"15" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/152/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Оборотової О.Ю.
при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ"
до відповідача: Фермерське господарство "ВЕСНА"
про стягнення
За участю представників сторін:
Від позивача: Патрікєєва І.В. за ордером;
Від відповідача: не з'явився;
22.01.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ", звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства "ВЕСНА" про стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки.
Разом з позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2019р. заяву про забезпечення позову за вх.№2-319/19 від 22.01.2019р. по справі №916/159/19 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено підготовче судове засідання.
04.03.2019р. на адресу господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про повернення судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2019р. повернуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ідентифікаціний код 38016923) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" (вул. Софіївська, 1-А, с. Городецьке, Уманський район, Черкаська область, 20325, ідентифікаційний код 36558693) суму судового збору в розмірі 960,00 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 10 від 16.01.2019р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 916/152/19 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи учасники повідомлені належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції, за юридичною адресою (є загальнодоступною та міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Крім цього, суд звертає увагу, що поштову кореспонденцію відповідач отримував, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 49, 78).
Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» (далі - Позивач, Продавець, ТОВ «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ») та Фермерським господарством «ВЕСНА» (далі - Відповідач, Покупець, ФГ «ВЕСНА») укладено Договір поставки № 267-160418/н ПО кредит на умовах розстрочення платежу від (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.2. Договору, поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору.
Відповідно до п. 2.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2018р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.
Додатком №1 до Договору є Специфікація №1 від 16.04.2018 загальна
вартість товару по даній специфікації становить 270 000,00 грн. Термін
оплати - 30% суми до 16.04.2018р. та 70% суми до 01.10.2018р. Строк поставки товару (за умови оплати) - 01.05.2018р..
Відповідно до видаткової накладної №660 від 16.04.2018 Продавець
поставив, а Покупець прийняв Товар на загальну суму 259 200,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної №672 від 16.04.2018 Продавець
поставив, а Покупець прийняв Товар на загальну суму 10 800,00 грн.
Згідно Акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2018р.-01.10.2018р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-АГРО» та відповідачем, Фермерським господарством «ВЕСНА», заборгованість за договором №267-160418/н ПО кредит від 16.04.2018р. складає 164 000,00 грн.
Таким чином, як зазначає позивач Продавцем було поставлено, а Покупцем прийнято Товар на суму 270 000, 00 грн. Однак, незважаючи на те, що Додатком №1 до Договору передбачений обов'язок Покупця оплатити Товар до 16.04.2018р., Покупцем Товар повністю оплачений не був.
Відповідно до п. 2.2. Договору Покупець проводить розрахунки з Продавцем на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Продавця. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Продавця, вказаного в тексті цього Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору оплата Товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною вказаною в додатках до цього договору, видаткових накладних та Специфікаціях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця.
Відповідно до п. 5.1. Договору Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю і вагою згідно кількості і вазі, вказаним у видаткових накладних.
Окрім цього, згідно з п. 7.1. Договору за безпідставну відмову в прийнятті або оплаті переданого товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару Покупець зобов'язується сплатити на користь Продавця штраф в розмірі 3% від суми несплати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, якщо термін несплати або порушення строків оплати складає більше п'яти календарних днів.
Як зазначає позивач, станом на подання даного позову, відповідачем зобов'язання в повному обсязі не виконані, а тому позивач стверджує, він був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем цілком відповідає положенням чинного законодавства.
Що стосується правових підстав заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, суд констатує, що взявши на себе зобов'язання оплатити вартість переданого Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» товару, відповідач повинен був виконати їх у строк визначений Договором, проте в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого, станом на момент подання позову у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 164 000,00 грн.
Заборгованість підтверджується належними та допустимими доказами а саме: видатковими накладними №660 від 16.04.2018 на суму 259200,00 грн., №672 від 16.04.2018 на суму 10800,00 грн.
Отже, відповідно до належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи, непогашеною залишається заборгованість Фермерського господарства "ВЕСНА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» у розмірі 164 000,00грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахування штрафу та пені за прострочення оплати вважає його вірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 164000,00грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 20 234, 96 грн. та штрафу за прострочення оплати товару 21 700,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» до Фермерського господарства «ВЕСНА» - задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «ВЕСНА» (Оленівка, Балтський район, Одеська область, 66143, ЄДРПОУ 22496384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» (20325, Черкаська область, Уманський район, с. Городецьке, вул. Софіївська, 1-А, ЄДРПОУ 36558693) суму основної заборгованості у розмірі 164 000,00 грн. пеню у розмірі 20 234, 96 грн., штраф у розмірі 21 700,00 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 089,02 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2019 р.
Суддя О.Ю. Оборотова