Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 357/13841/16-ц
провадження № 61-30638св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Стрільчука В. А.,
суддів:Кузнєцова В. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_6,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року у складі суді Цуранова А. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Ігнатченко Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») про визнання недійсними пунктів угоди та встановлення права здійснювати щомісячний платіж за автомобіль у визначеному розмірі.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 30 серпня 2011 року між нею та ТОВ «Авто Просто» укладено угоду № 372953 разом із додатками № 1 та № 2 про покупку автомобіля марки «ChevroletAveo» вартістю 89 920,00 грн. 17 вересня 2014 року вона отримала автомобіль «Zaz Vida», вартість якого згідно із накладною від 17 вересня 2014 року становила 136 500,00 грн. 18 вересня 2014 року між нею та ТОВ «Авто Просто» підписаний договір застави, за умовами якого вона передала відповідачу у заставу автомобіль «Zaz Vida». Після отримання автомобіля вона продовжувала оплачувати його вартість, проте розмір платежів із кожним місяцем збільшувався, що суперечить вимогам статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою передбачено, що зміна ціни договору після його виконання не допускається. В угоді від 30 серпня 2011 року № 372953 відсутнє визначення - «Ціна автомобіля», яке застосовується у додатку № 1, при цьому міститься визначення поняття -«поточна ціна автомобіля», яка є критерієм для розрахунку розміру складових поточних внесків, а саме чистих внесків, та має тенденцію до збільшення. Відповідач, застосовуючи підміну понять, здійснює нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема, будь-яку діяльність, що водить споживача в оману. Вказані порушення призводять до постійного збільшення витрат, що завдає їй майнової шкоди. Відповідач не надав їй необхідну, доступну та достовірну інформацію про предмет угоди від 30 серпня 2011 року № 372953 та строки її виконання, в угоді використовуються неконкретизовані поняття, внаслідок чого його введено в оману щодо поняття товару, умов та строків отримання товару, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, умови угоди від 30 серпня 2011 року № 372953 є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого утворився істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд визнати недійсним пункт 2.1 статті 2 розділу ІІ угоди від 30 серпня 2011 року № 372953; визнати недійсним пункт 2.2 статті 2 розділу ІІ угоди від 30 серпня 2011 року № 372953; встановити право для позивача платити щомісячний платіж за автомобіль за угодою від 30 серпня 2011 року № 372953 еквівалентній сумі платежу станом на 17 вересня 2014 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_6 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірні пункти угоди не містять несправедливих умов у розумінні вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а при погодженні цих умов сторони діяли добровільно та з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони при укладенні угоди з додатками погодили істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, при цьому предмет спірної угоди полягає у наданні позивачу послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля, з умовами якого позивач погодилася.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2017 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що умовами оспорюваної угоди передбачений обов'язок позивача сплачувати періодичні платежі із щомісячною винагородою, розмір яких постійно змінюється, що свідчить про те, що відповідачу надано право збільшувати ціну без надання позивачу права розірвати угоду у разі збільшення ціни порівняно з тією, що погоджена сторонами на момент укладення угоди. Таким чином, оспорювана угода містить ознаку, передбачену пунктом 13 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому умови угоди є несправедливими.
У лютому 2018 року від ТОВ «Авто Просто» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6, уяких заявник просив відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Заявник зазначає, що твердження позивача про те, що умови угоди від 30 серпня 2011 року № 372953 порушують положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є необґрунтованими та спростовуються висновком Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13. Доводи позивача про те, що відповідач має право самостійно змінювати ціну та розмір внесків, є безпідставними, оскільки розмір кожного щомісячного внеску визначається у відсотках від встановленої щомісячно виробником чи імпортером актуальної ціни автомобіля.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_6 укладено угоду № 372953 разом із додатками № 1 та № 2.
Згідно з положеннями статті 1 указаної угоди її предметом є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля. Невід'ємними частинами угоди є додатками № 1 та № 2 до неї.
Статтею 5 угоди від 30 серпня 2011 року № 372953 сторони погодили, що ОСОБА_6 зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені в ній, зокрема: щомісячно сплачувати повні внески та сплачувати внески зі страхування автомобіля після його отримання.
У розділі 1 додатку № 2 до угоди від 30 серпня 2011 року № 372953 визначені терміни, які використовуються в угоді, зокрема:
Поточна ціна автомобіля - це ціна, яка встановлюється постачальником в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою.
Повний внесок - це щомісячний платіж, який складається з суми чистого внеску, щомісячного внеску в оплату послуг та щомісячного внеску в оплату страхового платежу, і підлягає сплаті в порядку та у строки, визначені угодою.
Положеннями пункту 2.1 статті 2 розділу 2 додатку № 2 до угоди сторони погодили, що поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється ТОВ «Авто Просто» постачальником.
Поточна ціна автомобіля, зазначена у додатку № 1 до угоди, - це остання поточна ціна автомобіля, повідомлена ТОВ «Авто Просто» постачальником (пункт 2.2 статті 2 розділу 2 додатку № 2).
Графік внесків передбачений у додатку № 1 до угоди від 30 серпня 2011 року № 372953, відповідно до якого щомісячний цілий чистий внесок визначається у відсотковому співвідношенні від поточної ціни автомобіля і становить: 0,0833 % - щомісячний цілий чистий внесок, 0,5 % - щомісячний внесок в оплату послуг та 0,065 % - щомісячний внесок в оплату страхового платежу.
16 вересня 2014 року між Акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» (продавець), ТОВ «Авто Просто» (платник) та ОСОБА_6 (покупець) укладений договір № 214238-Y01057 про придбання останньою автомобіля «Zaz Vida».
18 вересня 2014 року із метою забезпечення виконання умов угоди від 30 серпня 2011 року № 372953 між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_6 укладений договір застави, предметом якого є автомобіль «Zaz Vida», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
За змістом частини п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторони під час укладення оспорюваної угоди із додатками погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, такі умови викладені чітко і ясно, тоді як позивачем не надано належного підтвердження того, що під час укладення угоди йому не надана інформація у повному обсязі.
Посилання заявника у касаційній скарзі на несправедливість оспорюваних умов угоди у зв'язку з тим, що розмір кожного платежу постійно змінюється і залежить від поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати, є безпідставним, оскільки саме такі умови були погоджені сторонами при укладенні угоди і вони є зрозумілими. За змістом таких умов кожна поінформована, розсудлива людина могла розуміти, що поточна ціна автомобіля, яка згідно з умовами оспорюваної угоди, є ціною автомобіля, яка встановлена постачальником в останній робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватись, як у бік збільшення, так і у бік зменшення.
Визначення розміру щомісячних платежів у прив'язці до поточної ціни автомобіля, отриманого позивачем, а не у прив'язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення облікової ставки Національного банку України, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.
З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів про недоведеність позивачем несправедливості умов угоди та введення його в оману відповідачем та ведення останнім нечесної підприємницької практики.
Касаційна скарга не містять доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
О. В. Ступак
Г. І. Усик