Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 758/4854/16-ц
провадження № 61-21273св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_3,
відповідач - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області,
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Білоконь О. В.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - пенсійний фонд), у якому просив стягнути на свою користь нараховану на підставі рішення суду, але не виплачену пенсію у сумі 58 407, 46 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що відповідач нарахував за період з серпня 2010 року до липня 2011 року включно на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року, яким відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу за Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач на виконання зазначеного рішення здійснив перерахунок пенсії у бік її збільшення за період, зазначений у рішенні суду, але донараховану пенсію йому не виплатив, і на цей час існує заборгованість, що підтверджено довідкою відповідача.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2017 року у складі судді Селезньової Т. В. позовні вимоги задоволені. Стягнуто з пенсійного фонду на користь ОСОБА_3 заборгованість за пенсійними виплатами, нарахованими на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року про перерахунок пенсії, за період з серпня 2010 року до липня 2011 року в сумі 58 407, 46 грн, у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що перерахована на підставі судового рішення пенсія позивачу виплачена не повністю, існує заборгованість за пенсійними виплатами в сумі 58 407, 46 грн, тому, оскільки позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, який є відповідальним за своєчасну її виплату, то сума заборгованості має бути стягнута на користь позивача.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу пенсійного фонду задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що судові рішення у справах щодо пенсійного забезпечення виконуються органами Пенсійного фонду України у межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, визначених чинним законодавством. Виплата коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду здійснюється виключно через органи казначейства шляхом списання коштів з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з 01 січня 2013 року, постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою, відповідно до якого заборгованість виплачується через органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в порядку черговості після внесення рішення до реєстру. З огляду на викладене, оскільки сума заборгованості підлягає перерахуванню позивачу через казначейські органи в порядку, передбаченому наведеним законом, тому відсутні підстави для задоволення позову, що відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позову фактично з тих підстав, що питання належного виконання рішення суду необхідно вирішувати шляхом звернення із відповідною заявою до адміністративного суду. Зазначає про неможливість виконання рішення суду з тих підстав, що у резолютивній частині рішення не зазначено конкретної суми, що підлягає стягненню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві пенсійний фонд просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 23 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість пенсійного фонду перед позивачем у розмірі 58 407, 46 грн виникла на підставі постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року, якою зобов'язано відповідача провести з 19 липня 2010 року перерахунок та виплату державної і додаткової пенсії згідно зі статтями 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із розрахунку 75, 00 % мінімальної пенсії за віком і восьми мінімальних пенсій за віком, встановлених частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.
На виконання зазначеного рішення суду Управління ДВС ГТУЮ в Київській області 17 жовтня 2016 року за № 2-25\1 повідомило про прийняття на виконання судового рішення.
Відповідач на запит ГТУЮ у Київській області від 17 жовтня 2016 року № 2-25\1 надав довідку від 27 жовтня 2016 року № 11414\03, в якій зазначив, що на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2011 року № 2-2-а-424\11 проведено перерахунок та нараховано до виплати 58 407, 46 грн, з урахуванням виплачених сум.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Законами України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу гарантоване право на отримання пенсії, яка є поточною щомісячною виплатою.
Правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому Законом України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.
Статтею 3 Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.
На виконання постанови суду про зобов'язання здійснити позивачу перерахунок пенсії та виплатити заборгованість за нею було відкрито виконавче провадження, відповідач здійснив перерахунок пенсії у розмірі 58 407, 46 грн з урахуванням вже сплачених сум, а тому стягнення зазначеної суми в цивільній справі є подвійною відповідальністю за одне й те ж зобов'язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим.
Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, провадження № 14-582цс18 (справа № 452/3296/16-ц) в аналогічній справі, відповідно до якого статтею 267 КАС України (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах і саме зазначеною нормою врегульовано вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі щодо стягнення коштів.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57 - 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідає вимогам статей 212, 213-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.
Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик