Справа № 448/1551/17 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/439/19 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.
Категорія:47
16 квітня 2019 року м. Львів
Справа № 448/1551/17
Провадження № 22-ц/811/439/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Бадівська О.О.
за участю прокурора Заяць І.Є., Кульматицького Р.В. та його представника ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області
на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 листопада 2018 року в складі судді Кічак Ю.В.
у справі
за позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області до Судовишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення органу самоврядування та витребування земельної ділянки,-
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 15 листопада 2018 року в задоволенні позову заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області до Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та витребування земельної ділянки - відмовлено.
Заходи забезпечення позову, а саме накладений арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 4622410500:04:003:0135) площею 0,9466 га, що розташована в м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 226681346224, номер запису про право власності - 18450479, що на праві власності належить ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, - скасовано.
Рішення суду оскаржив заступника прокурора Львівської області, подавши апеляційну скаргу.
Не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає таке необґрунтованим та незаконним, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Вказує, що ОСОБА_4 є депутатом міської ради.
Судом першої інстанції не враховано, що ухвалу Судововишнянської міської ради № 43 від 02.12.2016 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4В.» прийнято всупереч інтересам держави та територіальної громади м. Судова Вишня з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Вказане підтверджується постановою Мостиського районного суду Львівської області 04.07.2017 у справі № 448/733/17, що набула законної сили, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, тобто за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів при прийнятті оспорюваного рішення.
Вважає, що судом не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_4 не мав права голосувати за прийняття оспорюваної хвали.
Не погоджується з трактуванням судом ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки оскаржувана ухвала відповідала б чинному законодавству лише за умови виконання депутатом ОСОБА_4 зобов'язань, покладених на нього п.п. 1, 2 ч. 1 ст. З, ч. 1 ст. 28 Закону України Про запобігання корупції» щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оскаржуваної ухвали. Недотримання ОСОБА_4 вимогвказаного Закону при прийнятті оскаржуваної ухвали свідчить про її незаконність, незважаючи на вирішальність його голосу, оскільки така прийнята в умовах реального конфлікту інтересів.
Зазначає, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідачів, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Просить рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 листопада 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Заяць І.Є., Кульматицького Р.В. та його представника ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Встановлено, що ОСОБА_4, будучи депутатом Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області сьомого скликання, повноваження якого визнано відповідно до рішення №2 Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 10.11.2015р. «Про підсумки виборів депутатів Судововишнянської міської ради 7-го скликання, визнання їх повноважень, і припинення повноважень міського голови та складу Судововишнянської міської ради 6-го скликання», 02.12.2016р. під час проведення 10-ої сесії Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області сьомого скликання проголосував за позитивний розгляд власної заяви «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по вул.Кути в м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області». ОСОБА_4 проголосував «за» прийняття ухвали сесії Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області №43 від 02.12.2016р., що підтверджується Додатком №1 до вказаного рішення про результати поіменного голосування 2.12.2016р. та Списком депутатів, які брали участь у сесії.
Ухвалою сесії Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області №43 від 02.12.2016р. “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4В.” вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9466 га для ведення особистого селянського господарства по вул.Кути в м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області гр. ОСОБА_4, тобто згідно вказаного рішення відповідачу ОСОБА_4 передано у приватну власність вказану земельну ділянку, кадастровий номер 4622410500:04:003:0135.
Державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2016р. державним реєстратором Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_5, номер запису про право власності:18450479.
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 04.07.2017р., яка набрала законної сили, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що сам факт наявності потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу та лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу, а колегіальний орган (Судововишнянська міська рада Мостиського району Львівської області) не втратив би своєї правомочності навіть за умови усунення депутата ОСОБА_4 від голосування при прийнятті оскаржуваного рішення внаслідок конфлікту інтересів з урахуванням кількості депутатів, які проголосували на сесії за оспорюване рішення. Окрім того, суд звернувувагу на те, що оскаржуване рішення у формі ухвали Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки в нього виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Так, статтею 1 Закону України “Про запобігання корупції” від 14 жовтня 2014 року визначено, що потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Під реальним конфліктом інтересів розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 35 Закону України “Про запобігання корупції” у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Отже, у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, така особа не має права брати участь у прийнятті відповідного рішення органом.
Частина перша статті 67 Закону України “Про запобігання корупції”, встановлює, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
З огляду на приписи вищевказаних норм, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що голос ОСОБА_4 не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також те, що корупційним законодавством не передбачено необхідності безумовного скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за наявності конфлікту інтересів.
Так, на переконання колегії суддів, частина друга статті 35 Закону України “Про запобігання корупції” містить імперативну норму про заборону брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і ОСОБА_6 вказану норм порушив.
В контексті зазначеної заборони, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі у голосуванні, а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахування наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом
Окрім того, помилковим є висновок про те, що стаття 67 Закону України «Про запобігання корупції» не містить імперативного припису про обов'язковість визнання незаконним та скасування такого рішення, оскільки, альтернатива у вказаній статті зазначена, виключно, щодо вибору способу оскарження рішення прийнятого за наявності конфлікту інтересів (скасування органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, чи визнання незаконними рішень в судовому порядку), і не передбачає іншої компетенції суду, ніж визнання такого рішення незаконним. у порядку, встановленим процесуальним законом.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року в справах № 237/2574/17, № 237/2242/17 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 810/2500/16.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає те, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими а рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь прокуратури Львівської області 3200 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 4800 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області - задовольнити. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 листопада 2018 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області до Судовишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення органу самоврядування та витребування земельної ділянки - задовольнити.
Визнати незаконною ухвалу 10 сесії 7 скликання Судовишнянської міської ради Мостиського району Львівської області №43 від 02.12.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр..ОСОБА_4В.»
Витребувати із володіння ОСОБА_4 в комунальну власність територіальної громади Судовишнянської міської ради Львівської області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,9466 га (кадастровий номер земельної ділянки 4622410500:04:003:0135), що розташована в м.Судова Вишня Мостиський район Львівська область.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь прокуратури Львівської області 3200 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 4800 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 24.04.2019 року.
Головуючий
Судді