Справа № 826/15209/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
18 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Служби Безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Служби Безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову Служби Безпеки України про заборону ОСОБА_2 в'їзду в Україну від 26.05.2017 № 8/1/5-7957;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скасувати в системі бази даних «Гарт-1» заборону в'їзду з індексом «Д» відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зокрема, посилався протиправність оскаржуваного рішення, яке на його думку є необґрунтованим, оскільки не містить викладення обставин щодо факту вчинення позивачем суспільно-небезпечного діяння, яке суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, попередження виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ, що може бути підставою для заборони в'їзду в Україну.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано постанову Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну від 26.05.2017 №8/1/5-7957 громадянину Російської Федерації ОСОБА_2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Служба Безпеки України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Зокрема, скаржник стверджує про правомірність оскаржуваного рішення про заборону в'їзду позивачу в Україну, оскільки таке рішення прийняте в межах повноважень СБУ, з дотриманням установленого порядку та з урахуванням виявлених фактів використання позивачем підроблених документів для отримання дозволу на роботу в Україні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду.
Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації та відповідно до дозволу Київського міського центру зайнятості на застосування праці іноземців та осіб без громадянства серії НОМЕР_1 від 07.07.2016 року працював на посаді системного програміста в ТОВ «ЕМ АЙТІ КОМПАНІ». Строк дії дозволу до 06.06.2018.
Під час перетину кордону на в'їзд до України 20.08.2017 в аеропорту «Київ» (Жуляни) позивач отримав рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 20.08.2017, підставою якого вказано частину третю статті 2 пункту 8 Закону України «Про прикордонний контроль» з причини наявності у позивача рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну.
Листом від 08.09.2017 №0.64-28845/0/15-17 Державна прикордонна служба України повідомила позивача про те, що станом на 07.09.2017 виконує доручення Служби Безпеки України від 06.06.2017 №8/1/5-7958 щодо заборони в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 строком до 26.05.2020.
Названим дорученням Служби Безпеки України Державній прикордонній службі України запропоновано доповнити контрольний список осіб, яким СБ України заборонено в'їзд в Україну, такими даними: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Російської Федерації, місце народження м. Грозний Чеченської Республіки, місце проживання Російська Федерація, стать чоловіча.
Підставою для цього вказано постанову СБУ України від 29.05.2017 №8/1/5-7957, проте дата постанови про заборони в'їзду в Україну позивачу є 26.05.2017.
Постановою Служби Безпеки України про заборони в'їзду в Україну від 26.05.2017 №8/1/5-7957, якою заборонено в'їзд на територію України терміном на три роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що в ході здійснення пошукових контррозвідувальних заходів у сфері державної безпеки в установленому законодавством порядку СБУ отримано інформацію про створення ОСОБА_2 передумов до вчинення злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України.
Згідно статтей 4, 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) суб'єктом забезпечення національної безпеки є, зокрема Служба безпеки України, яка в межах своїх повноважень забезпечує виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснює реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримує у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки.
Статтею 1 названого закону визначено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Згідно статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки» від 25 березня 1992 року №2229-XII (надалі за текстом - «Закон №2229-XII») Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26 грудня 2002 року №374-IV, Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, підставами для проведення якої є виконання визначених законом завдань щодо контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці.
Статтею 2 Закону №2229-XII на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Пунктом 13 частини першої статті 24 Закону №2229-XII встановлено, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначено Інструкцією про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Служби безпеки України від 1 червня 2009 року №344, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за №785/16801 (надалі за текстом - Інструкція).
Відповідно до пункту 2 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.
Пунктом 3 Інструкції визначено, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка.
У довідці зазначаються: 1) дані про особу, якій передбачається заборонити в'їзд в Україну: прізвище, ім'я, друге ім'я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний телефон; 2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду (викладаються згідно з пунктом 2 цієї Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України); 3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці; 4) пропонований строк заборони в'їзду в Україну особі (від шести місяців до п'яти років); 5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в'їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.
Згідно пункту 4 Інструкції довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.
Начальник функціонального підрозділу Центрального управління зобов'язаний не пізніше десятиденного строку погодити довідку та повернути її регіональному органу, а якщо правових підстав для прийняття рішення про заборону недостатньо - повернути довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням.
Відповідно до пункту 6 Інструкції на підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в'їзду в Україну (додаток до Інструкції). Викладення інформації з обмеженим доступом у постанові не допускається.
Отже, передумовою для прийняття СБУ постанови про заборону позивачу в'їзду в Україну є прийняття довідки.
Водночас, СБУ ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано копію зазначеної довідки.
Більш того, в оскаржуваній постанові про заборону в'їзду в Україну взагалі відсутнє посилання на будь-яку довідку та відомості, викладені в ній.
А положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскаржуваною постановою встановлено, що в ході здійснення пошукових контррозвідувальних заходів у сфері державної безпеки в установленому законодавством порядку СБУ отримано інформацію про створення ОСОБА_2 передумов до вчинення злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України.
Як на підставу зазначеного, СБУ посилається на те, що Головним управлінням контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ здійснюється оперативне супроводження розслідування кримінального провадження №42017101010000001 від 10.01.2017 за ч. 3 ст. 368 КК України.
У ході супроводження вказаного кримінального провадження отримано інформацію про те, що використовуючи механізм видання за підробленими документами дозволів на працевлаштування, Київським міським центром зайнятості легалізовано перебування та працевлаштування в Україні громадянина РФ - ОСОБА_2 Встановлено, що підставою для видачі позивачу дозволу на працевлаштування слугували довідки приватної медичної установи ТОВ «Клініка ім. Гальченко В.В.», лікарями якої в порушення вимог чинного законодавства виготовлено та посвідчено документи форми №№140/о та 028/о . Крім того встановлено, що в період проходження обов'язкового наркологічного огляду ОСОБА_2 не перебував на території України, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.01.2018 №0.184-4164/0/15-18.
Проте, відповідно до довідки МВС України серії ААА №0199777 громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 12.02.2018 до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Крім того, в листі від 06.03.2017 Голосіївським управлінням поліції Головного Управління Національної поліції у м. Києві зазначено, що в рамках кримінального провадження №4201710101000001 громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 слідчим відділом Голосіївського УП ГУ ПН у м. Києві не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, жодних слідчих дій органом досудового розслідування з ним не проводилось.
Більш того, лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №0.184-4164/0/15-18 датовано 24.01.2018, та отримано СБУ 26.01.2018, тобто після прийняття постанови про заборону в'їзду позивачу в Україну, у зв'язку з чим цей лист не міг бути доказом встановлення факту вчинення суспільно небезпечного діяння позивача, на яке вказує СБУ.
Отже, СБУ не надано належних доказів на підтвердження наявності відповідних підстав для прийняття оскаржуваної постанови, в тому числі щодо вчинення позивачем протиправного діяння на момент прийняття цієї постанови, що може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку.
З огляду на наведені правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що СБ України було неправомірно винесено спірну постанову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Служби Безпеки України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 19 квітня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук