Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №826/24287/15
адміністративне провадження №К/9901/16337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2016 у складі судді Данилишина В.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 у складі колегії суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Кузьменка В.В. у справі №826/24287/15 за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі по тексту - Уповноважена особа) про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №011-19552-250215, укладеного між ОСОБА_4 і ПАТ "Дельта Банк", яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року №813;
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_4 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №011-19552-250215 за рахунок Фонду.
В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідача порушено права та законні інтереси позивача як вкладника.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, позов задоволено повністю.
В касаційній скарзі Уповноважена особа просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що банком та позивачем на момент укладення договору було дотримано умови, передбаченої п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з тих підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, зокрема:
- отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- надання можливості такому платнику, як кредитору, отримати перевагу у вигляді отримання грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку, за рахунок виплати позивачу Фондом гарантування суми відшкодування.
Крім того, Уповноважена особа в касаційній скарзі покликається на нікчемність укладеного Договору, з тих підстав, що в порушення Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта банк", кошти на рахунок позивача були перераховані від третьої особи.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Між ПАТ "Дельта Банк", як банком, та позивачем, як вкладником, 25 лютого 2015 року укладено договір №011-19552-250215 строкового банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США, зі сплатою процентів наприкінці строку, з правом поповнення (далі - договір), за умовами якого банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 5 000 доларів США та відкриває рахунок вкладнику № НОМЕР_1, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок та по 27 березня 2015 року включно.
Згідно п. 1.8 ст. 1 цього договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору.
Цього ж дня сторони уклали додаткову угоду №1 від 25 лютого 2015 року до договору №011-19552-250215 від 25 лютого 2015 року, де в п. 1 визначили нову редакцію п. 1.8 ст. 1 договору банківського вкладу (депозиту), а саме: "Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору".
Факт внесення коштів у сумі 5000 доларів США на рахунок позивача № НОМЕР_1, відкритий за договором, підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення в іноземній валюті №46439629 від 25 лютого 2015 року. Зі змісту цього платіжного доручення вбачається здійснення Банком перерахування з рахунку № НОМЕР_2 від платника ОСОБА_5 коштів у сумі 5000 доларів США на вкладний рахунок ОСОБА_4
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
09 червня 2015 року на офіційному сайті Фонду (www.fg.gov.ua) було опубліковано оголошення про те, що з 11 червня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів мають здійснюватися через установи чотирьох банків.
У вересні 2015 року Фонд повідомив вкладників Банку, що у зв'язку з закінченням 02 жовтня 2015 року терміну дії тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та з огляду на необхідність завершення Фондом повного технологічного циклу формування переліку вкладників, які мають право на отримання коштів в рамках гарантованої суми відшкодування, 15 вересня 2015 року будуть призупинені виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк" через відділення банків-агентів.
Постановою правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк".
На виконання даної постанови Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування з делегуванням їй всіх повноважень ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначених ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), Кадирова В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
На своєму сайті Фонд опублікував оголошення про початок виплати з 08 жовтня 2015 року коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк", та що для отримання коштів вкладники цього Банку з 08 жовтня 2015 року до 18 листопада 2015 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду.
Позивач звернулася до відділень банків-агентів Фонду для отримання інформації щодо виплати коштів за своїм вкладом у ПАТ "Дельта Банк". Проте виплата позивачу гарантованої суми відшкодування у ПАТ "Дельта Банк" здійснена не була з причини відсутності інформації про позивача в Загальному реєстрі вкладників Банку.
Натомість позивач отримав лист представника Банку від 23.09.2015 №8821/772 "Повідомлення про нікчемність правочину", яким ОСОБА_4 повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №011-19552-250215 від 25 лютого 2015 року згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.
Також за даними доданої до позову виписки відділення ПАТ "Дельта Банк" по угоді №011-19552-250215 від 25 лютого 2015 року за період з 25 лютого 2015 року по 23 вересня 2015 року, наданої на запит позивача, з особового рахунку позивача № НОМЕР_1 згідно наказу №813 від 16.09.2015 було проведено повернення коштів у сумі 5 000 доларів США внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу.
Також судами встановлено, що Уповноваженою особою створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Дельта Банк".
За результатами роботи вказаної Комісії 15.09.2015 складено протокол засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік в яких наведено Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу.
З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду Уповноваженою особою Фонду наказом від 16.09.2015 № 813 визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку, в тому числі договір банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк". Договір визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме, перерахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок для вкладника від третьої особи.
Не погоджуючись з таким рішенням Уповноваженої особи, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 26, 27, 37, 38 Закону України "Про систему гранування вкладів фізичних осіб", а також затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 року №14 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, прийшов до висновку, з яким погодився і апеляційний суд, що в Уповноваженої особи не було правових підстав для віднесення договору до нікчемного, а позовні вимоги є обґрунтованими.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про зобов'язання Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_4, відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №011-19552.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №011-19552, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.
Отже, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №011-19552 слід скасувати, а провадження в наведеній частині підлягає закриттю.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року скасувати в частині вимог про визнання протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №011-19552-250215, укладеного між ОСОБА_4 і ПАТ "Дельта Банк", яке оформлено наказом від 16 вересня 2015 року №813, а провадження у справі у цій частині закрити.
В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду