Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 квітня 2019 р. Справа№200/14508/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В.
при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” місце знаходження (юридична адреса): 87500 Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру 68-а, код ЄДРПОУ (ідентифікаційний код юридичної особи) - 24155428 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, фактичне місце знаходження: 87500 м. Маріуполь, пр. Миру 70 про визнання незаконним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправним та не чинним рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 318 від 18 липня 2018 року «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам та затвердження положення про неї».
28 січня 2019 року позивачем було надано заяву про зміну предмету позову у якій просив визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 318 від 18 липня 2018 року «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам та затвердження положення про неї» в частині затвердження додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». (а.с. 74 - 78)
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи спірне рішення відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.
Вказав на те, що в порушення положень Податкового Кодексу України, Цивільного Кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1933 року «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» відповідачем прийнято нормативно правовий акт з перевищенням повноважень в сфері публічного права, яким порушено права та інтереси позивача.
Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення, яке оскаржуеться, винесено органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Зазначив, що позовні вимоги є безпідставними оскільки жодних доводів щодо протиправності розділів додатку 2 спірного рішення позивач не навів, та не надав доказів щодо порушення його права.
Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством. Також мається позиція, щодо частини 2 ст. 78 «Обов'язок доказування» який в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представником відповідача надано суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач діяв у відповідності до норм затвердженими КМУ у постанові № 284 від 19 квітня 1993 року.
Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року провадження у справі відкрите, призначено підготовче засідання.
15 січня 2019 року відкладено розгляд справи.
05 лютого 2019 року в судовому засіданні 05 лютого 2019 року, була оголошена перерва до 26 лютого 2019 року на 12:15 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі. 26 лютого 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 12 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розгляд справи відкладено з 26 березня 2019 року на 04 квітня 2019 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 04 квітня 2019 року судом, керуючись ст. 223 КАС України , була оголошена перерва до 11 квітня 2019 року на 13:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні 11 квітня 2019 року судом, керуючись ст. 233 КАС України , була оголошена перерва до 18 квітня 2019 року на 13:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.
У судовому засіданні представник позивача доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та у запереченнях, просив в задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельне підприємство «Азовеінтекс», зареєстровано за кодом ЄДРПОУ 24155428, місцезнаходження юридичної особи: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, ПРОСПЕКТ ЛЕНІНА, будинок 68-А, місцезнаходження реєстраційної справи Юридичний департамент Маріупольської міської ради, Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Відповідач - Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області - є виконавчим органом Маріупольської міської ради, йому підзвітний та підконтрольний. Виконуючи виконавчі функції, виконком міськради веде роботу щодо здійснення та реалізації рішень ради, актів вищих органів державної влади та управління, приймає в межах своєї компетенції рішення, які є обов'язковими для виконання тими, кому вони адресуються. Виконком міської ради контролює роботу підприємств, установ та організацій комунальної власності через відділи і управління ради або безпосередньо.
Рішенням відповідача від 18 липня 2018 року № 318 ухвалено рішення «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження положення про неї» з метою збільшення надходжень від плати за землю, захисту міської ради від несумлінних землекористувачів, що ухиляються від вчасного укладання договорів оренди, недопущення безоплатного використання земельних ділянок державної та комунальної власності, що призводить до втрат міського бюджету, визначення та відшкодування збитків, завданих територіальній громаді м. Маріуполя внаслідок порушення порядку землекористування, відповідно до статей 12, 125, 152, 156, 157, 206, 211 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, керуючись ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». (а.с. 10-16)
Зокрема вищезгаданим рішенням затверджено порядок з визначення та відшкодування збитків власником землі та землекористувачам, затверджено форму повідомлення та форму акту з визначення обсягу збитків.
Позивач вважає незаконним рішення відповідача в частині затвердження порядку з визначення та відшкодування збитків власником землі та землекористувачам, оскільки він суперечить діючому законодавству України.
У підтвердження порушеного права позивачем надано акти про визначення обсягу збитків від 16 жовтня 2018 року № 9, №10, №11. (а.с. 81, 82, 83)
Відповідно до змісту актів встановлено, що комісією визначено розмір збитків, які були заподіяні в результаті використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Як вбачається з листа Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19 жовтня 2018 року № 2663-56338-09 позивачу було запропоновано добровільне відшкодування збитків битків власником землі та землекористувачам або надання офіційної відмови у відшкодуванні завданих збитків.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом, позивач просить скасувати Рішення відповідача від 18 липня 2018 року № 318 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження положення про неї» в частині затвердження додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами».
Спір виник з приводу п.21 розділу 6 додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами» відповідно до якого розмір збитків за тимчасове зайняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди) розраховується за формулою : 12%*Нго1м2*Sзаг/12 = сума збитків за місяць де: 12% - розмір орендної плати передбачений податковим кодексом; Нго1м2 - нормативна грошова оцінка квадратного метру відповідної земельної ділянки; Sзаг - загальна площа відповідної земельної ділянки яка використовується без правовстановлюючих документів.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. Пунктом 1 цієї статті закріплено що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Пунктом 2 цієї статті зазначено що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Пунктом 3 цієї статті встановлено яким шляхом здійснюється захист громадян та юридичних осіб де між іншим зазначено відшкодування заподіяних збитків.
Статтею 156 Земельного кодексу України встановлено підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам:
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;
е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.
Статтею 157 Земельного кодексу України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пунктом 2 якого передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Частиною 3 Порядку № 284 встановлено, що відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаним доходом в Порядку зазначено дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Відповідно до частини 4 Порядку № 284 розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Тобто, приймаючи Рішення про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідач діяв у відповідності з вимогами вищезазначених актів.
Позивач не погоджується з п.2 спірного рішення яким затверджено Положення про порядок з визначення та відшкодування збитків власникам та землі та землекористувачам (додаток 2).
Відповідно до п.21 розділу 6 додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами» відповідно до якого розмір збитків за тимчасове зайняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди) розраховується за формулою : 12%*Нго1м2*Sзаг/12 = сума збитків за місяць де: 12% - розмір орендної плати передбачений податковим кодексом; Нго1м2 - нормативна грошова оцінка квадратного метру відповідної земельної ділянки; Sзаг - загальна площа відповідної земельної ділянки яка використовується без правовстановлюючих документів.
Порядок обчислення земельного податку та орендної плати за землю передбачено Податковим кодексом України. Згідно з п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Відповідач, встановлюючи у формулі для розрахунку розміру збитків 12% розмір орендної плати передбачений податковим кодексом, посилається на вище зазначені норми Податкового кодексу України.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_3
Розглядаючи спір з приводу правомірності встановлення відповідачем у розділі 6 Порядку відшкодування збитків додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами» (далі Положення) затвердженого спірним рішенням відповідача, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з преамбули спірного рішення воно прийнято з метою збільшення надходжень від плати за землю, захисту міської ради від несумлінних землекористувачів, що ухиляються від вчасного укладання договорів оренди, недопущення безоплатного використання земельних ділянок державної та комунальної власності, що призводить до втрат міського бюджету, визначення та відшкодування збитків, завданих територіальній громаді м. Маріуполя внаслідок порушення порядку землекористування, відповідно до статтей 12,125,152,156,157,206,211 Земельного кодексу України, статті 1166 Циільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникм землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.
Відповідно до зазначених нормативних актів законодавець визначив право відповідача на створення комісії по встановленню збитків власникам землі та землекористувачами.
Щодо порядку відшкодування збитків, суд погоджується з доводами позивача, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно - правової відповідальності. Підстави для настання цивільно - правової відповідальності встановлено ст..152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст.. 22, 1166 Цивільного кодексу України. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно - правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступень вини у розумінні ст..1193 Цивільного кодексу України.
Таким чином, відповідач встановлюючи порядок відшкодування збитків повинен був дотримуватись норм що передбачені законодавством в таких випадках.
Між тим відповідач встановлюючи для комісії порядок відшкодування збитків вийшов за межі своїх повноважень, а саме.
Відповідно до п.21 розділу 6 додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами» відповідно до якого розмір збитків за тимчасове зайняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди) розраховується за формулою : 12%*Нго1м2*Sзаг/12 = сума збитків за місяць де: 12% - розмір орендної плати передбачений податковим кодексом; Нго1м2 - нормативна грошова оцінка квадратного метру відповідної земельної ділянки; Sзаг - загальна площа відповідної земельної ділянки яка використовується без правовстановлюючих документів.
В судовому засіданні встановлено та не спростовано відповідачем що зазначена формула та її складові були виведені відповідачем самостійно, що жодним нормативним актом дана формула не встановлена.
Щодо складових даної формули, а саме 12% - розмір орендної плати передбачений податковим кодексом, суд зазначає наступне.
Розмір орендної плати 12% відповідач обгрутовує тим, що податкове законодавство надає можливість власникам землі (орендодавцям) та орендарям встановлювати орендну плату за землю в договорі за домовленістю між ними, але з урахуванням конкретних умов, що можуть існувати при його укладанні. Відповідач зазначає, що встановлюючи формулу він не вийшов за межі можливого розміру орендної плати за землю, яку може бути встановлено при укладанні якогось конкретного договору з конкретним користувачем, посилаючись на п.п. 288.5.2 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
Відповідач також зазначає що ставки земельного податку (а й відповідно, розмір орендної плати за землю) можуть змінюватися як кожен рік, так і протягом року, в залежності від зміни нормативної грошової оцінки землі. Натомість спірне рішення є актом тривалої дії, що унеможливлює визначення розміру земельного податку (орендної плати за землю) для кожного конкретного землекористувача (орендаря) на момент прийняття рішення.
Суд не погоджується з даним твердження відповідача, оскільки пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 зазначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Таким чином, суд зазначає що єдина ставка розміру орендної плати яка може встановлюватись при визначені неодержаних доходів може бути лише ставка орендної плати яка встановлена Рішенням Маріупольської міської ради, і з врахуванням її періоду дії у часі, конкретної земельної ділянки та інше.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що п.21 розділу 6 додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами» прийнято відповідачем не на підставі не у спосіб визначений законодавством.
Крім того, суд зазначає що спірне рішення відповідача, має назву «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження Положення про неї». Так дійсно п. 1 рішення було створено відповідну комісію (додаток 1). Пунктом 2 рішення було затверджено «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами» (додаток №2) замість Положення про комісію. Між тим, як вбачається зі змісту Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами, в даному положенні визначені п.1 Загальні положення, п. 2 нормативне посилання, п.3 Визначення термінів, п. 4 Склад комісії, її функції , п. 5 Порядок підготовки, оформлення та розгляду матеріалів на комісію, п.7 Прикінцеві положення. Тобто, крім встановлення порядку відшкодування збитків (п.6) дане положення визначає принципи та функції комісії з приводу яких у позивача не наведено доводів неправомірності. В даному випадку суд приймає довід відповідача, що у разі вимоги позивача визнати протиправним Положення в повному обсязі він повинен довести та обґрунтувати позовні вимоги в цій частині.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправним та не чинним п.21 розділу 6 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами» затвердженого рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 318 від 18 липня 2018 року «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам та затвердження положення про неї».
Щодо витрати на правову допомогу позивача про складання пояснень по справі, суд зазначає, що факт підготовки її матеріалів адвокатом доведено, докази прийняття таких послуг позивачем від адвоката суду надано, надано доказів включення цієї послуги до остаточного розрахунку, копії рахунку №01/04/2019 від 01 квітня 2019 року та платіжне доручення № 909 від 02 квітня 2019 року. Беручи до уваги вказане, витрати на правову допомогу позивача підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене та той факт, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” задоволено частково, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на правову допомогу в сумі 7000, 00 грн.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням № 1898 від 13 грудня 2018 року.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача у розмірі 528,60 грн.
Керуючись ст. 2, ст. 5-14, ст. 19-22, ст. 72-78, ст. 94, ст. 132-143, ст. 159-165, ст. 192-205, ст. 241-247, ст. 255, ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” місце знаходження (юридична адреса): 87500 Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру 68-а, код ЄДРПОУ (ідентифікаційний код юридичної особи) - 24155428 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, фактичне місце знаходження: 87500 м. Маріуполь, пр. Миру 70 про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 318 від 18 липня 2018 року в частині затвердження додатку №2 “Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 21 розділу 6 Додатку 2 “Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” затвердженого рішенням виконкому міської ради від 18 липня 2018 року № 318 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження Положення про неї» .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовінтекс” витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката на користь у розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень).
Стягнути з бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовінтекс” судовий збір у сумі 528,60 грн.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 18 квітня 2019 року.
Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Шинкарьова І.В.