Справа № 127/2070/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковбаса Ю.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
24 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2019 року (повний текст якого складено у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕАВ № 855835 від 13.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення,
у лютому 2019 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕАВ № 855835 від 13.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що інспектором грубо порушено вимоги законодавства при складанні постанови про адміністративне правопорушення та безпідставно не враховано його пояснення щодо невинуватості у вчиненні правопорушення. Крім того, на думку позивача, постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він правопорушення, у якому його визнано винним, не вчиняв та ПДР України не порушував.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 855835 від 13.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так апелянт вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що із відеозапису доданого до відзиву вбачається, що на автомобілі перед зупинкою горять лише стоп-сигнали та після зупинки водій ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, проте габаритні вогні у транспортному засобі не увімкнені (додаток 1 до відзиву, файл "1"), що свідчить про не ввімкнення і світла фар, в той час як в інших транспортних засобів, що рухаються в попутному та зустрічному напрямках, увімкненні зовнішні освітлювальні прилади.
22 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили, при цьому, 27 березня 2019 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, протокольною ухвалою колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 13 січня 2019 року інспектором УПП в Хмельницькій області рядовим поліції ОСОБА_2, було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 855835, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Обставини правопорушення полягають у тому, що позивач 13.01.2019, о 08 год. 05 хв. на автомобільній дорозі М12, Стрій - Знам'янка, 263 км, керував транспортним засобом марки "TOYOTA RAV 4", р/н НОМЕР_1, без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1 (а) ПДР України.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданий до справи відеозапис з бодікамери інспектора, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення, не підтверджує того факту, що дійсно позивач керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 19.1 (а) ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів враховує наступне.
Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що із відеозапису, доданого до відзиву вбачається, що на автомобілі перед зупинкою горять лише стоп-сигнали та після зупинки водій ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, проте габаритні вогні у транспортному засобі не увімкнені (додаток 1 до відзиву, файл "1"), що свідчить про не ввімкнення і світла фар, в той час як в інших транспортних засобів, що рухаються в попутному та зустрічному напрямках, увімкненні зовнішні освітлювальні прилади.
З даного приводу, колегія суддів зауважує, що дійсно в матеріалах справи міститься відеозапис із бодікамери інспектора поліції на якому зафіксовано, що на автомобілі НОМЕР_2 перед зупинкою горять стоп-сигнали. Однак, враховуючи значну віддаленість автомобіля патрульної поліції при здійсненні відеозапису, що вплинуло на якість зображення, а також те, що відповідач здійснював фіксування руху транспортного засобу позивача рухаючись за ним, а не назустріч йому, колегія суддів приходить до висновку, що на вказаному відеозаписі не зафіксовано належним чином той факт, що ОСОБА_3 не увімкнув фари ближнього (дальнього) світла у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, а тому цей доказ не може бути враховано судом апеляційної інстанції на підтвердження доводів відповідача.
Крім того, із вказаного відеозапису також не вбачається, що позивач визнавав свою вину у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП, як на цьому наполягає апелянт, враховуючи ту обставину, що позивач лише вказав на те, що щойно зупинявся на заправці.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували порушення ОСОБА_3 вимог п. 19.1 (а) ПДР України.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що на відеозаписі з бодікамери інспектора поліції чітко зафіксовано, що відповідач при розгляді справи та винесенні постанови належним чином ознайомив ОСОБА_3 з його правами, визначеними ст. 268 КУпАП та роз'яснив час та місце розгляду справи, хто розглядає справу, а відтак не допустив порушень вимог КУпАП щодо процедури розгляду вказаної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, а відтак постанова серії ЕАВ № 855835 від 13.01.2019 обґрунтовано скасована судом першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального, у зв'язку із чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2019 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5