Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №818/3626/15
адміністративне провадження №К/9901/14187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у складі колегії суддів Русанова В.Б., Катунов В.В., Присяжнюк О.В. у справі №818/3626/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) включити позивача (договір № 012-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 12 лютого 2015 року) до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача (Договір № 012-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 12 лютого 2015 року) до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк» , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передати таку інформацію для включення до Загального реєстру вкладників.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 по справі № 818/3626/15 в частині зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передати цю інформацію для включення до Загального реєстру вкладників - скасовано.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 по справі № 818/3626/15 залишено без змін.
В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи відсотки на такі кошти. Тобто, Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесенні безпосередньо вкладником.
Також скаржник покликався на те, що судом апеляційної інстанції не було встановлено, що Договір № 012-18513-120215 банківського вкладу містить умови, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Належні та допустимі докази нікчемності у справі відсутні.
В запереченні на касаційну скаргу Уповноважена особа просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 - без змін.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", в особі Борисенко Л.Ю., що діяла на підставі довіреності № б/н від 13.02.2014, укладений договір № 012-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 12.02.2015 (далі по тексту - Договір банківського вкладу).
Відповідно до п. 1.2. Договору банківського вкладу сума вкладу становить 170000 грн., строк залучення вкладу, згідно з п. 1.3. Договору, встановлений з моменту зарахування вкладу на рахунок по 17 лютого 2015 року включно. Процентна ставка по вкладу, згідно з п.1.4. Договору становить 13 процентів річних. Відповідно до п. 1.6 Банк відкрив Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.
Крім того, пунктом 2.8 Договору банківського вкладу передбачено, що всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Враховуючи зазначене, сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 12 лютого 2015 року до Договору банківського вкладу (а.с.9), відповідно до якої п.1.8 Договору № 012-18513-120215 викладений у наступній редакції "1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи резидента, або готівкою через касу банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.
У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений".
Вказана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 012-18513-120215 від 12.02.2015 і набирає чинності з дати її підписання.
Додаткова угода № 1 підписана уповноваженою особою банку - Борисенко Л.Ю., яка діяла на підставі довіреності № б/н від 13 лютого 2014 року та позивачем.
Також, між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", в особі Вовк В.Ю., що діє на підставі довіреності № б/н від 18.06.2013, укладений договір від 12.02.2015 №011-18513-120215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. Банк відповідно до цих договорів відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривнях.
Грошові кошти в сумі 170000,00 грн. були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача № НОМЕР_1 платіжним дорученням № 45813016 від 12 лютого 2015 року з поточного рахунку гр. ОСОБА_8 № НОМЕР_3.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. Тимчасову адміністрацію в AT Дельта Банк запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 за №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення №181 "Про початок здійснення процедури ліквідації AT "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.
Листом від 23.09.2015 № 8821/495 позивача було повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 012-18513-120215 від 12.02.2015.
Підстави визнання зазначеного договору нікчемним визначені в протоколі засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року, а саме зазначено, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ "Дельта Банк", були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на моменти здійснення операцій перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ "Дельта Банк", для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ "Дельта Банк" та реалізації його майна.
При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами ПАТ «Дельта Банк» за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, що укладений договір банківського вкладу від 12.02.2015 № 012-18513-120215, в тому числі і додаткова угода № 1 від 12.02.2015 є такими, що порушують публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення чи пошкодження майна держави, що внаслідок укладання договору банківського вкладу банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремими кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами цього банку, а також не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд вказав, що правилами банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк", затвердженими Рішенням Ради директорів ПАТ "Дельта Банк" від 20.03.2013, які є публічними та однаковими для всіх споживачів банківських послуг, повний текст яких розміщений на офіційному сайті Банку, та які підлягають обов'язковому застосуванню до спірних відносин, не передбачено виключень в частині надання права на здійснення зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум від третіх осіб. Натомість, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок коштів від третьої особи прямо заборонено пунктом 5.11 цих Правил.
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що додаткова угода № 1 до договору № 012-18513-120215 від 12.02.2015 носить виключно індивідуальний характер, свідчить про надання позивачеві переваги банком при укладенні публічного договору перед іншими вкладниками-сторонами публічного договору та є нікчемною в силу закону.
Також апеляційним судом вказано, що незважаючи на заборони, ПАТ "Дельта Банк" 12.02.2015 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) з позивачем, що є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка є обов'язковою для виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочин у формі договору №012-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 12 лютого 2015 року є нікчемним в силу закону.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Слід наголосити, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК) про нікчемність правочину не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, що підтверджується платіжним дорученням.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року скасувати.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду