П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/6110/18
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.
Час і місце ухвалення: 11.02.2019 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Осіпова Ю.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
23.11.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу від 20.11.2018 року №222, яким позивачу відмовлено у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року позов повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 26.02.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначає, що підстави для залишення адміністративного позову без руху порушують його право на судовий захист та доступ до правосуддя.
У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.312 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи ухвалою від 28.11.2018 року поданий ОСОБА_2 адміністративний позов без руху суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимог ч.5 ст. 94 КАС України та не завірено належним чином письмові докази, що додані до позовної заяви. Крім того, в порушення п.8 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви. Також, судом зазначено, що ОСОБА_2 є іноземцем, позов підписав та подав до суду особисто, але при цьому не зазначив про вільне володіння ним українською мовою, не зазначив, яким чином та за допомогою якого перекладача він був ознайомлений зі змістом позову та не зазначив про наявність у нього представника з належними повноваженнями.
Копія ухвали суду від 28.11.2018 року повернулась на адресу суду 25.01.2019 року з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується поштовою довідкою форми 20. (а.с.11-12)
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року позов повернуто позивачу, оскільки у термін, визначений судом, не було усунуто недоліки поданої позовної заяви.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, необхідною передумовою для визначення початку перебігу строку для усунення недоліків поданої позовної заяви є встановлення дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, правове регулювання питання вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у КАС України відсутнє.
Відповідно до положень частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, в даному випадку апеляційний суд, виходячи з положень ст. 7 ч. 6 КАС України, застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а саме ст.127 КАС України якою визначається час вручення повістки.
Згідно частини 1 статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали суду від 28.11.2018 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення було направлено позивачу за адресою: 65023, АДРЕСА_1, що була зазначена ОСОБА_2 в адміністративному позові.
Зазначений лист був доставлений за адресою, вказаною позивачем в адміністративному позові, 21.01.2019 року, але не був вручений ОСОБА_2 та повернувся на адресу суду 25.01.2019 року з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується поштовою довідкою форми 20.
При цьому, стаття 127 КАС України не містить такої підстави для визначення часу вручення, як день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням встановленого строку зберігання».
У зв'язку з цим, колегія суддів доходить висновку, що копія ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року про залишення без руху адміністративного позову ОСОБА_2 не може вважатись врученою позивачу 21.01.2019 року.
А відтак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року позов повернуто позивачу передчасно, оскільки у суду відсутні належні докази вручення ОСОБА_2 копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, колегія суддів, на підставі ч.3 ст.293 КАС України, надаючи оцінку ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року про залишення позовної заяви без руху звертає увагу на наступне.
Згідно ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
У низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Залишаючи адміністративний позов без руху суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу необхідно надати докази володіння позивачем українською мовою, або зазначити перекладача, за допомогою якого ним викладений текст адміністративного позову, або відомостей про наявність представника, який представляє його права та інтереси, з наданням відповідних документів.
Вказані підстави для залишення позовної заяви без руху не відповідають вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, а тому не можуть слугувати підставою для повернення позовної заяви.
Крім того, судом першої інстанції визначено, що при завіренні копій документів, доданих до адміністративного позову, іноземний громадянин порушив вимоги, визначені Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55.
Відповідно до п. 5.27 вказаного стандарту встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що пунктом 1.1 "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003 визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.
Таким чином, позивач, як фізична особа, при завіренні копій документів, доданих до адміністративного позову не має обов'язку керуватись вимогами, визначеними Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55.
При цьому, Департамент державної реєстрації та нотаріату у листі «Щодо надання роз'яснення стосовно порядку засвідчення копій документів» визначив, що законодавство не містить вимог у разі, коли фізичною особою здійснюється засвідчення копії документа, який «стосується» цієї особи, а тому виходячи із загальних положень щодо засвідчення копій документів, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, з відміткою «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії.
Однак, колегія суддів зазначає, що вказаний лист носить рекомендаційний характер для фізичних осіб та не може слугувати підставою для обмеження особі доступу до правосуддя.
Щодо посилання суду першої інстанції на недотримання позивачем вимог п.8 ч.5 ст.160 КАС України, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998р. Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідності до вимог ч.3 ст.312 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: О.А. Шевчук