Справа № 826/9363/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
22 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум"на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті 25 травня 2018 року до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкової накладної №6 від 04 серпня 2011 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 10 травня 2018 року до податкової накладної №6 від 04 серпня 2011 року;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних 25 травня 2018 року - в операційний день, коли було надіслано засобами електронного зв'язку податкову накладну №6 від 04 серпня 2011 року та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №5 від 10 травня 2018 року до податкової накладної №6 від 04 серпня 2011 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року адміністративний позов залишив без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2011 року позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Житомирбудрозвідка» було виписано податкову накладну №6 на суму 125 000,00 грн. за авансовий платіж за роботи по вивченню мінерально - сировинної бази буто - щебеневої сировини законсервованих родовищ та перспективних ділянок в межах Житомирської обл., згідно договору №262/10 від 08 вересня 2010 року та додаткової угоди №21 від 27 липня 2011 року.
Матеріалами справи підтверджується, що 14 грудня 2017 року Господарським судом міста Києва була затверджена мирова угода по справі №910/10564/16, укладена між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирбудрозвідка».
Позивач, з метою повернення отриманої в 2011 році попередньої оплати, зобов'язувався протягом 60 календарних місяців перераховувати на користь кредитора по 16070,83 грн. щомісячно.
На виконання мирової угоди позивач 10 травня 2018 року перерахував кошти в сумі 16070,83 грн. (в тому числі ПДВ 2 678,47 грн.).
У зв'язку з наведеним, позивач склав та відправив Товариству з обмеженою відповідальністю «Житомирбудрозвідка» для здійснення ним реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №5 від 10 травня 2018 року до податкової накладної №6 від 04 серпня 2011 року.
В ході реєстрації контрагентом позивача вказаного розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючим органом була направлена квитанція з вказівкою про те, що «документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №341), а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання самого розрахунку коригування».
Незгода позивача із вказаними діями контролюючого органу зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» містять обмеження по строку реєстрації податкових накладних, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Аналогічно процедура реєстрації податкових накладних та коригувань до їх показників внормована Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (надалі по тексту - Порядок № 1246).
Згідно із пунктом 3 даного Порядку № 1246, реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування. У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається та реєструється зареєстрованим на території України платником податку - отримувачем (покупцем) таких послуг.
Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу (покупцю) - платникові податку, підлягає реєстрації:
- постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь такого постачальника (продавця) або коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суми компенсації;
- отримувачем (покупцем), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь їх постачальника (продавця).
Враховуючи, що позивачем у зв'язку з укладанням мирових угод на підставі рішень господарського суду, було сформовано та направлено для реєстрації своїм контрагентам розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, судова колегія не знаходить у діях позивача порушень вказаної норми.
Встановленим та підтвердженим матеріалами справи є той факт, що позивачем вказані дії з коригування проведені у зв'язку виконанням ухвалених Господарським судом м. Києва мирових угод на підставі, яких ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» здійснило перерахування коштів (повернення раніше отриманих авансів) своїм контрагентам.
Підставою прийняття відповідачем оскаржуваної відмови в реєстрації спірних уточнюючих розрахунків стали висновки про порушення поданням такого розрахунку ст.102 Податкового кодексу України та п. 6 Порядку № 1246.
Статтею 102 Податкового кодексу України внормовані строки давності та їх застосування.
Пункт 102.1. ст. 102 ПКУ станом на дату направлення квитанції №1 має наступний зміст: 102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті. має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, ви значеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган мас право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Так, зміст даного пункту підтверджує, що п. 102.1 ст. 102 ПКУ України регламентує строки реалізації податковим органом свого права па самостійне визначеним суми грошових зобов'язань платнику податків, але не встановлює жодних прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування розрахунків до податкової накладної.
Пунктом 102.4 ст. 102 ПКУ передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.»
Тобто даний пункт ПКУ регламентує лише діяльність податкового органу, в зв'язку з цим він не може бути використаний для регулювання спірних правовідносин.
Пункт 102.5 ст. 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадних, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Дана норма ПКУ не регулює порядок та строки здійснення реєстрації розрахунків корегування зобов'язань з ПДВ. Пункт 102.5 ст.102 ПК України регулює питання повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань.
Водночас коригування податкових зобов'язань не є заявкою про повернення надмірно сплачених грошових коштів, при цьому судом не встановлено подачі позивачем чи третіми особами заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу.
З системного аналізу наведених норм, судова колегія приходить до висновку, що норми податкового законодавства не передбачають обмежень у часі коригування кількісних і вартісних показників, а тому висновок податкового органу про порушення строків реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам чинного законодавства, та, як наслідок, вказані дії щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених: податкової накладної № 6 від 04 серпня 2011 року, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 10 травня 2018 року до податкової накладної № 6 від 04 серпня 2011 року є протиправними.
Однак, судом першої інстанції вказані обставини встановлено не було, що в свою чергу, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Юроуп Петролеум» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Юроуп Петролеум» - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених: податкової накладної № 6 від 04 серпня 2011 року, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 10 травня 2018 року до податкової накладної № 6 від 04 серпня 2011 року.
Зобов'язати відповідача прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладених 25 травня 2018 року - в операційний день, коли було надіслано засобами електронного зв'язку податкову накладну № 6 від 04 серпня 2011 року та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 5 від 10 травня 2018 року до податкової накладної № 6 від 04 серпня 2011 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Юроуп Петролеум» (код ЄДРПОУ 35251246, адреса: 04123, м. Київ, вул.. Западинська, 13а) судові витрати в розмірі 5286.00 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма