23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3322/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2019 року, ухвалене суддею Галінським В.В. у м. Рівне о 14 год. 59 хв. у справі № 569/1505/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Рівненської митниці ДФС № 0693/20400/18 від 12.12.2018 року в справі про порушення митних правил.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку митниці, декларантом, в інтересах ОСОБА_1 органу доходів і зборів подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 12972426/12630508 від 03.02.2015 року, де зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 18.06.2007 року, яка не підтверджується офіційним представником виробника Renault в Україні - імпортера АТ «ОСОБА_2 Україна», та містить недостовірні відомості, що призвели до несвоєчасного, недостовірного та неповного нарахування та сплати митних платежів, що справляються у разі ввезення товарів та митну територію України на загальну суму 13 966,78 грн. (у тому числі акцизний податок на суму 11 638,99 грн. та податок на додану вартість 2 327,79 грн.). Позивач вважає, що декларантом ПП «А-2» при заявленні митної вартості транспортного засобу надано митному органу до митної декларації від 12.06.2015 року № 204050001/2015/006663 зокрема: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 12972426/12630508 від 03.02.2015 року, яке є належним доказом, що засвідчує відомості про державну реєстрацію транспортного засобу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Рівненської митниці ДФС ОСОБА_3 від 12 грудня 2018 року у справі про порушення митних правил № 0693/20400/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбачених ст. 485 Митного Кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 41 900,34 гривень та ухвалено закрити справу про адміністративне правопорушення.
В задоволенні вимоги про визнання протиправним цієї постанови відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, Рівненська митниця ДФС у Рівненській області, яка просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що при митному оформленні транспортного засобу «Renault», модель «Master 2.5 DCI» декларантом, ПП «А-2» при поданні митної декларації для розмитнення цього транспортного засобу зазначено дату першої реєстрації 18.06.2007 року та надано з цього приводу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 12972426/12630508 від 03.02.2015 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 18.06.2007 року. Наведені відомості на переконання митного органу не відповідають дійсності та є недостовірними з огляду на те, що офіційним представником виробника «Renault» в Україні - імпортером АТ «ОСОБА_2 Україна» у відповідь на запит податкового органу, листом від 15.01.2016 року № 7 надано інформація, що дата виготовлення транспортного засобу є 25.07.2006 року, а дата продажу клієнту - 18.05.2007 року. На підставі цього, митний орган вважає, що декларантом в інтересах ОСОБА_1 умисно вказано невірну дату першої реєстрації транспортного засобу з метою зменшення митних платежів відповідно до підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено те, що 07 грудня 2018 року головним державним інспектором - кінологом сектору боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Рівненської митниці ДФС ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил № 0693/20400/18 відносно ОСОБА_1
Як зазначено в протоколі, 12.06.2018 року в Рівненську митницю ДФС листом Головного управління ДФС у Рівненській області № 4008/9/17-00-13-05-02 направлено матеріали документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 12.06.2015 року № 204050001/2015/006663 (Акт № 1496/17-00-13-05/НОМЕР_1 від 08.06.2018 року).
В ході проведення документальної невиїзної перевірки громадянина України ОСОБА_1 встановлено, що 12.06.2015 року декларантом ПП «А-2» на підставі договору про здійснення декларування вантажів фізичних осіб № 42В від 04.06.2015 року на Рівненську митницю ДФС подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 204050001/2015/006663 від 12.06.2015 року з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг на митній території України (митний режим імпорт) товару: автомобіля марки "Renault", модель "Master 2.5 DCI", ідентифікаційний номер (кузова) - VF1UDCYK636208625.
При митному оформленні вказаного транспортного засобу декларантом надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 12972426/12630508 від 03.02.2015 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 18.06.2007 року та сплачено наступні митні платежі: ввізне мито (вид платежу - 121) - 3691,51 грн., додатковий імпортний збір (вид платежу - 1845,75 грн.), акцизний податок (вид платежу - 185) - 46555,96 грн., податок на додану вартість (далі - ПДВ, вид платежу - 128) - 17801,66 грн.
Як зазначив відповідач, в процесі перевірки достовірності документів, поданих до митного контролю від АТ «ОСОБА_2 Україна» отримано інформацію про дату виготовлення транспортного засобу - 25.07.2006 року та дату продажу клієнту - 18.05.2007 року.
За результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення товару та відомостей, отриманих від офіційного представника виробника «Renault» в Україні - імпортера АТ «ОСОБА_2 Україна», встановлено невідповідність відомостей щодо дати першої реєстрації імпортованого громадянином України ОСОБА_1 транспортного засобу за МД № 204050001/2015/006663 від 12.06.2015 року, які впливають на розрахунок митних платежів, оскільки на дату перетину митного кордону України та оформлення митної декларації, автомобіль марки «Renault», модель «Master 2.5 DCI», ідентифікаційний номер (кузова) - VF1UDCYK636208625 був у використанні більше 8 років. У зв'язку з цим необхідно застосувати коефіцієнт 50 до ставки акцизного податку (автомобіль використовувався понад 8 років) згідно із підпунктом 215.3.5 пункту 215.3 статті 215 ПК України.
Відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_1 вчинено дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а саме подання органу доходів і зборів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 12972426/12630508 від 03.02.2015 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 18.06.2007 року, яка не підтвердилася офіційним представником виробника «Renault» в Україні - імпортера АТ «ОСОБА_2 Україна», та містить недостовірні відомості, що призвело до несвоєчасного, недостовірного та неповного нарахування та сплати митних платежів, що справляються у разі ввезення товарів на митну територію України на загальну суму 13 966,78 грн. (у тому числі акцизний податок на суму 11 638,99 грн., та податок на додану вартість 2 327,79 грн.).
12 грудня 2018 року заступником начальника - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Рівненської митниці ДФС ОСОБА_3 прийнято постанову № 0693/20400/18 про порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 41 900,34 гривень.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не проведено експертизи для визначення року транспортного засобу як це вимагає п. 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України затверджених наказом ДМС України від 17.11.2005 року № 1118. Крім того, відповідачем не надано листа офіційного представника виробника «Renault» в Україні - імпортера АТ «ОСОБА_2 Україна» на який він зсилається обґрунтовуючи інформацію про першу дату реєстрації автомобіля марки «Renault», модель «Master 2.5 DCI», ідентифікаційний номер (кузова) - VF1UDCYK636208625.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
За змістом статті 10 Кодексу про адміністративні правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною першою статті 266 МК України визначені обов'язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій.
При цьому, для встановлення суб'єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи задля розуміння наявності чи відсутності умислу ОСОБА_1 до заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.
Згідно з ч. 2 ст. 270 цього Кодексу правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов'язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення вантажів.
Відповідно до підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з повною масою транспортного засобу не більше як 5 тон з робочим об'ємом циліндрів двигуна не більше як 2500 куб. см., що використовувалися, класифіковані за кодом згідно з УКТЗЕД НОМЕР_2 на дату подання митної декларації у цій справі 0,02 євро за 1 куб. см. об'єму циліндрів двигуна. Ставка податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТЗЕД, застосовується для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років, з застосуванням коефіцієнту 40, а для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з застосуванням коефіцієнту 50.
В підпункті 14.1.251. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
З цього нормативного положення слідує, що для того щоб визначити митну вартість транспортного засобу важливим є з'ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах виданих уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними.
Для здійснення митного оформлення та випуск у вільний обіг на митній території України автомобіля марки «Renault», модель «Master 2.5 DCI», ідентифікаційний номер (кузова) - VF1UDCYK636208625, декларантом ПП «А-2» в інтересах ОСОБА_1, крім інших документів подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 12972426/12630508 від 03.02.2015 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 18.06.2007 року (а.с. 20).
Відповідач свої сумніви щодо правильності дати першої реєстрації вказаного транспортного засобу обґрунтовує тим, що від офіційного представника виробника «Renault» в Україні - імпортера АТ «ОСОБА_2 Україна» отримано інформацію, що дата виготовлення цього транспортного засобу є 25.07.2006 року, а дата продажу клієнту 18.05.2007 року, яка міститься в листі від 15.01.2016 року № 7.
Однак, суд апеляційної інстанції досліджуючи цей лист, звертає увагу, що в ньому не йде мова про дату виготовлення чи дату продажу клієнту цього транспортного засобу, як це зазначає відповідач. В цьому листі йде мова про те, що АТ «ОСОБА_2 Україна» не має інформації щодо дати першої реєстрації запитуваного автомобіля. Ця інформація може бути доступною у відповідних державних органах реєстрації країни, в якій автомобіль було продано вперше.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що навіть якщо б дані про дату виготовлення вказаного транспортного засобу чи дату його продажу клієнту, про які зазначає відповідача були надані суду для інформації, вони не могли б бути визнані суттєвими для справи, оскільки Податковий кодекс України для визначення ставки податку при розмитненні автомобіля як одну з основних ознак визначає дату реєстрації транспортного засобу, а не дату його виготовлення чи продажу клієнту.
Тому, як слушно зауважив офіційний представник виробника «Renault» в Україні - імпортер АТ «ОСОБА_2 Україна» в іншому листі № 19 від 01.02.2016 року, дата початку використання клієнтом автомобіля може не співпадати з датою його продажу клієнту, оскільки фактична дата передачі автомобіля клієнту дилером може відбутись пізніше, і почати використовуватись автомобіль може і не одразу після його придбання та отримання.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що митним органом не встановлено обставин, які б свідчили про умисне ненадання позивачем технічної документації або надання недостовірних даних, що було б об'єктивною причиною для помилкового визначення митної вартості митним органом на момент здійснення розмитнення автомобіля.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується в висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності складу митного правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного рішення, і в свою чергу безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2019 року в справі № 569/1505/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Постанову виготовлено 24.04.2019 року