П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/23905/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі в якому просила визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Одесі щодо не витребування останнім відомостей про сплату позивачем сум єдиного податку і не включення їх до складу призначеної позивачу пенсії; зобов'язати відповідача провести ОСОБА_3 перерахунок призначеної пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що вона з 01.10.1996 року по 30.09.2003 року перебувала на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси та здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Разом з тим пенсійний орган при призначені їй пенсії за віком, протиправно не витребував відомості про даний період роботи та не включив його до її трудового стажу, що суттєво вплинуло на розмір пенсії за віком в сторону зменшення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 4/144/05-4481, яке набрало законної сили, встановлено здійснення позивачем підприємницької діяльності та сплату податків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 24.11.2004 року перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Одесі та з 19.11.2015 року отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ОСОБА_3 з 30.09.1996 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
У відповідності до довідки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 25.05.2016 року №552/т/15-53-13-06 позивач з 01.10.1996 року по 30.09.2003 року перебувала на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси, та здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2005 року у справі №4/144-05-4481 підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було припинено. Підставою для такого припинення слугувало неподання позивачкою протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності.
18.10.2017 року позивач звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі із заявою про з'ясування причин не зарахування при призначенні її пенсії періоду здійснення нею підприємницької діяльності, а саме з 01.10.1996 року по 30.09.2003 року.
01.11.2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м.Одесі надало позивачці відповідь №441/Т-11, з якої вбачається, що на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) та даних трудової книжки ОСОБА_3, було зараховано лише період її роботи з 14.02.1992 року по 16.10.2009 року в малому підприємстві "Гетьман", оскільки відповідно до зазначених відомостей в період з 1999 року по 2003 рік страхувальником було лише МП "Гетьман".
15.12.2018 року Головне управління Пенсійного Фонду України листом №Т9-7592875 додатково повідомило ОСОБА_3, що у пенсійній справі позивача відсутні документи, які б підтверджували її реєстрацію в якості фізичної особи-підприємця та відомості, щодо сплати нею в даний період необхідних страхових внесків.
Не погодившись із протиправною бездіяльністю відповідача щодо невитребування Центральним об'єднаним управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі відомостей щодо сплати позивачкою страхових внесків за період її роботи фізичною-особою підприємцем з 01.10.1996 року по 30.09.2003 року, та не включення його до її страхового стажу, ОСОБА_3 звернулась до суду з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача з 01.10.1996 року по 30.09.2003 року , оскільки в цей період не підтверджується сплата позивачем страхових внесків.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно п. 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності і інші періоди, які враховувалися в стаж роботи для призначення пенсії до вступу у силу даного Закону, зараховуються в страховий стаж в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством (п.4 статті 24 Закону №1058-ІV).
Пунктом "а" ч. 3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Аналогічні положення містились і в редакції Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка діяла у спірний період трудової діяльності позивача.
Згідно п. 2 Указу Президента від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (який був чинний на момент здійснення позивачем підприємницької діяльності) суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у т.ч. до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 року "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України" передбачено, що до Пенсійного фонду України органами місцевого бюджету перераховуються 10 відсотків від суми фіксованого податку, 17 відсотків від суми коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів, та відділеннями Державного казначейства України 42 відсотки від сум єдиного податку, 68 відсотків від сум фіксованого сільськогосподарського податку.
Із вищенаведених норм законодавства вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Статтею 44 Закону №1058-ІV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637.
Абзацом 3 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1 (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачці) встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Наказами Державної податкової адміністрації України №533 від 10.11.1998 року "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою та Порядку його видачі" та №599 від 29.10.1999 року Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (які діяли в зазначений позивачем період здійснення нею підприємницької діяльності) було затверджено єдину форму свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до пункту 5 наказу №533 від 10.11.1998 року підставою для видачі свідоцтва на обраний звітний період, що зазначений у заяві, є подання платником єдиного податку платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку в повній сумі за обраний звітний період.
Аналогічні положення закріплені у п.2 Наказу №599 від 29.10.1999 року. Так у вказаній нормі зазначено, що підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Отже чинним законодавством чітко визначено умови зарахування при обрахунку пенсії періодів трудової діяльності підприємця, а саме: сплата страхових внесків, що підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (лише довідкою форми ОК-5).
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що позивач будучи фізичною особою-підприємцем за період з 01.10.1996 року по 30.09.2003 року самостійно сплачувала страхові внески. Позивачем будь-якого документального підтвердження їх сплати, як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції надано не було.
Натомість, матеріалами справи встановлено відсутність сплати позивачем саме страхових внесків, що зокрема підтверджується листом головного управління ДФС в Одеській області №10781/Т/15-32-50-02 від 29.11.2018 року, листом головного управління ДФС в Одеській області №11600/Т/15-32 від 12.12.2018 року та листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі від 30.08.2018 року №14530/07, та позивачем по справі не спростовано.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо неврахування в якості доказів підтвердження сплати страхових внесків довідку Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 25.05.2016 року №552/т/15-53-13-06, про перебування позивача на обліку як СПД на спрощеній системі оподаткування, свідоцтво про державну реєстрацію позивача фізичною особою підприємцем, відповідь Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі від 06 липня 2016 року № 04-28/382-2231, оскільки зазначені документі підтверджують факт здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, проте не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.
При цьому, посилання апелянта, що рішення Господарського суду Одеської області у справі № 4/144/05-4481, та довідку Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 11.05.2016 року №10799/10/15-53-17-00 в якій зазначено, що станом на 06.05.2016 року заборгованість по податкам та обов'язковим платежам відсутня, являється помилковим, оскільки зазначені документи підтверджують відсутність заборгованості по податкам.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності рішення пенсійного органу в частині не зарахування зазначеного періоду до трудового (страхового) стажу позивача, оскільки відсутні будь-які докази сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізичною особою-підприємцем.
При цьому, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції в частині необґрунтованості та безпідставності, посилання позивача на бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі щодо не витребування ним відомостей про сплату позивачем сум єдиного податку і не включення їх до складу призначеної пенсій, оскільки відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1 обов'язок надати до пенсійного органу документи, які підтверджують наявність у особи певного страхового стажу, покладеного саме на особу, яка звертається до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Законодавцем не встановлено імперативного обов'язку для відповідача вживати будь-які заходів для самостійного збирання та отримання такої інформації.
З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 24 квітня 2019 року .
Головуючий суддя Лук'янчук О.В.
Суддя: Суддя: Бітов А. І. Ступакова І.Г.