Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 826/3527/18
адміністративне провадження № К/9901/5178/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019р. (судді - Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT «Дельта Банк» про визнання нікчемним договору №017-28695-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 18.02.2015р., укладеного між ним та ПAT «Дельта Банк»;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200000 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив його до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення його договору банківського вкладу до нікчемного на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Посилається на те, що Уповноважена особа Фонду перевищила свої повноваження, а умовами його банківського договору передбачено можливість зарахування грошових коштів на його рахунок від іншої особи.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2018р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT «Дельта Банк» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200000 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT «Дельта Банк» про визнання нікчемним договору №017-28695-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 18.02.2015р., укладеного між позивачем та ПAT «Дельта Банк» закрито.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії Уповноваженої особи Фонду повністю відповідають положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перевіркою виявлено, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та банком, має ознаки нікчемності правочину на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 цього Закону, зокрема, такого, що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, а тому до нього правомірно застосовано відповідні наслідки.
Позивач відзив на касаційну скаргу до суду не подавав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014р. постановою Правління Національного банку України №692/БТ, з відміткою «банківська таємниця», «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.
18.02.2015р. між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір №017-28695-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №26301113012521. (а.с. 17)
Відповідно до пункту 1.2 Договору сума вкладу складає 8000 доларів США.
Пунктом 1.8 Договору визначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
Додатковою угодою №1 від 18.02.2015р. до Договору №017-28695-180215 пункт 1.8 викладено у іншій редакції, за якою зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладеного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. (а.с. 18)
Згідно платіжного доручення №46085472 від 18.02.2015р. на вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 8000 доларів США з рахунку іншої фізичної особи - ОСОБА_2. (а.с. 19)
Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанову від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».
02.03.2015р. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про початок процедури виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р.
16.06.2015р. позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою, в якій зазначив про те, що 18.02.2015р. уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) №017-28695-180215 «Найкращий від Миколая» у доларах США №26301113012521. При цьому позивач вказав, що у зв'язку з тим. що починаючи з 03.03.2015р. банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», він звернувся до банку - партнера для отримання відшкодування грошових коштів, проте йому було відмовлено внаслідок відсутності у реєстрах вкладників для виплати відшкодувань. (а.с. 20)
У поданій заяві позивач просив надати йому інформацію щодо невиплати йому відшкодування грошових коштів за вказаним договором.
Листом від 19.06.2015р. №05-3011627 ПАТ «Дельта Банк» повідомив позивача про запровадження у банку тимчасової адміністрації, проведення перевірки за рахунками банку, в тому числі щодо його рахунку, а також проінформовано позивача про обмеження операцій за договором його банківського вкладу. (а.с. 21)
Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015р. №71 та від 03.08.2015р. №147 вирішено продовжити строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» по 02.10.2015р.
15.09.2015р. відбулось засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29.05.2015р. №408.
За наслідками засідання прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно переліку, наведеному у Додатку №1, про видання відповідного наказу щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на рахунки перераховані іншими фізичними особами та які є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону із застосуванням відповідних наслідків.
16.09.2015р. у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» нікчемних правочинів відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом, Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №813 про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено у Додатку №1 до наказу №813.
Застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до наказу №813.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.10.2015р. №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами 1, 2 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно.
Оголошення про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» опубліковано у газеті «Голос України» від 08.10.2015р. №187 (6191).
Дізнавшись про свою відсутність у Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 27.11.2017р. позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою, в якій просив повідомити його про причини невключення його до Загального реєстру та невиплату відшкодування грошових коштів. (а.с. 22)
Листом від 01.12.2017р. за вих. №05-3382549 ПАТ «Дельта Банк» повідомив позивача про те, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, виявлено, що Договір банківського вкладу (депозиту) позивача №017-28695-180215 від 18.02.2015р., укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (а.с. 23)
Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим його не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» повністю відповідають Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому суд виходив з того, що договором банківського вкладу (депозиту) позивача чітко встановлено, що кошти на його рахунок, вказаний у договорі зараховуються саме від особи, яка укладає договір і саме в день укладання даного договору. Водночас кошти на депозитний (вкладний) рахунок позивача надійшли від третьої особи шляхом безготівкового перерахування з карткового рахунку, відкритого у ПАТ «Дельта Банк», тобто не відповідно до вимог пункту 1.8 договору. В той же час за змістом вказаного пункту 1.8 у разі неперерахування коштів вкладником договір вважається неукладеним. На момент укладення договору банківського вкладу у ПАТ «Дельта Банк» діяли Правила банківського обслуговування фізичних осіб, пунктом 5.11 яких встановлено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
Суд першої інстанції виходив з того, що перерахування коштів на виконання вимог договору банківського вкладу позивача від третьої особи суперечить вимогам пункту 1.8 цього договору, пункту 5.11 «Правил банківського обслуговування фізичних осіб» та статті 102 Цивільного кодексу України, що є достатньою підставою для підтвердження отримання позивачем певних переваг в порівнянні з іншими вкладниками, зокрема щодо внесення коштів на депозитний рахунок третьою особою без відповідного договірного врегулювання та з урахуванням того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у правовідносинах з виплати гарантованої суми вкладникам та яким встановлені повноваження Уповноваженої особи Фонду, правомірним є висновок про відсутність підстав для виплати позивачу як вкладнику банку гарантованої суми вкладу і як наслідок невнесення позивача до переліку осіб, яка має право на відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є вкладником у ПАТ «Дельта Банк» в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому на нього розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду. При цьому суд виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду не надано доказів про те, що перерахунок коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечать закону.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, тому позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору банківського вкладу позивача №017-28695-180215 від 18.02.2015р. сторони домовилися викласти пункт 1.8 у редакції, якою передбачено зарахування вкладу на рахунок з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Приймаючи цю додаткову угоду банк погодився прийняти кошти на рахунок позивача від іншої особи резидента цього банку.
Апеляційний суд виходив з того, що укладення договору банківського вкладу позивачем та зарахування коштів на його рахунок відбулось 18.02.2015р., тобто до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації 02.03.2015р., а тому оскільки вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT «Дельта Банк» про визнання нікчемним договору №017-28695-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 18.02.2015р., укладеного між AT «Дельта Банк» та позивачем, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлена правова природа рішення про застосування наслідків нікчемності договорів унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому вказані позовні вимоги не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу, позивач в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позову.
Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні її до переліку вкладників.
Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.
В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук