10 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8425/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове електротехнічне машинобудування» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 р. (суддя Рябчук О.С., повний текст рішення складено 04.02.2019 р.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове електротехнічне машинобудування» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування постанови
09.11.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове електротехнічне машинобудування» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, де посилаючись на те, що 23.10.2018 р. відповідачем, без участі керівника чи уповноваженої особи товариства, яких не було повідомлено належним чином про дату розгляду, винесено постанову № ДН1386/252/АВ/МГ-ФС/645 про накладення на позивача штрафу в сумі 1 861 500 грн. Оскільки не погодилися з прийнятим рішенням, просять суд визнати протиправним та скасувати постанову № ДН1386/252/АВ/МГ-ФС/645 про накладення на позивача штрафу в сумі 1 861 500 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано частково протиправною та частково скасовано постанову № ДН1386/252/АВ/МГ-ФС/645 від 23.10.2018 р. в частині накладення на позивача штрафу в сумі 3 723,00 грн за одного працівника.
Рішення суду обгрунтовано тим, що оскаржувана постанова в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 1 857 777,00 грн відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, а в частині застосування штрафу на суму 3 723,00 грн (за одного працівника) є протиправною та підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 р., ухвалити нове рішення, де позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача просили задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ст. 55 п. 3 ГК України позивач є суб'єктом малого підприємництва, балансова вартість його активів станом на кінець 2017 р. складає 2 811 500 грн, чистий дохід від реалізації продукції - 4 559 152 грн, середня кількість працівників 44 особи.
Також встановлено, що Наказом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області № 768-1 від 18.09.2018 р. «Про призначення інспекційного відвідування», на підставі звернення працівника ОСОБА_1 (вх.№ 1417 від 12.09.2018 р. )щодо порушення стосовно нього законодавства про працю, за дорученням Держпраці від 12.09.2018 р. № 4304/4/4.1 - зв - 18(вх.№ 176/04 від 13.09.2018 р. управління з питань праці), за ДН-1381 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, вирішено організувати здійснення інспекційного відвідування у ТОВ «Промислове електротехнічне машинобудування» в період з 18.09.2018 р. по 01.10.2018 р.
Згідно направлення від 18.09.2018 р. № 314 на проведення інспекційного відвідування та наказу № 768-1 від 18.09.2018 р. посадові особи відповідача направлені, зокрема, до ТОВ «Промислове електротехнічне машинобудування» для здійснення інспекційного відвідування з питань повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати працівникам за 2016 - 2017 р., та в направленні зазначено тип заходу «позаплановий».
Судом встановлено, що в період з 18.09.2018 р. по 01.10.2018 р. відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатом чого 01.10.2018 р. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН1386/252/АВ, де зазначено порушення законодавства про працю та в той же день складено припис про усунення порушень № ДН1386/252/АВ/П.
ОСОБА_2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» «10. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів».
Але, як встановлено судом, інспекційне відвідування всупереч вищезазначеному Порядку здійснювалося з 18.09.2018 р. по 01.10.2018 р., тобто більше двох днів.
Крім того, згідно вказаного Порядку « 21. Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акту. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження….п. 24 Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акту (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду».
Але, судом встановлено, що акт інспекційного відвідування №ДН1386/252/АВ, всупереч Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 р., складений та підписаний 01.10.2018 р., тобто за межами дводенного строку інспекційного відвідування, та в той же день складено припис про усунення порушень.
Крім того, встановлено, що рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1386/252/АВ/МГ/ІП від 10.10.2018 р. призначено до розгляду справу про накладення на позивача штрафу на 23.10.2018 р., дане рішення направлено на адресу позивача 11.10.2018 р., але дане поштове відправлення вручено позивачу 24.10.2018 р., тобто, на слідуючий день після винесення постанови про накладення штрафу.
Згідно «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р. встановлено, що « 3. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. 4.Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. …6. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. 7. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду».
Однак, як слідує з матеріалів справи, всупереч вимогам чинного законодавства, позивач не був належним чином проінформований (телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам) про дату розгляду справи про накладення на позивача штрафу, а повідомлення, відправлене рекомендованим листом, отримане позивачем, лише, 24.10,2018 р., тобто вже після розгляду справи, чим порушено права позивача.
Крім того, судом встановлено, що 23.10.2018 р. постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1386/252/АВ/МГ-ФС/645, посадовою особою відповідача за не нарахування та не виплату 51 працівнику індексації заробітної плати, на підставі абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України нараховано позивачу штраф в розмірі 1 861 500 грн.
Абз.4 ч.2 статті 265 КЗпП України передбачено, що «Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: …недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення…».
З матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваній позивачем постанові про накладення штрафу при обчисленні його розміру, посадовою особою відповідача двічі враховано працівників: ОСОБА_3( за №19 та № 42), а також ОСОБА_4(за № 41 та № 50), в зв'язку з чим висновок про не нарахування та не виплату 51 працівнику індексації заробітної плати не відповідає дійсності.
Приймаючи до уваги допущені посадовою особою відповідача помилки щодо врахування кількості працівників позивача, яким не нарахували та не виплатили індексацію заробітної плати, а також враховуючи допущені арифметичні помилки при розрахунку суми штрафу, судом апеляційної інстанції встановлено, що визначена відповідачем сума штрафу в оскаржуваній постанові є помилковою.
Крім того, згідно акту інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача встановлено, що в 2017 р. позивачем не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати окремим працівникам.
Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. встановлено, що « 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень цього Порядку. 10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. 14. Роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики».
ОСОБА_2 Міністерства соціальної політики України «Щодо індексації зарплати у випадку підвищення тарифних ставок (окладів)» № 1/0/66-18 від 04.01.2018 р. «Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації (103 %)….Пунктом 5 Порядку визначено, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків у місяці підвищення тарифних ставок (окладів). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових, без підвищення тарифних ставок (окладів), сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.Враховуючи зазначене, якщо підвищення посадових окладів відбувається один раз на три місяці, то згідно з положенням пункту 1-1 Порядку право на індексацію не відбувається, оскільки зростає розмір посадового окладу. При цьому Порядок не передбачає положення щодо конкретного розміру, на який має зростати посадовий оклад».
З матеріалів справи вбачається, що в січні, травні та грудні 2017 р. позивачем підвищені посадові оклади працівників, що підтверджується штатними розкладами.
Так, оскільки підвищення посадового окладу відбулося в січні 2017 р., то обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації розпочалося з лютого 2017 р., а в зв'язку з ти, що індекс споживчих цін за лютий - березень 2017 р. не перевищив встановлений поріг індексації (103%) та становив 102,8 %, право на проведення індексації в січні - травні 2017 р. не відбулося.
Крім того, в травні 2017 р. після чергового підвищення посадових окладів, обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації розпочалося з червня 2017 р., але оскільки в червні - серпні 2017 р. не відбулося перевищення встановленого порогу індексу (101,7 %), право на проведення індексації в травні - жовтні 2017 р. не настало.
Таким чином, судом встановлено, що в січні, травні і в грудні 2017 р. позивачем підвищені посадові оклади працівникам, відповідно проводилася індексація заробітної плати з урахуванням підвищених посадових окладів, але в ці місяці сума індексації не нараховувалася.
Крім того, судом встановлено, що при проведенні індексації заробітної плати позивачем враховано, що в жовтні 2017 р. введена до штатного розкладу нова посада - електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання 4 розряду та на дану посаду прийняті нові працівники, що підтверджено матеріалами справи. Також судом встановлено, що згідно п. 5 Порядку № 1078, новоприйнятим працівникам з жовтня 2017 р. індекси для індексації почали накопичуватися з наступного місяця -з листопада 2017 р., а в грудні 2017 р. оклад був підвищений на 110 грн, в зв'язку з чим право на нарахування індексації не виникло.
Судом встановлено, для індексації заробітної плати з урахуванням підвищення посадових окладів в січні, травні та грудні 2017 р. та для визначення сум індексації позивач використовував дані офіційного видання Міністерства соціальної політики України - газети «Праця та зарплата».
Як слідує з акту інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача взагалі не вказано, в чому, саме, полягає порушення і неправильність позивача при застосуванні індексації заробітної плати.
Крім того, судом встановлено, що 29.10.2018 р. позивач звертався до Міністерства соціальної політики України з листом № 18/29/10-2 про роз'яснення норм трудового законодавства щодо проведення індексації заробітної плати працівників, на що отримали відповідь за № 27/0/216-18 від 09.11.2018 р., де зазначено, що « якщо підвищення посадових окладів відбулося у січні 2017 р., обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації мало розпочатися з лютого 2017 р. Оскільки індекс споживчих цін за лютий - березень 2017 р. не перевищив встановлений поріг індексації (103%) і становив 102,8%(101,0 х 1,018), то право на проведення індексації у січні - травні 2017 р. не відбулося. Враховуючи те, що у травні 2017 р. відбулося чергове підвищення посадового окладу, то обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації мало розпочатися з червня 2017 р. У червні - серпні 2017 р. не відбулося перевищення встановленого порогу індексації(індекс споживчих цін за цей період становив 101,7 %), тому право на проведення індексації у травні - жовтні 2017 р. не настало. Право на індексацію відбулося у листопаді 2017 р. на 3,7%, оскільки індекс споживчих цін за червень, вересень 2017 р. перевищив встановлений поріг індексації і становив 103,7%.
Як встановлено, судом апеляційної інстанції, зазначений лист Міністерства соціальної політики України повністю підтверджує правильність позиції позивача щодо індексації заробітної плати його працівників.
Статтею 77 КАС України передбачено, що « 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».
Приймаючи до уваги вищевикладене, та той факт, що відповідач, всупереч ч.2 ст. 77 КАС України, не довів правомірність свого рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Крім того, судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір при подачі адміністративного позову - 26 160,50 грн та при подачі апеляційної скарги - 41 883,75 грн, а всього 68 044,25 грн.
Статтею 139 КАС України передбачено, що « 1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».
Керуючись ст. ст. 315,317,321,322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове електротехнічне машинобудування» - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 р. - скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати протиправною та скасувати постанову № ДН1386/252/АВ/МГ-ФС/645 від 23.10.2018 р. про накладення штрафу в сумі 1 861 500 грн.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове електротехнічне машинобудування» судові витрати в розмірі 68 044,25 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова
суддя А.В. Суховаров