давності.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року позов задоволено, договір оренди земельних ділянок розірвано, з відповідача на користь позивачки стягнуто 704, 80 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких» просило рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд не дав належної оцінки відсутності вини орендаря в затримці виплати орендної плати; не врахував, що спадкоємиця не повідомила про її право власності на землю; не застосував позовну давність.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін, посилаючись на дотримання судом норм матеріального і процесуального права та доведеність права на розірвання договору оренди.
В судове засідання апеляційного суду сторони на їх представники не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.79-83). Представник позивача просив про розгляд справи у його відсутності (а.с.87). Справу розглянуто у відсутності сторін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
За змістом статті 792 ЦК майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон).
За загальним правилом статті 651 ЦК умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Стаття 13 Закону визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.
Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (статті 24 Закону).
Правилами частини 1 статті 32 Закону також передбачені умови розірвання договору оренди землі, якими є невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, випадкове знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також підстави, визначені земельним законодавством та іншими законами України.
Норми земельного законодавства не містять визначення поняття «систематичності» щодо несплати орендної плати, проте загальними правилами найму (частина 1 статті 782 ЦК) передбачено право наймодавця (орендодавця) відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за три місяці підряд, якщо плату визначену щомісячними платежами.
Виходячи з того, що право орендодавця на розірвання договору є наслідком порушення зобов'язання орендаря, то відповідальність останнього наступає при наявності його вини (статті 611,614 ЦК).
Частиною 4 статті 32 Закону, в чинній на той час редакції, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за договорами оренди та іншими правочинами (частина 1 статті 148-1 ЗК).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті (статті 1216, 1218 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області: площею 1,42 га з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,02 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 3,08 га з кадастровим номером НОМЕР_4 (а.с. 84-85) .
1 січня 2006 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди земельних ділянок (далі - Договір) строком на 50 років. Договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що 15 квітня 2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040802200039 (а.с. 7-10).
Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківській рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 785,84 грн. Форма розрахунку за договором (грошова або натуральна форма) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеної Додатком №1 до Договору, шляхом подання орендодавцем на ім'я орендаря письмової заяви. Така заява подається орендодавцем орендарю до 1 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року сторони не погодили форму оплати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, визначену в абзаці 1 пункту 9 Договору.
За змістом пункту 11 Договору орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок орендної плати.
Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено пунктом 28 Договору.
За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та умов цього договору (пункт 41 Договору). Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталось не з її вини (пункт 42 Договору).
Відповідно до пункту 40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 84-85).
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняли спадкоємці померлого, в тому числі й ОСОБА_1
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 січня 2017 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельні ділянки, які належали спадкодавцю (а.с. 84-85).
Набувши в порядку спадкування право власності на передані в оренду земельні ділянки, позивачка набула всі права та обов'язки орендодавця за Договором, в тому числі й право на отримання орендної плати.
Судом встановлено, що з часу укладення Договору земельні ділянка ОСОБА_2 знаходиться в фактичному користуванні відповідача.
Відомостей про сплату орендної плати за Договором у період 2008 - 2017 років справа не містить.
Твердження ОСОБА_1 про неотримання нею орендної плати відповідач не спростовує.
Встановивши зазначені обставини та врахувавши вимоги норм цивільного та земельного законодавства, а також правові позиції вищих судових органів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту систематичного, а саме протягом 2006-2017 років, невиконання орендарем обов'язків щодо виплати орендної плати ОСОБА_1, що відповідно до статті 651 ЦК, статті 141 ЗК та статті 32 Закону є підставою для розірвання Договору.
Апеляційний суд не може вважати переконливими посилання відповідача на те, що оскільки позивачка раніше не зверталась до орендаря за виплатою орендної плати, то вина його у невиконанні умов Договору відсутня.
Так, умовою, за якої боржник звільняється від негативних наслідків невиконання зобов'язання, є прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина 1 статті 613 ЦК).
Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 (а раніше й ОСОБА_2.) відмовлялася прийняти належне виконання (орендну плату), запропоноване агрофірмою, або не вчинила дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідач не надав суду й доказів нарахування орендної плати за Договором.
Правила статті 148-1 ЗК, на яку посилається відповідач, встановлюють порядок повідомлення орендаря про зміну власника, а не встановлюють умови нарахування орендної плати за договором оренди.
До того ж статтею 537 ЗК передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.
Не є підставою для відмови в позові й твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 оформила спадщину лише у 2017 році, а тому права на отримання орендної плати до цього не мала.
Таке твердження суперечить правилам частини 5 статті 1268 ЦК, за яким спадщина (права та обов'язки спадкодавця), незалежно від часу її прийняття, належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини (день смерті спадкодавця).
До того ж, невиплата позивачці орендної плати за 2017 та 2018 роки є вже достатньою підставою для висновку про систематичне невиконання договірних обов'язків.
Не можна погодитись і з твердження апелянта про невірне застосування судом першої інстанції правил позовної давності.
Порушення прав позивачки триває з 2006 року та не припинилось на теперішній час, ОСОБА_1, звернувшись з позовом про розірвання договору в грудні 2018 року, діяла в межах строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК.
Твердження апелянта про те, що трирічний строк позовної давності має рахуватись з 2006 року, коли позивачка мала довідатись про порушення свого права, а тому на час пред'явлення позову (грудень 2018 року) сплинув, пов'язане з невірним тлумаченням норм, що регулюють порядок обчислення позовної давності, та їх застосуванням до, так званих, триваючих правопорушень.
Рішення Європейського Суду з прав людини, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, розкривають зміст позовної давності, завдання цього інституту права, вплив та взаємодію з основними принципами, запровадженими Конвенцією з прав людини та основоположних свобод (преамбула, стаття 6), але не спростовують основного висновку суду першої інстанції про дотримання позивачем строків, передбачених статтею 257 ЦК.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: Т.М.Базовкіна
Н.О.Шаманська
Повну постанову складено 25 квітня 2019 року.