проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" квітня 2019 р. Справа № 922/3013/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (вх.№715Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2019 у справі №922/3013/18 (суддя Новікова Н.А., повний текст складено 11.02.2019 у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут”, м.Харків,
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, м.Харків,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Управління державної казначейської служби України у Холодногірському районі м.Харкова, 2.Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, м.Харків,
про стягнення заборгованості у розмірі 268326,13 грн за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про стягнення заборгованості у загальній сумі 268326,13 грн, у тому числі 3% річних - 51371, 02 грн та інфляційні втрати - 216955, 11 грн за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населення на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" заборгованість у розмірі 268326,13 грн, у тому числі 3% річних - 51371, 02 грн та інфляційні втрати - 216955, 11 грн, за рахунок субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 4024,89 грн.
Господарський суд, мотивуючи прийняте рішення, виходив з того, що у відносинах стосовно розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах. Між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги. При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Холодногірського району м.Харкова та частково Харківського району є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, а, отже, відшкодування витрат, понесених позивачем, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій. Неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання субсидій населенню, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання. При цьому законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України. Господарський суд дійшов висновку, що Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини 1 ст.96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2019 у справі №922/3013/18 та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “Харківгаз Збут” до Управління.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій неселенню на оплату електроенергії, природного газу після отримання сум субвенцій на рахунки головного розпорядника коштів. Управління в даному випадку є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися населенню Холодногірського району м.Харкова, яким призначено житлові субсидії у січні-грудні 2016 року. Процес відшкодування відповідно до Порядків №256, 20, 493 відбувається у декілька етапів. Державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, на думку апелянта, усуває управління від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. У переважній більшості проведених розрахунків у 2016 році за згодою позивача і без участі управління обовязки з відшкодування взяв на себе Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації відповідно до встановленого Урядом України порядку, про застосування саме централізованих розрахунків, у такому разі департамент не зобов'язаний здійснювати розподіл субвенцій з державного бюджету між районами та містами, і здійснював розрахунки з позивачем у встановленому порядку. У разі, якщо не було вищезазначеного обов'язку, управління вважає, що є неналежним відповідачем у справі. Заборгованість перед позивачем виникла не з вини управління, а через ненадходження коштів з державного бюджету у вигляді субвенцій на відшкодування субсидій за рахунок управління, а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати, на думку заявника, є безпідставним. Також апелянт вважає необгрунтованим розрахунок сум річних та інфляційних витрат, оскільки дата підписання спільних протокольних рішень є підставою для виділення коштів з Державного бюджету, при цьому конкретні строки їх виділення в залежності від дати підписаних спільних протокольних рішень законодавством не встановлені, за таких обставин перевірити правильність розрахунку суми позову неможливо. Крім того, апелянт вважає, що даний судовий спір не підсудний господарському суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 відкрито апеляційне провадження. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 15.04.2019 о 10:45 год. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 25.03.2019 для подання заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
19.03.2019 від Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив (вх.№2828) до апеляційної скарги, в якому зазначає, що суд першої інстанції не дослідив значимості спільного протокольного рішення для взаєморозрахунків між сторонами - підписантами цих рішень. Позивач використовує для обчислення розрахунку заборгованості дату підписання спільного протокольного рішення, але дата підписання спільного протокольного рішення є підставою для виділення коштів з Державного бюджету, при цьому конкретні строки їх виділення у залежності від дати підписання законодавством не встановлені. Просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ТОВ «Харківгаз Збут».
20.03.2019 від ТОВ «Харківгаз Збут» до суду надійшов відзив (вх.№2881) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що нормативними документами чітко визначений суб'єкт, який представляє інтереси держави у процесі надання населенню субсидій на оплату вартості спожитого природного газу і можливість його заміни на іншу особу законодавством не передбачений. Щодо нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що використання дати укладення спільних протокольних рішень для обчислення термінів проведення розрахунків і, відповідно, розрахунку заборгованості відповідача проведене у повній відповідності до норм чинного законодавства. В обгрунтування підсудності справи господарському суду посилається на те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти вланих повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
У судовому засіданні 15.04.2019 представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просили їх задовjльнити.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримали апеляційну скаргу відповідача та просили суд її задовjльнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Після заслуховування учасників справи у судовому засіданні 15.04.2019 протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.04.2019 до 09:15 год., про що повідомлено учасників справи.
Після перерви у судове засідання 22.04.2019 з'явились представники усіх учасників справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз Україна» з метою погашення взаємної заборгованості, а саме, організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 №20, укладені (підписані) 15 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України (а.с.26-75, том 1).
Пунктом 5.2. спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями.
Згідно з пунктом 5.3. спільних протокольних рішень сторони визначили, що спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток усіх сторін.
Укладені спільні протокольні рішення були профінансовані на загальну суму 39227028,26 грн.
Позивач стверджує, що по частині спільних протокольних рішень на суму 17549003, 26 грн (нарахування за лютий -жовтень 2016 року) по Холодногірському району управлінням грошові кошти були перераховані у повному обсязі та своєчасно.
Разом з тим, по спільним протокольним рішенням на суму 22814180, 25 грн по Холодногірському району грошові кошти управлінням були перераховані несвоєчасно, а саме: - за спільними протокольними рішеннями №759, 767у від 23.02.2016 на суму 1802509,00 грн (а.с.26-27, 29-30, том 1); - за спільним протокольним рішенням №757 від 23.02.2016 на суму 5390918,00 грн (а.с.33-34, том 1); - за спільними протокольними рішеннями №27/УТГ, 26/УТГ, 36/УТГ, 510, 538/у від 20.01.2017 на суму 5279821, 94 грн (а.с.56-57, 59-60, 62-63, 65-66, 68-69, том 1); - за спільними проктокольними рішеннями №31/УТГ, 37/УТГ від 20.01.2017 на суму 10340931,31 грн (а.с.71-72, 74-75, том 1).
Крім того, позивач зазначає, що по частині спільних протокольних рішень на суму 8152, 00 грн (нарахування за квітень - листопад 2016 року) по Харківському району управлінням грошові кошти були перераховані у повному обсязі та своєчасно.
Однак по спільним протокольним рішенням на суму 32308,68 грн грошові кошти управлінням були перераховані несвоєчасно, а саме: - за спільними протокольними рішеннями №759, 767/у від 23.02.2016 на суму 20391, 00 грн (а.с. 26-27, 29-30, том 1); - за спільним протокольним рішенням №757 від 23.02.2016 на суму 7570, 00 грн (а.с.33-34, том 1); - за спільним протокольним рішенням №31/УТГ від 20.01.2017 на суму 4347, 68 грн (а.с. 71-72, том 1).
Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до господарського суду Харківської області з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Харківгаз Збут" шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради 3% річних за період з 07.03.2016 по 28.03.2016, з 07.03.2016 по 13.04.2016, з 02.02.2017 по 27.02.2017, з 02.02.2017 по 27.02.2017 у розмірі 51371,02 грн та інфляційних втрат за березень 2016 року, лютий 2017 у розмірі 216955, 11 грн.
Пунктами 1, 6 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Згідно зі ст.19 вказаного Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до Закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово- комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків з місцевих бюджетів щодо надання житлових субсидій населенню на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з частиною 1 пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункту 8 Порядку №256).
Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20).
Відповідно до пункту 6 Порядку №20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок №493).
Згідно з пунктом 2.3 Порядку №493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників га/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.
Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (пункт 2.5 Порядку №493).
Відповідно до частини 6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 ст.48 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Стосовно доводів апелянта про те, що управління є неналженим відповідачем на не несе відповідальності за своєчасність та розрахунки у повному обсязі по нарахованим субсидіям за спожитий населенням природний газ, колегія суддів вважає необгрунтованими з урахуванням такого.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, відповідно до пункту 3 Порядку №256, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Холодногірського району м.Харкова та частково Харківського району є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, а відшкодування витрат, понесених позивачем, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.
Апелянт зазначає, що відповідно до Порядку №20 функції відшкодування нарахованих субсидій взяв на себе Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, однак відповідно до пункту 4 порядку №20 обласні державні адміністрації можуть приймати рішення про централізоване перерахування субвенцій, отриманих згідно з цим Порядком, без розподілу між бюджетами районів і міст обласного значення пропорційно за видами послуг за згодою відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Колегія судддів зазначає, що з огляду на норми чинного законодавства надання згоди місцевими органами виконавчої влади на централізоване проведення розрахунків не змінює сторону у зобов'язанні, яка представляє інтереси держави у процесі перерахування коштів по нарахованим субсидіям, а тому саме Управління праці та соціального захисту населення Холодногірського району Харківської міської ради виступає як зобовязана сторона і є належним відповідачем, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку №256 саме відповідач як розпорядник коштів місцевих бюджетів здійнює розрахунки з постачальниками послуг, що надає йому право на компенсацію видатків на рахунок коштів державного бюджету, зокрема, і у судовому порядку.
У відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
Виходячи з положень ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України і ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №906/621/17).
Отже, між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Листом (за вих.№31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011) Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право.
Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” від 29.03.2016, 14.04.2016, 28.02.2017, що відповідач за спільними протокольними рішеннями №759, 767у, 757, 27/УТГ, 26/УТГ, 36/УТГ, 510, 538/у, 31/УТГ, 37/УТГ по Холодногірському району м.Харкова грошові кошти перерахував несвоєчасно, а саме: - за спільними протокольними рішеннями №759, 767у від 23.02.2016 на суму 1802509,00 грн грошові кошти перераховані 29.03.2016, тобто з порушенням терміну на 22 дня; - за спільним протокольним рішенням №757 від 23.02.2016 на суму 5390918,00 грн грошові кошти перераховані 14.04.2016, тобто з порушенням терміну на 38 днів; - за спільними протокольними рішеннями №27/УТГ, 26/УТГ, 36/УТГ, 510, 538/у від 20.01.2017 на суму 5279821,94 грн, грошові кошти перераховані 28.02.2017, тобто з порушенням терміну на 26 днів; - за спільними протокольними рішеннями №31/УТГ, 37/УТГ від 20.01.2017 на суму 10340931,31 грн, грошові кошти перераховані 28.02.2016, тобто з порушенням терміну на 26 днів.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (а.с.77 - 100, том 1).
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання субсидій населенню, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
З огляду на зазначене, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини 1 ст.96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Відповідно до частин 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до Порядків №493, 256, 20 передбачений порядок дій усіх учасників правовідносин під час фінансування субсидій та встановлений восьмиденний термін на здійснення розрахунків, а саме: не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунів спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера і дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до казначейства та органів казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення; органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства для здійснення відповідних видатків; головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Як зазначалося вище, відповідач розрахувався по спільним протокольним рішенням з порушенням строків оплати.
Статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Нормами частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши нарахування позивачем 3% річних за період з 07.03.2016 по 28.03.2016, з 07.03.2016 по 13.04.2016, з 02.02.2017 по 27.02.2017, з 02.02.2017 по 27.02.2017 у розмірі 51371, 02 грн та інфляційних втрат за березень 2016 року, лютий 2017 у розмірі 216955,11 грн, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задовлення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 51371,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 216955,11 грн.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник, посилаючись на пункт 18 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011, зазначає про непідсудність даного спору господарському суду, оскільки вважає правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачм виникли у процесі виконання видаткової частини Державного бюджету України.
Колегія суддів вважає такі доводи помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного процесуального законодавства.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах між суб'єктами господарювання.
Позивач - ТОВ «Харківгаз Збут» є суб'єктом господарювання, який надає послуги з постачання газу споживачам, метою діяльності якого є досягнення економічних і соціальних результатів та одержавння прибутку відповідно до частини 2 ст.3 Господарського кодексу України.
Між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, в яких розпорядник коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
Відповідач у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, а тому даний спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.
Отже, доводи апелянта не грунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з нормами чинного законодавтства.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд; -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2019 у справі №922/3013/18 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.04.2019.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова