Ухвала
27 березня 2019 року
місто Київ
справа № 357/17862/14-ц
провадження № 61-13984св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Поліщук Анатолій Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_2 про проведення судового засідання за її особистої участі, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2015 року у складі судді Дмитренко А. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Волохова Л. А., Суханової Є. М.,
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 із позовом про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_5, який за життя залишив заповіт на все належне йому майно на ім'я відповідача. Позивач просила суд визнати його недійсним на підставі статті 231 ЦК України як вчинений під впливом насильства.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 22 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року
(далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано до Верховного Суду.
ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про проведення судового засідання за її особистої участі.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Положення частин п'ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якими врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Під час розгляду клопотання Верховний Суд керується позицією Європейського суду з прав людини, висловленою в рішенні «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року №45783/05. Відповідно до § 32 цього рішення процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що виклик учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності отримання таких пояснень. Враховуючи, що Верховним Судом не встановлено необхідності виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, підстави для розгляду справи за участю сторін відсутні, а отже, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні та виклик сторін для надання пояснень у справі не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 400, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_2 про проведення судового засідання за її особистої участі, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року залишити без задоволення.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
О. В. Ступак