Справа № 448/57/19 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б.
Провадження № 22-ц/811/968/19 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.
Категорія: 30
24 квітня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Крайник Н. П.
суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.
при секретарі: Куцику І. Б.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Львівської області на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 05 лютого 2019 року у справі за позовом першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «8-а міська клінічна лікарня м.Львова», про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,-
01.02.2019 року перший заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь бюджету Львівської міської ради кошти в розмірі 3087,90 грн., затрачені Комунальним некомерційним підприємством «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4
Оскаржуваною ухвалою позовну заяву першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення повернуто прокурору.
Ухвалу суду оскаржила Прокуратура Львівської області.
Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 22.10.2018 року у справі №448/817/18 встановлено, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «BMW», не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «ВАЗ-21063» під керуванням ОСОБА_4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я, внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «8-а міська клінічна лікарня м.Львова» з 16.03.2018 року по 02.04.2018 року. При цьому, загальна сума затрачених коштів на лікування ОСОБА_4 становить 3087,90 грн. Зазначає, що Комунальне некомерційне підприємство «8-а клінічна лікарня м.Львова» належить до комунальних закладів охорони здоров'я, що перебувають у власності територіальної громади, а тому кошти витрачені внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення підлягають до зарахування саме на рахунок міського бюджету. Зазначає, що Комунальним закладом охорони здоров'я та виконавчими органами міської ради з жовтня 2018 року (в ході досудового розслідування, під час судового провадження, після винесення судового рішення), не було вжито жодних заходів на примусове стягнення суми витрачених коштів на лікування потерпілого від злочину, що свідчить про неналежне здійснення ними своїх повноважень та є підставою для представництва прокурором інтересів держави. Таким чином, позовна заява, пред»явлена прокурором в інтересах держави в особі Львівської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відповідає вимогам закону «Про прокуратуру». З урахуванням наведеного, вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурору є помилковим, а оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України заява прокурора повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_5 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
За змістом ст.56 ЦПК України та ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор може звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або держави чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Частиною 4 ст.56 ЦПК України, визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.
Повертаючи позовну заяву прокурора, районний суд виходив з того, що у поданій до суду позовній заяві прокурор не довів необхідності захисту інтересів держави саме ним, а також не обґрунтував підстави звернення до суду від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не надав належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва інтересів такого органу в суді згідно ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Позовна заява прокурора не містить доказів не здійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави Львівською міською радою, яка є самостійною юридичною особою, органом місцевого самоврядування, у складі власної структури має юридичний відділ та відповідних фахівців у галузі права, як і доказів того, що Львівська міська рада зверталася до прокурора з клопотання про відновлення своїх порушених прав.
Крім того, районний суд зіслався на відсутність перешкод для самостійного звернення Львівської міської ради із вказаним позовом до суду.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Львівської області залишити без задоволення.
Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 05 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 24.04.2019 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
ОСОБА_6