Справа № 137/1244/18
Провадження № 22-ц/801/723/2019
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач:ОСОБА_2
25 квітня 2019 рокуСправа № 137/1244/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,
за участю секретаря судового засідання Богацької О.М.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_3,
заінтересована особа: ОСОБА_4 селищна рада Літинського району Вінницької області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 24 січня 2019 року, постановлене у складі судді Желіховського В.М., в залі суду,
встановив:
В липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 14 січня 2010 року вона почала проживати однією сім'єю з ОСОБА_5 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство, під час спільного проживання вони вели спільний бюджет, працювали разом та робили ремонт квартири.
18 квітня 2015 року ОСОБА_5 помер. Заявник здійснила поховання померлого та продовжує проживати у спільній квартирі до цього часу. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої входить житлова квартира АДРЕСА_1, яку вона має намір прийняти. Вказала, що окрім неї у померлого інших близьких рідних чи родичів немає.
На підставі вище викладеного, заявник просила встановити факт її проживання із ОСОБА_5, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 14 січня 2010 року до 18 квітня 2015 року.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 24 січня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_3, заінтересована особа ОСОБА_4 селищна рада Літинського району Вінницької області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено та не надано достатніх допустимих доказів, що дають підстави для встановлення факту спільного сумісного проживання із ОСОБА_5 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 14 січня 2010 року по 18 квітня 2015 року, а також у вказаний період ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вказуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального прав.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково дійшов до висновку, про недоведеність заявлених вимог і судом невірно та не об'єктивно надано оцінку доказам у справі, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 селищна рада вказувала на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені в ній обставини.
В судове засідання, призначене після оголошеної у справі перерви, ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, при цьому надала заяву про відкладення розгляду справи з посиланням на її хворобу, однак суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви та визнати причину неявки заявника в судове засідання за неповажну, оскільки нею не надано доказів на підтвердження факту хвороби і до того ж нею вже було надано відповідні пояснення щодо предмету заяви та апеляційної скарги, а також необхідно врахувати, що відкладення розгляду справи може призвести до порушення визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_4 селищної ради в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із довідками № 2122, № 2123, виданих ОСОБА_4 селищною радою від 24 червня 2015 року, ОСОБА_3 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, без реєстрації, в квартирі ОСОБА_5, з 2010 року по даний час (а.с. 5).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, 18 квітня 2015 року помер ОСОБА_5 (а.с. 6) і згідно витягу № 41653815 від 29 вересня 2015 року, після його смерті заведена спадкова справа (а.с. 7).
Свідоцтвом на право власності на житло підтверджено, що власником житла за адресою вул. Радянська, 39/4, смт. Літин Літинського району Вінницької області являється ОСОБА_5 (а.с. 9).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов по вул. Радянська, 39/4, смт. Літин Літинського району Вінницької області, квартира не обладнана газом та водопостачанням. В квартирі з 2010 року по 18 квітня 2015 року проживала ОСОБА_6, яка доглядала за ОСОБА_5 (а.с. 12).
ОСОБА_4 державної нотаріальної контори за № 1628/02-14 від 29 вересня 2015 року ОСОБА_7 повідомлено, що відсутні підстави для закликання її у якості спадкоємця до майна померлого 18 квітня 2015 року ОСОБА_5 по причині відсутності законних для цього підстав (а.с. 30 зв.).
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 22 травня 1999 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та Шах (прізвище до шлюбу «Діхтяр») ОСОБА_9 (а.с. 8).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. Однак, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
За таких обставин ОСОБА_3 не може вважтися такою, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу в період з 14 січня 2010 року по 18 квітня 2015 року з огляду на те, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 22 травня 1999 року хоч і розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, однак відповідно до статті 44 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв на момент винесення рішення, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до відомостей у паспорті ОСОБА_3, розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 районного управління юстиції Вінницької області 30 квітня 2015 року, про що здійснено актовий запис № 9 (а.с. 3 зв.).
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на вище зазначене, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 1264 ЦК України, оскільки ОСОБА_3П, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5, 18 квітня 2015 року, перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Крім того, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що заявником не доведено та не надано достатніх допустимих доказів на підтвердження того, що заявник постійно спільно проживала із ОСОБА_5 як чоловік та дружина в період з 14 січня 2010 року по 18 квітня 2015 року, а тому підстави вважати що вона проживала із спадкоємцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, відсутні.
Щодо виданих ОСОБА_4 селищною радою довідок, то останні не є беззаперечним доказом постійного спільного проживання заявника із ОСОБА_5 у визначений період, і як зазначила в судовому засіданні представник селищної ради, що вказані довідки були складені зі слів самої ОСОБА_3, а також не може бути прийнятий як належний доказ вказаної обставини і акт обстеження житлово-побутових умов.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи позовні вимоги заявника, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Літинського районного суду Вінницької області від 24 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_2
Судді /підпис/ ОСОБА_10
/підпис/ ОСОБА_11
Згідно із оригіналом:
Головуючий В.В. Оніщук