Єдиний унікальний номер 219/3049/18 Номер провадження 22-ц/804/186/19
Єдиний унікальний номер 219/3049/18 Головуючий у 1 інстанції Фролова Н.М. Номер провадження 22-ц/804/186/19 Суддя-доповідач ОСОБА_1
24 квітня 2019 року
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Дундар І.О.,
суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.
за участі секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду у місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 219/3049/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Бахмутської райдержадміністрації, про встановлення батьківства та стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Бахмуті об 11-12 годині, повний текст судового рішення складено 6 листопада 2018 року, -
В березні 2018 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому вказала, що в період з лютого 2009 року по вересень 2009 року вона вела сімейне життя з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони вели загальне господарство, мали спільний бюджет, проживали за однією адресою 84551, м. Часів Яр Бахмутського району, вул. О.Кошового, 30/6. Від фактичних сімейних відносин з відповідачем вона завагітніла. У вересні 2009 року відповідача забрали на строкову військову службу до Збройних сил України. Під час військової служби вони спілкувалися та підтримували стосунки. 25 грудня 2009 року у них народилася спільна дитина, донька ОСОБА_4. Відповідач визнавав себе батьком дитини. У вересні 2010 року відповідач повернувся після проходження служби . Він, позивач та малолітня дитина стали проживати разом за вищевказаною адресою. Через два тижня відповідач забрав свої речі та пішов жити до своїх батьків. ОСОБА_3 перестав визнавати своє батьківство відносно ОСОБА_5 та надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Просила визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 та стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Бахмутської міської райдержадміністрації, про встановлення батьківства та стягнення аліментів відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким що порушує права дитини: суд першої інстанції порушив її право на справедливий , повний та всебічний розгляд справи, не прийняв усіх законних, доступних та належних заходів для виклику відповідача у судове засідання, не роз'яснив право позивача та порядок проведення судово-генетичної експертизи за умови відсутності відповідача, не роз'яснив позивачу порядок заявлення, обговорення, призначення, оплати та проведення судово-генетичної експертизи за умови відсутності відповідача; суд прийняв повне, а не заочне судове рішення, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України; суд не взяв до уваги наявні у цивільній справі фактичні докази, письмові докази: картку вагітної із вказівкою батька дитини, фотокартку, акт сумісного проживання, пояснення свідків .
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6 та представник третьої особи Органу опіки та піклування Бахмутської райдержадміністрації ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 Дар'я народилась 25 грудня 2009 року у м. Часів Яр Донецької області, матір'ю записана ОСОБА_2, батьком - ОСОБА_8, запис про батька дитини зроблено на підставі ст.135 СК України, ОСОБА_3 з лютого 2009 року по вересень 2009 року проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідач має кровне споріднення з дитиною та відповідно є її батьком, показами свідків підтверджується лише факт проживання позивача та відповідача однією сім'єю.
Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про призначення такої експертизи не заявлялось.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року призначено по даній цивільній справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи» (арк..спр.158-159).
Листом №365 від 12 березня 2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ухвала апеляційного суду повернута без виконання в звязку з неявкою ОСОБА_3 11 березня 2019 року на експертизу (арк.спр.173).
Відповідно до ст. 159 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
В той же час в даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків ухилення від участі в експертизі за таких підстав.
Листом №228 від 13 лютого 2019 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» просило суд сповістити сторони про дату проведення експертизи, яка призначена на 11 березня 2019 року (арк..спр.165).
22 лютого 2019 року на адреси сторін Донецьким апеляційним судом направлені листи про необхідність з'явитись для проведення експертизи (арк..спр.167, 168). На ім'я відповідача листи були направлені на дві адреси, зазначені в матеріалах справи.
Але 28 березня 2019 року на адресу Донецького апеляційного суду листи, направлені на ім'я відповідача, повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (арк..спр.171, 172), тобто відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 ухилився від проведення експертизи, оскільки йому не було відомо про її проведення.
Доводи апеляційної скарги направлені виключно на переоцінку фактичних обставин справи і доказів.
На підставі вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України.
Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.
Мотиви апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права під час розгляду справи необґрунтовані.
Дійсно, розгляд справи відбувся за одне судове засідання, але це не свідчить про порушення прав позивача, оскільки вимоги Цивільного процесуального щодо порядку розгляду справи було дотримано - 12 квітня 2018 року відкрито провадження у справі (арк..спр.18), призначено підготовче судове засідання, 8 травня 2018 року розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 17 травня 2018 року (арк..спр.28), 17 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду на 27 червня 2018 року (арк..спр.33), коли було відкладено на 26 липня 2018 року з-за неявки сторін (арк..спр.40), 14 серпня 2018 року справу прийнято до провадження іншим суддею, призначено на 04 жовтня 2018 року (арк..спр.54), відкладено на 30 жовтня 2018 року (арк..спр.66), коли і було ухвалено рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення відповідача про час розгляду справи не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
В той же час відповідач взагалі не подавав апеляційну скаргу.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не роз'яснив позивачу порядок заявлення, призначення та оплати експертизи не відповідає обставинам справи.
З журналу судового засідання від 30 жовтня 2018 року вбачається, що головуючий о 10-14 годині з'ясовував питання щодо призначення судово-молекулярної експертизи (арк..спр.86).
Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий
Судді:
Повний текст судового рішення складений 25 квітня 2019 року
Головуючий