Ухвала
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 587/1714/17
провадження № 61-8473св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2, відповідач - Низівська селищна рада Сумського району Сумської області, третя особа - Сумське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву Низівської селищної ради Сумського району Сумської області про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Низівської селищної ради Сумського району Сумської області (далі - Низівська селищна рада), третя особа - Сумське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі - Сумське відділення УВД ФСС України у Сумській області), про визнання угоди трудовим договором, стягнення матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності, скасування розпорядження селищного голови, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що Низівською селищною радою області в особі селищного голови з одного боку та позивачем з іншого боку 22 березня 2016 року було укладено безстроковий трудовий договір (трудова угода), згідно з яким позивач брав на себе зобов'язання виконати всі роботи з благоустрою території Низівської селищної ради (на ставку згідно з посадою робітника з благоустрою) з 22 березня 2016 року.
Низівська селищна рада зобов'язалася забезпечити позивача всім необхідним для виконання роботи та оплатити роботу. Відповідно до пункту 2.2. цієї угоди за виконані роботи з благоустрою території селищної ради виплачується заробітна плата в сумі 2 000 грн.
Того ж дня, 22 березня 2016 року до трудової книжки позивача було внесено запис, в якому зазначено, що позивач прийнятий робітником з благоустрою Низівської селищної ради згідно з розпорядженням селищного голови № 20 від 22 березня 2016 року. Позивач був впевнений, що працює саме на підставі трудового договору, оскільки підписав трудову угоду та надав відповідачу свою трудову книжку, яка протягом часу його роботи зберігалася в Низівській селищній раді.
27 березня 2017 року позивача направили для робіт по благоустрою на кладовище (вирубка дерев та кущів), під час виконання яких, позивач отримав тяжкий опік кисті руки. З 27 березня 2017 року він перебував на лікарняному та продовжує перебувати по день подачі позову. 02 червня 2017 року позивачу було видано його трудову книжку, яку відповідач направив йому поштою. В трудовій книжці міститься запис від 31 травня 2017 року про звільнення з посади в зв'язку з закінченням трудової угоди на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.
Позичав не погоджується з вищевказаним, оскільки вважає, що між ним та відповідачем був укладений саме трудовий договір, а не трудова угода.
Після вказаного випадку позивач знаходився в лікарні 47 днів, але відповідач відмовив йому в обрахуванні листка непрацездатності та виплаті лікарняних. Крім того, позивач не погоджується з формулюванням його звільнення «в зв'язку з закінченням трудової угоди пункт 8 стаття 36 КЗпП України», оскільки дана норма передбачає підстави розірвання контракту, а позивач не входить до категорії осіб, з якими може бути укладений контракт, а укладання між сторонами угоди не містить строку її дії.
Крім того, позивач був звільнений в період своєї непрацездатності, тобто перебування на лікарняному. Позивач вважав, що під час отримання виробничої травми він знаходився в трудових відносинах з відповідачем, отже, звільнений з порушенням норм чинного законодавства.
На підставі викладеного позивач просив визнати трудову угоду між ОСОБА_2 і Низівською селищною радою трудовим договором; стягнути з відповідача суму матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності; скасувати розпорядження селищного голови від 31 травня 2017 року про звільнення його з посади; поновити його на посаді робітника з благоустрою в Низівській селищній раді Сумського району Сумської області з 31 травня 2017 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2017 року по дату ухвалення рішення судом; стягнути 14 928,49 грн матеріальної шкоди; відшкодувати 15 000 грн моральної шкоди.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року касаційну скаргу
ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, задоволено частково.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання угоди трудовим договором, поновлення на роботі скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про задоволення позову.
Визнано трудову угоду від 22 березня 2016 року, укладену між ОСОБА_2 і Низівською селищною радою Сумського району Сумської області, трудовим договором.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді робітника з благоустрою в Низівській селищній раді Сумського району Сумської області з 31 травня 2017 року.
ПостановуВерховного Суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності, скасування розпорядження селищного голови, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стягнуто з Низівської селищної ради Сумського району Сумської області в дохід держави 1280 грн судового збору за подання позовної заяви та 1536 грн судового збору за подання касаційної скарги.
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла заява Низівської селищної ради Сумського району Сумської області про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді робітника з благоустрою в Низівській селищній раді Сумського району Сумської області з 31 травня 2017 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
26 березня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Заява обґрунтована тим, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року не зазначено, з яким розміром оплати праці поновити ОСОБА_2 на посаді робітника з благоустрою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У задоволенні заяви Низівської селищної ради Сумського району Сумської області про роз'яснення судового рішення слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Зі змісту зазначеної процесуальної норми убачається, що незрозумілим є судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз'яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (частина друга статті 271 ЦПК України).
Виходячи із змісту положень зазначених норм, суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року, яку просить роз'яснити Низівська селищна рада Сумського району Сумської області, є мотивованою, чіткою та зрозумілою, а тому підстави для її роз'яснення відсутні.
Із мотивувальної та резолютивної частин постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року зрозуміло, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані в частині вирішення позовних вимог про визнання угоди трудовим договором, поновлення на роботі та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано трудову угоду від 22 березня 2016 року, укладену між ОСОБА_2 і відповідачем, трудовим договором; поновлено позивача на посаді робітника з благоустрою в Низівській селищній раді Сумського району Сумської області з 31 травня 2017 року, з наведенням висновків і мотивів, з яких скасовані рішення.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що відсутні правові підстави для роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року.
Керуючись статтею 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
У задоволенні заяви Низівської селищної ради Сумського району Сумської області про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська
С. П. Штелик