23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2393/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення сум податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 47 хв. 17.12.2018р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 24.12.2018р.),-
06.09.2018р. (згідно вхідного штемпеля суду) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням остаточно сформульованих вимог, просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення відповідача ОСОБА_2 управління /ГУ/ ДФС у Тернопільській обл.:
№ 44242-0000-1903 від 29.04.2018р. про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 968 грн. 22 коп.;
№ 44240-0000-1903 від 29.04.2018р. про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 939 грн. 32 коп.;
№ 44248-0000-1903 від 29.04.2018р. про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 144 грн. 51 коп.;
№ 44245-0000-1903 від 29.04.2018р. про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 260 грн. 12 коп.(а.с.4-6, 24-26).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2018р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.80-82).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1, який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.88-91).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що використання відповідачем інформації для нарахування земельного податку, що міститься в скриншоті з ІС «Податковий блок», є протиправним, оскільки останні не є відомостями Державного земельного кадастру в розумінні норм Податкового кодексу /ПК/ України та Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Зокрема, зі вказаної інформації слідує, що визначені земельні ділянки не відповідають площі належних йому земельних ділянок, а також є незрозумілим, які з них знаходяться в межах населеного пункту чи поза ним, при цьому є відсутніми будь-які ідентифікуючі відомості щодо цих ділянок.
Також суд не взяв до уваги довідки про вартість земельних ділянок та жодним чином не мотивував, з яких підстав ці докази не враховані.
Отже, розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб здійснено податковим органом за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України. Жодних доказів отримання даних із Державного земельного кадастру відповідачем не надано, хоча останні є підставою для нарахування земельного податку.
З огляду на зазначене, відповідачем здійснено нарахування земельного податку, виходячи з даних, які отримані з неналежних джерел, що потягло за собою неправильний розрахунок земельного податку.
Відповідачем ГУ ДФС у Тернопільській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.107-134).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Статтею 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Пунктом 269.1 ст.269 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Приписами п.271.1 ст.271 ПК України визначено, що базою оподаткування земельним податком є:
нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп.271.1.1);
площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.271.1.2).
Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) визначена ст.274 ПК України.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначені ст.277 ПК України.
Зокрема, відповідно до п.277.1 ст.277 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Статтею 284 ПК України встановлені особливості оподаткування платою за землю.
Так, пунктом 284.1 ст.284 ПК України визначено, що Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою КМ України.
Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому КМ України.
Згідно з пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Пунктом 286.5 ст.286.5 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Як слідує з матеріалів справи, у позивача ОСОБА_1 перебуває у власності та користуванні 6 /шість/ земельних ділянок за адресою: смт.Коропець Монастириського району Тернопільської обл. (а.с.130-133), а саме:
площею 0,15 га (тип земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлових будівель, господарських будівель і споруд;
площею 0,9 га (тип земельної ділянки - для ведення особистого господарства);
площею 0,65 га (тип земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай));
площею 0,67 га (тип земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай));
площею 0,18 га (тип земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай));
площею 0,10 га (тип земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай)).
На земельні ділянки позивачем представлені наступні правовстановлюючі документи:
земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер 6124255500:01:001:1691 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) - Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 218464, виданий 10.12.2007р. (а.с.56);
земельна ділянка площею 1,18 га, кадастровий номер 6124255500:01:001:0894 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) - Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 217632, виданий 10.12.2017р. (а.с.57);
земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер 6124255500:01:001:1692 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) - Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 217631, виданий 10.12.2007р. (а.с.58);
земельна ділянка, площею 1,30 га, кадастровий номер 6124255500:01:001:0893 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) - Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 218465, виданий 10.12.2007р. (а.с.59).
На підставі наявної інформації та відповідно до п.286.5 ст.286.5 ПК України відповідачем нараховано ОСОБА_1 земельний податок на 2018 рік: 29.04.2018р. сформовано та 30.06.2018р. надіслані рекомендованим поштовим відправленням № 4840201675017 з повідомленням про вручення наступні податкові повідомлення-рішення від 29.04.2018р.:
№ 44235-0000-1903 на суму 66 грн. 83 коп.;
№ 44237-0000-1903 на суму 125 грн. 10 коп.;
№ 44240-0000-1903 на суму 939 грн. 32 коп.;
№ 44242-0000-1903 на суму 968 грн. 22 коп.;
№ 44245-0000-1903 на суму 260 грн. 12 коп.;
№ 44248-0000-1903 на суму 144 грн. 51 грн. (а.с.8-10).
При цьому, податкові повідомлення-рішення №№ 44235-0000-1903 від 29.04.2018р. на суму 66 грн. 83 грн. та № 44237-0000-1903 від 29.04.2018р. на суму 125 грн. 10 коп. позивачем в судовому порядку не оскаржувалися.
Площі земельних ділянок, на які нараховувався земельний податок позивачу, внесені в інформаційний ресурс АІС «Податковий блок» з 01.01.2015р., відповідно за 2015-2017 роки на вказані ділянки нараховувався земельний податок, який сплачувався позивачем до бюджету.
Під час розрахунку податкових зобов'язань по земельному податку, які наведені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, враховувалась база оподаткування відповідно до пп.271.1.2 п.271.1 ст.271 ПК України (площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено) та застосовувалась ставка земельного податку, визначена ст.277 ПК України (за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено) та приписи п.284.1 ст.284 цього Кодексу.
Відповідно до рішення Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської обл. № 164 від 21.06.2016р. та п.7.2.2 Положення про плату за землю (додаток 1 до рішення Коропецької селищної ради № 199 від 20.07.2016р.) ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлена в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (а.с.34-35).
Згідно листа ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. № 8-19-0.7-3588/2-18 від 18.06.2018р. нормативна грошова оцінка земельних часток (паїв), розташованих на території Тернопільської обл., станом на 01.01.2018р. не розроблялась (а.а.36).
Відповідно до листа ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. № 8-19-0.7-448/2-18 від 25.01.2018р. станом на 01.01.2018 року значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Тернопільській обл. становить 28901 грн. 92 коп. (а.с.37-38).
Розрахований на 2018 рік тариф на тип земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка - пай) становить 1445 грн. 10 коп. за 1 га (28901 грн. 92 коп. х 5 %), де:
28901 грн. 92 коп. - нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі (1 га ) по Тернопільській обл.,
5 % - ставка земельного податку, прийнята органом місцевого самоврядування на відповідний вид земельних ділянок).
Виходячи з наведеного, відповідачем сформовані суми податкових зобов'язань по спірним податковим повідомленням-рішенням:
№ 44242-0000-1903 від 29.04.2018р. на суму 968,22 грн. (сформовано як добуток площі земельної ділянки 0,67 га та тарифу в сумі 1445 грн. 10 коп. за 1 га);
№ 44240-0000-1903 від 29.04.2018р. на суму 939 грн. 32 коп. (сформовано як добуток площі земельної ділянки 0,65 га та тарифу в сумі 1445 грн. 10 коп. за 1 га);
№ 44245-0000-1903 від 29.04.2018р. на суму 260 грн. 12 коп. (сформовано як добуток площі земельної ділянки 0,18 га та тарифу в сумі 1445 грн. 10 коп. за 1 га);
№ 44248-0000-1903 від 29.04.2018р. на суму 144 грн. 51 коп. (сформовано як добуток площі земельної ділянки 0,10 га та тарифу в сумі 1445 грн. 10 коп. за 1 га).
В частині доводів апелянта щодо неправомірності використання відомостей про земельні ділянки з АІС «Податковий блок» для нарахування земельного податку та про відсутність ідентифікуючих відомостей, колегія суддів враховує, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК України).
Постановою КМ України № 1386 від 21.12.2011р. затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.
Цей Порядок визначає механізм подання відповідно до ПК України та Закону України «Про інформацію» суб'єктами інформаційних відносин ДФС та/або її територіальним органам інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.
Пунктом 4 цього Порядку визначено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку.
Згідно з п.9 вказаного Порядку подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі.
Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами Мін'юсту і Мінфіну.
Відповідно до п.10 зазначеного Порядку інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.
Згідно пп.72.1.2 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація:
про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об'єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати (пп.72.1.2.1);
про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги (пп.72.1.2.4).
Пунктом 74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Таким чином, інформація про земельні ділянки та їх власників (користувачів) отримана та внесена в інформаційні бази ДФС України, а саме в АІС «Податковий блок», в порядку та відповідно до вимог п.п.9, 10 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затв. постановою КМ України № 1386 від 21.12.2011р., та використовується територіальними органами ДФС, в тому числі позивачем, для виконання функціональних обов'язків, передбачених, зокрема, пп.19-1.1.34 п.19-1.1 ст.19-1 та п.286.5 ст.286 ПК України.
Підтвердженням використання під час розрахунку земельного податку даних з АІС «Податковий блок» про належні позивачу земельні ділянки є скриншоти (миттєві фото екрана) електронних сторінок підсистеми «Плата за землю» АІС «Податковий блок» закладки «Реєстрація», де зазначено прізвище, ім'я, по батькові платника - ОСОБА_1, податковий номер 246003898, та відомості про ділянки (а.с.130-133).
При цьому, відповідачем нарахування земельного податку позивачу проводилось на підставі даних Державного земельного кадастру, а саме інформації, наданої ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Тернопільській обл. № 8-19-0.7-448/2-18 від 25.01.2018р. про значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі (28901 грн. 92 коп. за 1 га) по Тернопільській обл. станом на 01.01.2018р.
Відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 (а.с.14-17), не використовувались, оскільки така грошова оцінка не проводилась.
Під час судового розгляду встановлено, що згідно з даними АІС «Податковий блок» у власності ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки загальною площею - 1,6 га (0,67 га + 0,65 га + 0,18 га + 0,1 га), а згідно з даними представлених державних актів - загальною площею 2,84 га (1,30 га + 1,18 га + 0,18 га + 0,18 га).
Таким чином, відповідно до державних актів на право власності на землю у власності ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки площею більшою на 1,24 га, ніж за даними податкового органу.
Разом з тим, така невідповідність площі землі не може бути підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, визначивши грошові зобов'язання по земельного податку з меншого розміру площ, що перебували у власності позивача (тобто не в повному в розмірі), відповідач не порушив права позивача.
Також наведена обставина слугує підставою для донарахування сум податкових зобов'язань по земельному податку та не може розглядатися достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Окрім цього, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України платник податку має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки щодо:
розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку;
права на користування пільгою зі сплати податку; розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
В разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення - рішення. Попереднє податкове повідомлення - рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до наявних у справі інформаційних довідок Відділу у Монастирському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. про вартість земельних ділянок (паю) від 13.08.2018р. та державних актів на право приватної власності на землю позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 2,84 га, через що відноситься до платників земельного податку, а сплата земельного податку є його податковим обов'язком.
Разом з тим, з моменту отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 не звертався до контролюючого органу з метою проведення звірки щодо площі земельних ділянок та нарахованої суми податку.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України № 1378-IV від 11.12.2003р. «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Статтею 23 цього Закону передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3).
Пунктом 4 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затв. постановою КМ України № 831 від 16.11.2016р., встановлено, що за результатами проведення нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки сільськогосподарського призначення територіальний орган Держгеокадастру через центр надання адміністративних послуг за місцезнаходженням земельної ділянки видає витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Форма витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки затверджена Додатком № 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23.05.2017р.
Таким чином, надані позивачем довідки Відділу у Монастирському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл., що містять інформацію про вартість земельної ділянки (паю), не є витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому не можуть бути враховані при розрахунку земельного податку.
При цьому, згідно листа ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. № 8-19-0.7-3588/2-18 від 18.06.2018р. нормативна грошова оцінка земельних часток (паїв), розташованих на території Тернопільської обл., станом на 01.01.2018р. не розроблялась.
Представлені під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_5 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформовані станом на 20.03.2019р.. тобто, останні не стосуються спірного періоду (а.с.137-140).
Правова позиція, висловлена Верховним Судом в постановах від 12.06.2018р. у справі № 826/13291/16 та від 06.02.2018р. у справі № 826/15139/16, на які посилається апелянт, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки обставини цих справ є різними (не співпадають бази і ставки оподаткування земельним податком).
У розглядуваній справі нарахування земельного податку проводилось на підставі пп.271.1.2 п.271.1 ст.271 ПК України, де базою оподаткування земельним податком була визначена площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, та використовувались ставки земельного податку, встановлені ст.277 ПК України.
При розрахунку податку податковим органом вірно застосовано ставки земельного податку, встановлені рішенням Коропецької селищної ради № 164 від 21.06.2016р., в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та дані Держеокадастру щодо нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
При цьому, відповідачем правильно визначені суми земельного податку з площ земельних ділянок, які згідно наявної в контролюючого органу інформації перебували у власності ОСОБА_1
Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував правильність визначення сум податкових зобов'язань по земельному податку, а відтак покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що правові підстави для визнання протиправними та скасування спірних повідомлень-рішень є відсутніми.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують.
Водночас, колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.
Звідси, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, належить покласти на апелянта ОСОБА_1
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2018р. в адміністративній справі № 1940/1738/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на апелянта ОСОБА_1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Дата складення повного судового рішення: 24.04.2019р.