24.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4521/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.
секретар судового засідання:ОСОБА_1
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019р. (суддя Суховаров А.В., м. Дніпро, повне рішення складено 28.01.2019 року), у справі № 904/4521/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс", с. Богуслав, Павлоградський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 519 023, 62 грн.
До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення заборгованості за договором поставки № 15/18-М від 15.05.2018р. у розмірі 1 348 603, 03 грн., з яких: 1 336 767, 19 грн. основна заборгованість, 154 513,41 грн. пені, 11 865,84 грн. 3% річних, 15 907,18 грн. інфляційних.
Позов обгрунтований порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 15/18-М від 15.05.2018 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 року позов задоволено у повному осязі. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" суму 1 336 737,19 грн. основного боргу, 154 513,41 грн. пені, 11865,84 грн. 3% річних, 15 907,18 грн. інфляційних, 22 546, 75 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване доведеністю факту виконання умов Договору позивачем по поставці відповідачу товару та нездійсненням відповідачем розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 336 737, 19 грн. Нарахування в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд визнав обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що:
- господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, які мають значення для вирішення справи, в той час як сторони обумовили 3 обставини, за наявності 2-х з яких здійснюються розрахунки за виконані роботи: наявність рахунків-фактур постачальника, та двосторонніх погоджених заявок;
- в мотивувальній частині рішення суд не навів доводи, за якими відхиляються доводи відповідача;
- накладні та товарно-транспортні накладні, які уповноваженою особою відповідача не підписувались, не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості, оскільки є неналежними та недопустимими доказами поставки товару;
- суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач свої обов'язки по договору не виконав: позивач не надав відповідачу сертифікат відповідності;
- первинні документи, які б могли підтвердити наявність заборгованості відповідача відсутні, сума основного боргу, що заявлена до стягнення позивачем, є недоведеною, висновки суду про задоволення позовних вимог помилковими;
- додані до позовної заяви письмові докази не завірені належним чином, а тому не могли прийматися судом як належні та допустимі докази в підтвердження викладених у позовній заяві обставин.
Просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Євробуд Плюс» відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. від 12.03.2019 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2019 року у справі № 904/4521/18. Розгляд справи призначити у судовому засіданні.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, заслухавши представників сторін, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, встановила наступне.
Як встановлено господарським суду і вбачається з матеріалів справи, 15.05.2018 року між ТОВ "Євробуд Плюс" (постачальник) та ТОВ "Спецдоррембуд" (покупець) укладено договір №15/18-М, згідно умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець - приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, та загальна вартість, яких визначена сторонами у Специфікаціях, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (а.с.12-16).
Згідно п.1.1 договору, найменування об'єкту поставки: «Капітальний ремонт дороги по вул. Широкій від буд. №5 до буд. № 35 в с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області».
Асортимент, кількість, строки та місце поставки товару визначаються в погоджених сторонами специфікаціях, які є невід?ємною частиною Договору ( п.1.5 договору).
Розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі поставки товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару ( п.4.7 договору).
Пунктом 4.9 договору передбачено, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюються покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника.
Згідно п. 5.2.1 договору, покупець зобов'язаний придбати товар, доставку, послуги з транспортування за цінами, обумовленими в цьому Договорі та оплатити його відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення від дати порушення зобов'язання. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язання по оплаті.
Згідно Специфікації №1 до Договору, погоджено поставку товару на загальну суму 341 395, 86 грн. (з ПДВ), Специфікації № 2 до Договору - поставку товару на загальну суму 2 846, 80 грн. (з ПДВ), Специфікації № 3 до Договору - поставку товару на загальну суму 205 370, 99 грн. (з ПДВ), Специфікації №4 до Договору - на поставку товару на загальну суму 787 123, 54 грн. (з ПДВ) (а.с.17-20).
Відповідно до п.8.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Сторони погодили, що цей договір є чинним до 31.12.2018 року.
На виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 336 767, 19 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи та підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Вказана заборгованість відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у період з 07.06.2018р. по 08.06.2018р. було поставлено продукцію на суму 1 336 767, 19 грн.
Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за поставлений товар, тому висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1 336 767, 19 грн. є законним та обгрунтованим.
Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати основного боргу виконані несвоєчасно, позивач надав розрахунок пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у розмірі 154 513, 41 грн. за період з 14.06.2018 по 30.09.2018.
Вказаний розрахунок відповідає п.6.2. Договору, дійсному періоду заборгованості, а тому господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.
Крім того, позивач надав розрахунок 3% річних 15.06.2018 по 30.09.2018 у розмірі 11 865, 84 грн., інфляційні за період з червня 2018 року по вересень 2018 року у розмірі 15 907, 18 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) (а.с. 6, 136).
Вказаний розрахунок перевірено апеляційним судом, він є арифметично вірним, а тому колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що накладні та товарно-транспортні накладні, які уповноваженою особою відповідача не підписувались, не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості, оскільки є неналежними та недопустимими доказами поставки товару, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Видаткові накладні, які надані до суду, як доказ здійснення поставки Товару №141 від 07.06. 2018р., №140 від 08.06.2018р., №143 від 08.06.2018р., №144 від 08.06.2018р. мають передбачені Законом реквізити. Накладні також мають посилання на договір поставки Товару № 15/18-М від 15.05.2018 року, підписані сторонами, та підписи скріплені печатками.
Отже, надані накладні відповідають вимогам, встановленим Законом України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операцій та договірних відносин.
Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,яке затверджено наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Крім того, в матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем, підписаний керівниками підприємств, який не є в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом, але підтверджує заборгованість відповідача за даним договором і в сукупності з первинними документами, підтверджує факт поставки товару та заборгованість.
Що стосується клопотання про призначення комплексної ( почеркознавчої, технічної, економічної) судової експертизи для вирішення питання, чи виконано підпис від імені уповноваженої особи ОСОБА_2 в накладних №№ 141, 140, 143, 144, ТТН від 04.06.18р., 05.06.18р., 08.06.18р., 09.06.18р., чи є печатка на накладних №№ 141, 140, 143, 144, ТТН від 04.06.18р., 05.06.18р., 08.06.18р., 09.06.18р. ідентичною відбитку печатки ТОВ «Спецдоррембуд» та інші заявлені в клопотанні від 04.04.2019р., то дане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Предметом доказування по даній справі є факт поставки та отримання товару. Під сумнів відповідачем ставиться підпис ОСОБА_2, як уповноваженою особою.
При цьому, доказів того, що товар отримувався не представником відповідача та на накладних стоїть печатка не відповідача суду не надано. Факт отримання та використання поставленого товару відповідачем не заперечується.
Наявні в матеріалах справи копії документів, надані позивачем належним чином засвідчені директором позивача, отже же є належними доказами.
Посилання апелянта на те, що розрахунки за виконання роботи здійснюються на підставі рахунків-фактур позивача та двосторонніх погоджених заявок, ніяким чином не змінюють його обов?язок, передбачений п.4.7. Договору, здійснювати оплату протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання товару.
Не приймається до уваги й посилання апелянта на те, що позивачем разом з товаром не було надано сертифікат відповідності, оскільки доказів того, що відповідач діяв відповідно до вимог ст..666 ЦК України (встановив розумний строк позивачу для надання сертифікату та у разі ненадання відмовився від приймання товару та повернув позивачу) відповідачем не надано.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 17.01.2019р. у справі №904/4521/18 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Витрати з судового збору покласти на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019р. у справі № 904/4521/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст складено 25.04.2019р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна