Справа № 640/1227/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
23 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 березня 2018 року №0011145302;
2) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 травня 2018 року №Ф-18848-17.
Надалі 08 лютого 2019 року з позивачем було подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій він просив до розгляду справи по суті зупинити стягнення на доходи ОСОБА_4 на підставі виконавчого документа - податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-18848-17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року в задоволенні даного клопотання - відмовлено.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у ході розгляду заявленого клопотання не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняте нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.
При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права, зазначаючи, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, також судом першої взагалі не було наведено жодного обґрунтування відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову всупереч вимогам КАС України, не мотивована оцінка аргументам, наведеним учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2.
Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Між тим, дослідивши клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що позивачем не доведені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів або протиправноість рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на адресу ОСОБА_4 з відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2018 року з виконання вимоги № Ф-18848-17, виданої 02 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області про стягнення з ОСОБА_4 на користь Головного управління ДФС у Київській області боргу в сумі 89 260 грн. 38 коп. В подальшому при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження позивачем було виявлено вимогу за № Ф-18848-17, але від іншої дати із завідомо неправдивими відомостями в ній про суму боргу та за підписом іншої посадової особи ГУ ДФС у Київській області.
Враховуючи наявні очевидні ознаки протиправності дій Головного управління ДФС у Київській області, позивач в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення - податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18848-17, оскільки вже 09 січня 2019 року старшим державним виконавцем Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про звернення стягнення на доходи ОСОБА_4 шляхом відрахування 20 % від доходу останнього.
На думку апелянта, у разі невжиття судом заходів щодо забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення - податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18848-17, реальне виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача, ускладниться, оскільки потягне за собою ряд інших судових спорів, чим буде заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди позивачу.
Тобто, невжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки наразі законодавчо не врегульовано механізм повернення громадянином примусово стягнутих коштів.
Як встановлено судом, даний спір виник між сторонами з огляду на ймовірну протиправність рішення фіскального органу про сплату боргу (недоїмки) та податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку протиправність оскаржуваних рішень є безпосереднім предметом спору і жодним чином не може бути оцінена судом при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки це стане фактично його вирішенням по суті.
При цьому, посилання позивача на очевидну протиправність дій відповідача має абстрактний характер, не містить вказівок на конкретне порушення ним норм законодавства чи безпосередньо прав позивача, не підкріплено ніякими доказами, крім як власним суб'єктивним ставленням позивача до даної ситуації, та ніяк не підтверджує обґрунтованість заяви про забезпечення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді клопотання неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
А тому вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку