Ухвала
Іменем України
08 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 2-5304/2005
провадження № 61-3558ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,
розглянув касаційну скаргу Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року,
І. У березні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт його постійного проживання на території України в м. Харкові у період з січня 1990 року до січня 1991 року.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2005 року заяву задоволено, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 на території України в м. Харкові з січня 1990 року до січня 1991 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області) у грудні 2018 року звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2005 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Харківській області залишено без руху, з посиланням на те, що вона подана із пропуском строку на апеляційне оскарження, а зазначені заявником причини пропуску строку (відсутність представника заявника у судовому засіданні та отримання копії оскаржуваного судового рішення лише 27 листопада 2018 року) судом апеляційної інстанції визнані неповажними, оскільки відповідно до матеріалів справи, ГУ ДМС України в Харківській області у вересні 2012 року зверталось до Дзержинського районного суду із заявою про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2005 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2012 року у задоволенні зазначеної заяви відмовлено. Наведені обставини свідчать про те, що у 2012 році заявнику було відомо про існування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2005 року, однак із апеляційною скаргою ГУ ДМС України в Харківській області звернулось лише у 2018 році.
На виконання вимог апеляційного суду, ГУ ДМС України в Харківській області направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДМС України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2005 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що посилання заявника на те, що лише 27 листопада 2018 року на адресу Управління надійшов лист ГУ НП в Київській області, в якому міститься інформація, що спростовує висновки суду першої інстанції, та що розгляд справи надзвичайно важливий для ГУ ДМС України у Харківській області, оскільки стосується питань щодо надання особою неправдивих відомостей з метою подальшого набуття громадянства України, є неповажними причинами пропуску строку.
ІІ. ГУ ДМС України у Харківській області 14 лютого 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не урахував наведені заявником поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема наведені мотиви та докази, які були отримані лише наприкінці листопада 2018 року та які підтверджують надання ОСОБА_4 неправдивих відомостей до суду першої інстанції та які на час ухвалення рішення суду першої інстанції не були відомі заявнику. ГУ ДМС України у Харківській області зазначає, що розгляд справи є надзвичайно важливим для заявника, оскільки стосується питань щодо надання особою неправдивих відомостей з метою подальшого набуття громадянства України.
ІІІ. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.
У квітні 2019 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
VI. Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
За правилом частини п'ятої статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.
Такий висновок суд зробив з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ звернув увагу на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» ).
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДМС України в Харківській області у вересні 2012 року зверталось до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2005 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2012 року у задоволенні зазначеної заяви відмовлено. Наведені обставини свідчать про те, що у 2012 році заявнику було відомо про існування та зміст рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2005 року, втім із апеляційною скаргою ГУ ДМС України в Харківській області звернулось лише у 2018 році.
Доводи касаційної скарги були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.
Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивач не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили, про неможливість звернутись з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.
Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення юридичного факту відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик