Справа № 826/12302/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
18 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд - УКБ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019, -
Позивач звернувся з позовом до суду у якому просив визнати бездіяльність Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України; скасувати наказ Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України від 02 липня 2018 року №2226/7 про відмову у задоволенні скарги Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 15 червня 2018 року №114/3078 без розгляду її по суті КП «Житлоінвестбуд-УКБ»; зобов'язати Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України визнати бездіяльність, а наказ від 02 липня 2018 року №2226/7 про відмову у задоволенні скарги Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 15 червня 2018 року №114/3078 без розгляду її по суті як незаконно винесений з порушенням норм чинного законодавства України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 02 липня 2018 року №2226/7 про відмову у задоволенні скарги Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 15 червня 2018 року №114/3078 без розгляду її по суті. Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 15 червня 2018 року №114/3078.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення яким залишити позовні вимоги без задоволення.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права щодо розгляду справи в порядку письмового провадження та без залучення усіх осіб, яких стосується оскаржуване рішення. Подана скарга була оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та не містила відомостей про наявність або відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може бути наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.
В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, суду надано письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що 15 червня 2018 року Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» звернулось до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України із скаргою №114/3078, в якій просило:
- надати висновок з приводу порушення приватним нотаріусом Змисловькою Тетяною Василівною чинного законодавства України при здійсненні 01 лютого 2018 року реєстрації права власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 92,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4;
- скасувати реєстрацію права власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 92,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4, здійснену приватним нотаріусом Змисловською Тетяною Василівною та всі подальші реєстрації, здійснені відносно вказаного об'єкта.
В обґрунтування скарги позивач зазначив, що Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24 травня 2004 року №850 «Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською у Дніпровському районі м. Києва» здійснило будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 за рахунок залучених та власних коштів.
Всі майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать позивачу, а вказана квартира обліковується на Комунальному підприємстві з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» як нереалізована.
Позивачем повідомлено, що Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» не перебувало у договірних відносинах на придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_4
До скарги позивачем додано: копію розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24 травня 2004 року №850 «Про надання дозволу на реконструкцію та забудову території мікрорайону, обмеженого вулицями Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською у Дніпровському районі м. Києва»; копію розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18 лютого 2009 року №200 «Про надання жилих приміщень громадянам, відселюваним з будинків, що підлягають знесенню»; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1; копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року; копію позовної заяви КП «Житлоінвестбуд-УКБ» №114/1335/3 від 26 березня 2009 року; довідку КП «Житлоінвестбуд-УКБ» від 08 червня 2018 року №114/2966; довідку КП «Житлоінвестбуд-УКБ» від 08 червня 2018 року №114/2967; копію витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань; копію свідоцтва про право власності, видане Київською міською державною адміністрацією 09 грудня 2010 року; копію акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 31 грудня 2008 року; копію розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 31 грудня 2008 року №1201 «Про затвердження акту державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта»; копію сертифікату серії НОМЕР_1 від 28 вересня 2012 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві; копію заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08 червня 2018 року №114/2965; копію корінця отримання заяви про вчинення злочину.
За результатами розгляду скарги Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 25 червня 2018 року склала висновок, яким відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 15 червня 2018 року №114/3078 без розгляду її по суті у зв'язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скарга не містить відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а також реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується.
На підставі вказаного висновку Комісії 02 липня 2018 року Міністерством юстиції України видано наказ №2226/7 «Про відмову у задоволенні скарги Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 15 червня 2018 року №114/3078 без розгляду її по суті».
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно та без урахування всіх обставин справи прийнято наказ №2226/7 від 02 липня 2018 року, адже з викладених у скарзі позивача від 15 червня 2018 року обставинах та доданих до неї документів вбачається відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.
Згідно з положеннями частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» та «д» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Положеннями частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Отже, однією з підстав для відмови у задоволенні скарги є її оформлення без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті.
Разом з цим, частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав);
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови у задоволенні скарги на дії державного реєстратора стало те, що скарга не містить відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а також реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується.
Так, пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
За приписами пункту 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
У разі коли встановлено порушення вимог оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги Комісія з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації приймає рішення про відмову у розгляді скарги до розгляду її по суті у формі наказу.
В скарзі позивач повідомив про те, що звернувся до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за №114/2965 від 08 червня 2018 року, при цьому, про оскаржувані реєстраційні дії дізнався 07 червня 2018 року, а із скаргою звернувся 15 червня 2018 року.
При цьому судом першої інстанції зроблено висновок, що вказані обставини об'єктивно свідчать про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не випливає з досліджених обставин справи.
Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації відмовлено в задоволенні скарги комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «ЖИТЛОІНВЕСТ-УКБ» на підготовчому етапі розгляду скарги.
Пунктом 8 Порядку 1128 визначено, що саме під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри ).
До розгляду скарги по суті Комісія не перевіряє відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже не вказавши реквізити оскаржуваного рішення державного ревного реєстратора, Комісія не може по додатку до скарги, який додає Скаржник на підтвердження факту порушення своїх прав визначити яке саме рішення просить скасувати Скаржник.
Звернення Скаржника до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за №114/2965 від 08 червня 2018 року - ніяким чином не може підтвердити відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання.
Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, Комісія вирішила відмовити у задоволенні скарги комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «ЖИТЛОІНВЕСТ-УКБ» від 15.06.2018 № 114/3078 без розгляду її по суті, у зв'язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скарга не містить відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, а також реквізитів рішень державних реєстраторів, які оскаржуються діє імперативна норма щодо оформлення скарг, які подаються Мінюсту, як суб'єкту розгляду скарг у сфері державної реєстрації з метою перевірки рішень державних реєстраторів на їх відповідність чинному законодавству.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Натомість, позивачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Отже, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів приходить висновку що рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 23.04.2019