Ухвала
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа №357/1224/18
провадження №61-7129ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та за затримку у виплаті заробітної плати,
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» (далі - ТОВ «Салон-перукарня «Золушка»), у якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату за січень-березень 2017 року в сумі 4 348 грн, компенсацію за невикористану відпусту у розмірі 79 074,63 грн та середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 01 квітня 2017 року по 04 жовтня 2018 року у розмірі 59 875,44 грн, а всього 143 298,07 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» на користь
ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 29 599, 68 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2017 року по 04 жовтня 2018 року в розмірі 29 934,96 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року, ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 143 298,07 грн, яка станом
на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 * 100 = 192 100).
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 04 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та за затримку у виплаті заробітної плати.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Висоцька