Справа № 2540/3169/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
23 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
при секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною, -
У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо не прийняття рішення за зверненням від 21.02.2018 ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га. для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 було повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, ухвалу від 11 жовтня 2018 року - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу.
Підставою для повернення вказаного позову стало невиконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року, якою адміністративний позов було залишено без руху, оскільки в справі відсутній оригінал позовної заяви, додатки до позовної заяви і її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, та доказ сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаргу обґрунтовано тим, що вимоги суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 09 січня 20109 року є очевидно безпідставними, позаяк відповідний комплект (оригінал та копія) позовної заяви з додатками були повернуті апеляційним судом до суду першої інстанції відповідно до постанови від 11 грудня 2018 року і містяться в матеріалах справи. Крім того, на думку скаржника, сам факт не отримання позивачем ухвали про залишення позову без руху є достатньою обставиною, щоб вважати дії суду першої інстанції щодо прийняття оскаржуваної Ухвали порушенням прав позивача.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.1 ч.4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що позовна заява через невідповідність вимогам процесуального законодавства ухвалою судді від 09 січня 2019 року була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.
Згідно відстеження відправлення на офіційному сайті Укрпошти позивачем вказану ухвалу суду отримано особисто 14 січня 2019 року. Протягом встановленого строку позивачем не було усунено недоліків позовної заяви.
Враховуючи зазначене, зважаючи на достатній час для усунення недоліків позовної заяви та час, наданий судом щодо можливого отримання заяви про виправлення недоліків позовної заяви засобами поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Колегія суддів не погоджується з наведеним, оскільки воно не відповідає дійсності. По-перше, в матеріалах справи наявний конверт з ухвалою про залишення позову без руху, який повернувся до суду без вручення адресату за закінченням встановленого строку зберігання, що означає, що поштове відправлення не було отримано позивачем всупереч твердженню суду. При цьому, штрих-код, за яким суд здійснював відстеження відправлення на офіційному сайті Укрпошти (1400042554210) не співпадає зі штрих-кодом, що міститься на конверті, в якому ОСОБА_4 направлялася ухвала від 09 січня 2019 року (1400042554172). Слід зазначити, що поштове відправлення 1400042554172 повернулося до суду щонайменше 22 лютого 2019 року. Відповідно, на час винесення оскаржуваної ухвали - 05 лютого 2019 року у суду не було жодних підстав вважати, що конверт вручений позивачу належним чином або не вручений з незалежних від суду підстав.
По-друге, твердження суду про відсутність у справі оригіналу позовної заяви, додатків до позовної заяви і її копій, а також копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, та доказу сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі є безпідставним, оскільки позивач додав в додатках (додаток 4) до своєї апеляційної скарги від 05 листопада 2018 року на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року комплект (оригінал та копія) позовної заяви з додатками - 2 примірники на 34 аркушах, що вони йому були повернуті в свій час судом першої інстанції разом з ухвалою від 11 жовтня 2018 року, який апеляційним судом було долучено до справи.
Окремо слід зазначити, що в скасованій судом апеляційної інстанції ухвалі від 11 грудня 2018 року суд першої інстанції висунув до позовної заяви аналогічні зауваження (в частині підтвердження сплати судового збору), що вже були спростовані апеляційним судом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви.
Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку