Справа № 826/13169/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
16 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:
- датоване 22 лютого 2017 року рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві вих. №3301/10/26-58-08-04-16 визнати незаконним та скасувати;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додатну вартість за звітний (податковий) період календарний місяць січень 2017 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 14 лютого 2017 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.02.2017 року ТОВ «Нікея», в особі директора товариства Терещенка К.А., у письмовій формі через пошту цінним листом подало до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві декларацію з податку на додану вартість за звітний період: календарний місяць січень 2017 року з додатками № 2 та № 5 та викладенням доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абзацу другого п. 46.4 статті 46 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись п. 49.4. статті 49 Податкового кодексу України, подана вказаним товариством податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2017 року разом з додатками не прийняті, як податкові звіти.
Вважаючи вказане рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, з 01.01.2015 набув чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи«, згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі (далі - Закон № 71).
На підставі Закону № 71 змінено редакцію статті 49 Податкового кодексу України та встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
На виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 102/26547 (далі - Наказ № 13) внесені зміни, зокрема, до Форм податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 (далі - Порядок № 966); Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1128 від 14.11.2014.
У подальшому, наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, який вступив в силу з 01.02.2016 затверджено, зокрема, нову форму податкової декларації з податку на додану вартість та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок № 21).
Згідно п. 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну № 21 від 28.01.2016, на який посилається податковий орган в своєю листі № 12553/10/26-55-08-06 від 06.09.2017 «Про відмову у прийнятті» платник податку зобов'язаний здійснити відправлення податкової звітності на адресу відповідного контролюючого органу:
- при поданні податкової звітності в електронній формі - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання податкової декларації, визначений пунктом 5 розділу II цього Порядку; у разі надсилання декларації поштою у випадку, передбаченому пунктом 2 цього розділу, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного пунктом 5 розділу II цього Порядку.
Згідно п. 2 розділу ІІІ Порядку декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складання нового договору подавати податкову звітність до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку як платник податку, в один із таких способів: 1) особисто платником податку або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
На час виникнення спірних у цій справі правовідносин, подання електронної податкової звітності здійснювалося відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 (далі - Інструкція № 233).
Відповідно до пункту першого розділу ІІ Інструкції № 233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу криптографічного захисту інформації (ключ), керуючись цією Інструкцією та договором.
Зазначене дозволяє дійти висновку, що на момент виникнення правовідносин, для реалізації обов'язку передбаченого абзацом другим пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків повинен мати засіб криптографічного захисту інформації (ключ) та чинний договір, укладений з конкретним податковим органом, який здійснює адміністрування податку на додану вартість.
Так, відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів від 02.03.2016 року №9027622271, відповідно до якого визнаються податковими документами (податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи), що подані платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригінал.
Доказів припинення цього договору позивачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, надіслання податкової звітності передбачено в електронному вигляді, відтак, надіслання позивачем податкової звітності в паперовій формі не відповідає приписам діючого законодавства.
Положення пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачають, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1711/17 (адміністративне провадження №К/9901/63300/18) платник податку вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації (електронний чи паперовий) лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України. Оскільки податковим законодавством встановлено імперативний обов'язок щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронному вигляді, єдиний виняток передбачений змістом абзацу третього пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме припинення дії попереднього договору про визнання електронних документів на період до моменту складення нового договору. При цьому відповідний договір повинен відповідати всім законодавчо визначеним, описаним вище вимогам.
Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, з 01.01.2015 (Закон № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкові звітність у паперовому вигляді.
Згідно чинного на час спірних правовідносин законодавства позивач був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов'язку обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону. Подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, є обов'язком платника податків (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01.01.2015 стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Аналогічна позиція, викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1711/17.
Посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на те, що суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження та без повідомлення позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст.. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Колегією суддів встановлено, що дана справа не відноситься до ч. 4 ст. 257 КАС України, а отже суд першої інстанції мав право розглянути її у порядку спрощеного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, звертаючись до суду першої інстанції із адміністративним позовом, позивач не порушував питання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за його участі, а отже суд цілком правомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Посилання позивача на стиль викладення судового рішення, порушення строку розгляду справи, та норми процесуального права, які позивач також вважає порушеними, колегія суддів відхиляє та вважає за необхідне зазначити, що строк розгляду справи не впливає на законність і обґрунтованість рішення та у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства ймовірні порушення строку розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ"- залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма